Як виникли НРК і навіщо вони потрібні
Ідея наземних роботів у війні не нова — їй сотні років. Ще в античності та середньовіччі військові використовували примітивні «безпілотні» засоби: вози з вибухівкою або підпаленими матеріалами, які спрямовували в бік ворога для прориву оборони чи створення хаосу.
Перші справжні прототипи сучасних НРК з’явилися під час Першої світової війни, коли виникла ідея дистанційно керованої машини, що могла б замінити солдата в небезпечній місії.
А вже у Другій світовій війні німецький Goliath став одним із перших серійних прикладів: невеликий гусеничний апарат із вибухівкою, який керувався на відстані. Попри технічні недоліки, саме він заклав принцип: ризик можна передати машині.
У другій половині ХХ століття цю ідею розвивали далі — з’являлися дистанційно керовані машини для роботи в умовах ядерної загрози. А вже у 2000-х роках війни в Іраку та Афганістані принесли нове покоління роботів — саперні комплекси, які знешкоджували вибухівку та рятували життя військових. Але справжній прорив відбувся вже у XXI столітті з початком російсько-української війни в 2014 році.
Більше про виникнення, історію та перший досвід застовування НРК на фронті — читайте в нашому матеріалі від 31 липня 2025 року.
Український досвід: з чого все починалося
Повноцінна українська школа НРК виросла не з лабораторій і не з держзамовлень. Вона виросла з фронтового прагматизму — з розмов бійців, яким не вистачало рук, з волонтерських грошей, із саморобних кріплень надрукованих на 3D-принтері вночі між виїздами.
Перші спроби застосування наземних дронів з’явилися ще у 2014 році, але масовий розвиток стартував після 2022-го. Спочатку це були фактично імпровізовані рішення: невеликі гусеничні платформи вагою 10–20 кг, які споряджали вибухівкою та відправляли на позиції ворога.
У 2022–2023 роках галузь існувала в режимі пошуку. Військові та інженери експериментували з різними форматами:
- самостійно доопрацьовували дрони;
- змінювали зв’язок;
- додавали камери;
- адаптували їх під реальні потреби фронту.
Держава тоді ще не формувала системного запиту — розвиток тримався на ініціативі підрозділів і волонтерів. Але поступово стало зрозуміло: потенціал НРК значно ширший, ніж роль «камікадзе».
Перелом у розумінні ролі НРК стався, коли підрозділи, що вперше спробували НРК на Авдіївському напрямку, де класична логістика майже припинила існування, побачили, що машини рятують людей. Ситуації, коли поранених доводилося нести сотні метрів під обстрілами, показали: робот може врятувати життя там, де людина ризикує загинути.
Влітку 2024 року перша офіційна штатна структура НРК у Силах оборони з’явилася в Третьому армійському корпусі. 2025-й став роком масштабування: держава законтрактувала близько 15 тисяч наземних дронів, відкрилася школа операторів, а в липні того ж року в складі 20-го окремого полку К-2 з’явився перший у світі батальйон НРК.
Що вміють сучасні НРК
Сьогодні наземні роботизовані комплекси — це універсальні платформи, які виконують одразу кілька ключових ролей:
- Логістика: доставка боєприпасів, їжі, спорядження на передову, де звичайний транспорт не виживає;
- Евакуація: вивезення поранених із-під вогню без ризику для евакуаційних груп;
- Інженерні задачі: розмінування, встановлення загороджень, робота з небезпечними об’єктами;
- Бойові місії: ударні платформи, турелі, мінування або пряме ураження цілей.
Фактично НРК стали відповіддю на головний виклик війни — як виконувати завдання там, де ціна людського життя стала надто високою. Сучасне поле бою настільки насичене дронами, сенсорами і вогневими засобами, що пересування людей і техніки стало надзвичайно небезпечним навіть у тилових зонах. У таких умовах роботизація — логічний і неминучий крок.
Хто виробляє НРК: ключові гравці та нова оборонна екосистема
Український ринок наземних роботизованих комплексів у 2026 році — це вже не кілька ентузіастів, а повноцінна екосистема. За даними міністра оборони України Михайла Федорова, станом на 2025 рік понад 200 компаній в Україні працюють над виробництвом НРК, а більш як 40 розробок уже кодифіковані за стандартами НАТО.
До переліку ключових виробників українських НРК можна віднести ряд компаній:
- SKY LAB,
- Rovertech,
- DevDroid,
- Багі Мангуст,
- Tar Gun,
- BUREVII,
- Roboneers.
Ключові новини української дрон-індустрії у першому кварталі 2026 року — дізнайтеся більше про те, куди рухається українська індустрія виробництва дронів та, які новини першого кварталу матимуть визначальний вплив на увесь 2026 рік.
