Це перше подібне рішення в Україні й одне з перших у світі, реалізоване саме через firmware, а не через додаткове «залізо».

«Круїз-контроль» від VGI-9 реалізований виключно на рівні прошивки польотного контролера. Рішення не потребує жодних додаткових мікрокомп’ютерів, камер чи фізичних змін у конструкції. Після інтеграції прошивки борт отримує новий рівень автономності та передбачувану поведінку.

Як працює Круїз-контроль

Принцип роботи максимально простий і водночас технологічно точний. Пілот піднімає борт на необхідну висоту, задає азимут і швидкість руху, після чого активує режим Круїз-контролю. Від цього моменту дрон автоматично утримує задані параметри: висоту, швидкість і напрямок.

Збереження заданих параметрів польоту не залежить від наявності зв’язку чи відеосигналу. Навіть якщо відбувається втрата керування через роботу РЕБ, дрон продовжує стабільний рух. Таким чином ми унеможливлюємо втрату борта в ситуаціях, де раніше це було майже гарантованим ризиком.

Стабільність, економія енергії та контроль

Ми також приділили особливу увагу плавності польоту. У ручному режимі оператор постійно виконує мікрокорекції, а семе вирівнює висоту, компенсує відхилення по курсу, стабілізує швидкість. Це створює додаткове навантаження для пілота і збільшує споживання заряду батареї дрона.

У режимі Круїз-контролю рух стає рівномірним, без розкачок і різких коливань. Завдяки цьому зменшується витрата заряду батареї, а дрон може виконати політ на більшу дистанцію. 

Водночас ми не обмежуємо оператора: за наявності зв’язку він може коригувати політ по азимуту, висоті чи крену, і в будь-який момент повністю перехопити керування. Після цього режим можна знову активувати і продовжити рух до заданої точки.

Таким чином, Круїз-контроль не замінює пілота, але підсилює його можливості й дозволяє сфокусуватися на виконанні бойового завдання саме в ключовий момент.

Універсальність і захист рішення

Рішення VGI-9 не потребує додаткових налаштувань або калібрувань. Воно однаково стабільно працює як із мінімальним, так і з максимальним допустимим навантаженням. Прошивка сумісна з FPV-платформами різних розмірів (7, 8, 10, 13 та 15 дюймів), що дозволяє інтегрувати її у широкий спектр бойових конфігурацій.

Особливу увагу команда приділила забезпеченню повного захисту прошивки, що унеможливлює її копіювання або використання противником, в разі втрати дрону на ворожій території. Станом на сьогодні модуль уже серійно використовується такими виробниками, як “Вирій” та “Генерал Черешня”, а його ефективність підтверджена у реальних умовах.

У VGI-9 ми переконані: автономність сучасного FPV-дрона має розвиватися не через ускладнення конструкції, а через глибоку інженерну роботу. Модуль «Круїз-контроль» — це крок у бік більш живучих, дальніх і передбачуваних систем у найскладніших умовах експлуатації.

«Круїз-контроль» є частиною ширшої лінійки рішень VGI-9. Про запуск серійного виробництва модуля нічного донаведення читайте в окремому матеріалі — «Нічне донаведення: команда VGI-9 запускає серійне виробництво модуля».

Додаткові запитання:

Чи є обмеження по типах flight controller?

На сьогодні обмежень по типах польотних контролерів немає. Модуль «Круїз-контроль» інтегрується з усіма актуальними платформами. Алгоритм реалізований таким чином, щоб працювати в межах стандартної архітектури сучасних flight controller без потреби в додаткових обчислювальних модулях або апаратних модифікаціях. Система працює в рамках штатної конфігурації польотного контролера.

Яка максимальна тривалість втрати зв’язку, при якій зберігається стабільність польоту?

У режимі «Круїз-контроль» дрон зберігає задані параметри (висоту, швидкість та напрямок) протягом усього польоту незалежно від наявності зв’язку з оператором. Фактичним обмеженням є лише ресурс акумулятора. Поки вистачає заряду батареї, борт продовжує рух за фіксованими параметрами. Це дозволяє проходити зони активної роботи РЕБ без ризику втрати керованості.

Як система поводиться при зміні вітрових умов під час проходження зони РЕБ?

Вітрові умови безпосередньо впливають на траєкторію польоту. Оскільки в поточній конфігурації відсутній оптичний або GPS-канал коригування курсу, можливе певне зміщення дрона під впливом бокового вітру. Водночас висота та швидкість зберігаються стабільно відповідно до заданих параметрів. За наявності зв’язку оператор може виконувати корекції по осях Yaw, Roll та по висоті навіть перебуваючи в режимі «Круїз-контроль», не виходячи з нього.

Чи проходило рішення польові випробування під активним ворожим РЕБ?

Так. Модуль «Круїз-контроль» пройшов польові випробування в умовах реального бойового застосування, зокрема під впливом активних засобів ворожої РЕБ. Рішення вже активно використовується українськими підрозділами на фронті. Практика підтвердила ефективність модуля у проходженні зон приглушення сигналу та зниженні ризику втрати борта. Наразі рішення інтегроване у серійне виробництво таких виробників, як “Вирій” та “Генерал Черешня”.

Для виробників дронів: як інтегрувати «Круїз-контроль» VGI-9 у наші рішення?

Інтеграція здійснюється у співпраці з технічною командою VGI-9. Перший крок — подати заявку через офіційний сайт компанії. Після