SKY LAB
Український приватний miltech-виробник, заснований у 2023 році, який спеціалізується на створенні наземних роботизованих комплексів (UGV) із максимально коротким циклом: від прототипу до серійного виробництва. Компанія поєднує інженерні розробки з реальним бойовим досвідом підрозділів.
Фокус SKY LAB на модульних наземних платформах, які можуть адаптуватися під різні задачі. Ключовий принцип: одна база — багато конфігурацій.
Флагманом є НРК Sirko-S1 — компактна універсальна платформа для доставки боєприпасів, води, спорядження; розвідки та спостереження; дистанційного розмінування; інженерних задач (евакуація, буксирування).
Підтверджене застосування у 28-й окремій механізованій бригаді.
Під час однієї з місій Sirko-S1 отримав прямий удар ворожого FPV-дрона. Попри пошкодження ходової, платформа зберегла рухливість і самостійно залишила місце удару. Евакуацію провів інший НРК. Після ремонту Sirko-S1 повернувся в стрій — і продовжив виконувати місії.
Rovertech
Українська miltech-компанія, заснована у 2023 році, що спеціалізується на створенні наземних роботизованих комплексів для роботи в найбільш небезпечних і складних умовах. Основний фокус — інженерні та важкі платформи, які беруть на себе ризики, де використання людей критично небезпечне.
Rovertech починала з однієї задачі — розмінування. Саме вона сформувала філософію всієї компанії: важкі платформи, здатні витримувати підриви, рухатися мінними полями і болотами, і при цьому лишатися на ходу. З цього ядра виросла ціла лінійка «Змій» — від інженерних розмінувальників до броньованих логістичних машин і ударних комплексів.
Базова платформа «Змій» стала першою в Україні сертифікованою інженерною машиною розмінування вагою до 1 тонни, що відповідає стандартам Міноборони та НАТО. На її основі Rovertech розгорнула всю продуктову лінійку.
Лінійка «Змій» складається з:
- «КНРО Змій» — розміновувач. Бойове та гуманітарне розмінування. Витримує підрив двох протитанкових мін. Очищає до 3 га на одному заряді.
- «Змій Логістичний» — броньована платформа. Рух по мінних полях, болотах і бездоріжжі. Витримує підриви на протипіхотних мінах. Зв’язок через Starlink.
- «Змій Міні» — компактна логістика. Для вузьких ділянок і задач, де повнорозмірна платформа не проходить.
- «Змій Дроїд 12.7» — ударний. Броньований комплекс з крупнокаліберним кулеметом. Вогнева підтримка, охорона позицій, зачистка — там, де людина під максимальною загрозою.
- «Змій Міні Ударний» — компактний бойовий. Штурм, зачистка, ближній бій у важкодоступних зонах — там, де більша техніка не зайде.
- «Змій Вила» — евакуація та маніпулятор. Гідравлічна клешня-«вила» для евакуації полеглих і техніки з мінного поля. Працює в парі з розміновувачем.
DevDroid
Українська miltech-компанія зʼявилася наприкінці 2022-го року навколо ідеї створення простих, ефективних і швидких у впровадженні роботизованих бойових систем. Засновник Юрій Поріцький запустив розробку власним коштом.
Головна ставка DevDroid — не просто платформа, а інтелект всередині неї. Вбудований ШІ дозволяє виявляти і супроводжувати живу силу противника на відстані до 1 км без постійної участі оператора. Усе керується в одному інтерфейсі через систему Droid Box. Платформа підтримує до шести каналів зв’язку з миттєвим перемиканням між ними.
Ключові продукти компанії:
- Droid TW 12.7 — розвідувально-ударний НРК для вогневої підтримки та утримання позицій;
- Droid NW 40 — варіант із адаптацією під гранатометні системи;
- Wolly 7.62 — дистанційно керований бойовий модуль для ураження цілей на відстані до 1 км;
- Droid Box — єдина система управління (зв’язок, рух, бойові модулі в одному інтерфейсі).
Ключова особливість — інтеграція всіх функцій в єдиний цифровий контур управління.
Бойові кейси:
Бійці 3-го штурмового підрозділу 23 грудня оприлюднили відео бойової роботи Droid TW 12.7. 45 днів поспіль НРК утримував фронтову позицію: вдень виїздив на вогневу, вночі відходив в укриття для обслуговування. За час місії ворогу не вдалося зайняти нашу позицію, а бійці утримали рубежі без втрат в живій силі.
У грудні 2025 року бійці 5-ї окремої штурмової бригади за допомогою Droid TW 12.7 вразили російську МТ-ЛБ разом з екіпажем на Донеччині. Це був перший публічно підтверджений випадок, коли український наземний робот знищив ворожий бронеоб’єкт у бою.
Ще один прецедент стався наприкінці січня цього року. Турель змусила російських бійців здатися в полон без прямого контакту з українськими військовими.
Багі Мангуст
Один із найперших українських виробників наземних роботизованих платформ, що почав роботу ще у 2022 році. Компанія виросла з практичних запитів фронту.
Виробник будував свої рішення буквально з того, що було під рукою. Черкаський підприємець Василь Савісько зробив базою для перших «Мангустів» звичайний ВАЗ-2108 — не від браку фантазії, а з прагматизму: деталей для «вазів» в Україні достатньо, і це знімає проблему дефіциту запчастин у полі.
Платформи «Мангуст» застосовуються силами ССО, ГУР, розвідувальними та штурмовими підрозділами. Логіка проста: виїхав на позицію, відпрацював, швидко повернувся. Мобільність і мала помітність — головні переваги перед важчою технікою.
Ключові продукти компанії:
- MANGUST — базова колісна платформа (вантажопідйомність до ~100 кг, дальність керування до ~3,5 км, ціна — близько $4600);
- GECKON — розширена платформа для логістики, евакуації та мінування (навантаження до ~190 кг, дальність зв’язку — до ~6 км, ціна — близько $6500);
- ARKAN (гусеничний) — платформа для складних умов, як от, бездоріжжя, пересічена місцевість (навантаження до ~220 кг, дальність зв’язку — до ~9 км, ціна — близько $8500).
Tar Gun
Український інтегратор безпілотних рішень, який зʼявився 2024 року, тісно співпрацює з Міністерством оборони України. Компанія має власні інженерний і виробничий підрозділи та спеціалізується на створенні наземних роботизованих комплексів.
Основний фокус — універсальні наземні дрони сімейства «Тарган», які застосовуються для: логістики (доставка спорядження, боєприпасів, медикаментів); евакуації техніки та поранених; інженерних задач; мобільних платформ для запуску FPV-дронів.
На практиці ці дрони закривають одну з найбільш критичних потреб фронту — доставку боєприпасів, їжі та спорядження на «нуль», де використання людей або традиційної техніки пов’язане з високим ризиком.
Лінійка «Тарган»:
- ТАРГАН 1К — перевізник / універсальна платформа з вантажопідйомністю до 50 кг, компактна версія для базових задач;
- ТАРГАН 2К — логістика, розвідка з вантажопідйомністю до 120 кг, орієнтовна ціна: ~$3000, баланс ціни та можливостей;
- ТАРГАН 3К (200) — функції: логістика, евакуація з вантажопідйомністю до 200 кг, може фактично замінювати роботу кількох людей при транспортуванні;
- ТАРГАН 1С — спеціалізована інженерна версія, здатна працювати з важкими об’єктами (наприклад, переносити спеціалізоване навантаження).
Показовим є кейс евакуації важкого гексакоптера Vampire («Баба Яга»), коли наземний дрон зміг витягнути пошкоджений апарат із небезпечної зони.
BUREVII
Українська інженерна компанія, що сформувалася у 2023 році на базі волонтерської ініціативи «Інженерний корпус». Це типовий приклад трансформації волонтерського руху у повноцінного miltech-виробника: команда об’єднала інженерів, ветеранів і практиків, які створюють рішення безпосередньо під запити фронту. Саме тому більшість продуктів BUREVII — кастомні, адаптовані під конкретні підрозділи та сценарії застосування.
Компанія працює одразу в кількох напрямках — від наземних роботизованих платформ до систем РЕБ, зарядної інфраструктури та мобільних центрів управління. Втім, ключовий фокус — це інтеграція вогневих рішень у роботизовані комплекси, що дозволяє винести бійця з-під прямого вогню.
Флагманською розробкою є роботизована турель «Буря», створена у співпраці з Frontline Robotics. Це дистанційно керований бойовий модуль, який дозволяє працювати із закритих позицій.
Ключова особливість «Бурі» — вбудований балістичний калькулятор. Оператор працює за принципом «координата — постріл — ураження»: система автоматично розраховує траєкторію, враховує поправки, компенсує нахил платформи та коригує вогонь.
У реальних бойових умовах головна перевага — безпека. Вогонь ведеться дистанційно, з укриття, що суттєво знижує ризики для особового складу. За відгуками військових, саме ця можливість — працювати на граничних дистанціях без прямого контакту — робить систему критично важливою для сучасного поля бою.
Турель «Буря» не існує як окремий продукт — вона є частиною екосистеми. Її інтегрують у різні наземні платформи, зокрема у гусеничний НРК ARDAL, також розроблений BUREVII. У такій зв’язці формується повноцінний ударний роботизований комплекс: мобільна платформа + дистанційний вогневий модуль. ARDAL забезпечує прохідність, автономність і захищений зв’язок (включно зі Starlink), а «Буря» — точне ураження цілей.
Окрім гусеничних систем, компанія розвиває й колісні платформи, зокрема комплекс MANGAL, який використовується для логістики, мінування, налагодження зв’язку або як дрон-камікадзе. Це ще раз підкреслює підхід BUREVII: не створювати один універсальний продукт, а будувати набір рішень, які комбінуються під конкретну задачу.
Roboneers
Один із найстарших і найбільш системних гравців українського ринку роботизованих технологій, який працює ще з 2014 року. Компанія виросла з волонтерських ініціатив перших років війни і з часом трансформувалася у повноцінного розробника комплексних безпілотних рішень — від наземних платформ до бойових модулів, систем керування і програмного забезпечення для ситуаційної обізнаності.
Ключовий продукт компанії — дистанційно керовані бойові модулі сімейства «Шабля», які вже допущені до експлуатації у ЗСУ (з 2023 року) і активно застосовуються як у стаціонарній обороні, так і на мобільних платформах. Оновлена версія «ШАБЛЯ К-2» отримала спарене озброєння — можливість встановлення двох автоматів АК-74. Оператор може гнучко обирати режим — стрільба з одного ствола або залповий вогонь одразу з двох.
Турель має багатоканальну систему спостереження (денні та тепловізійні камери), стабільний зв’язок із пультом керування та може працювати як від платформи, так і від зовнішніх джерел живлення.
Також важливою продуктовою складовою компаніє є НРК «Рись MAX» — гусенична платформа для евакуації поранених і доставки вантажів у найнебезпечніших зонах. Це розвиток попередніх моделей «Рись» і «Рись PRO», але з більшим запасом ходу, кращою прохідністю і можливістю інтеграції бойових модулів «Шабля».
«Рись MAX» уже застосовується на фронті. Один із показових кейсів — евакуація пораненого на Покровському напрямку: робот пройшов маршрут близько 24 км у складних умовах (мінні поля, загроза FPV-дронів) і дозволив вивезти бійця без залучення додаткового особового складу.
9000 місій за березень та бар’єри, які гальмують галузь
Виробництво НРК в Україні за 2025 рік зросло майже на 500%. За оцінками KSE спільно з Brave1 та Defence Builder, у 2025 році сегмент НРК зріс у шість разів і досяг $252 млн — найстрімкіше зростання серед усіх секторів українського оборонного ринку.
Дані бойової системи DELTA фіксують, що в листопаді 2025 року НРК виконали понад 2900 місій і застосовували їх 67 підрозділів. А в січні 2026-го — вже понад 7500 місій. У березні — більше 9000, а кількість підрозділів, що використовують НРК, зросла до 167. Загалом лише за перший квартал 2026 року роботи виконали близько 24 500 завдань.
Показовим є і політичний сигнал на найвищому рівні. Володимир Зеленський прямо окреслив нову реальність фронту: вперше за час війни українські сили змогли взяти ворожу позицію виключно без участі піхоти — лише за допомогою безпілотних систем, зокрема НРК і дронів. Окупанти здалися в полон, а операцію виконали без втрат із українського боку.
За його словами, такі комплекси, як «Ратель», «Терміт», «Ардал», «Рись», «Змій», «Протектор», «Воля» та інші лише за три місяці виконали понад 22 тисячі місій. Фактично це означає десятки тисяч ситуацій, у яких замість людини в найнебезпечнішу зону заходила машина.
Це і є нова логіка війни: залізо бере на себе ризик — люди зберігають життя.
Попри стрімкий розвиток індустрії, деякі фактори лишаються такими, що гальмують її розвиток і потребують швидкого вирішення.
На сьогодні ключові бар’єри на шляху до повноцінного впровадження НРК і максимізації їх ефективності лежать у трьох площинах: відсутності централізованої координації та єдиної стратегії розвитку, що призводить до дублювання функцій і втрати часу; нестачі системного підходу до рекрутингу та підготовки спеціалізованих кадрів, адже НРК потребують іншого профілю бійця, ніж традиційні підрозділи; а також у регуляторних і інфраструктурних обмеженнях — повернення ПДВ підвищує вартість рішень, тоді як відсутність штатних ремонтних майстерень унеможливлює оперативне обслуговування техніки, що критично знижує її бойову ефективність.
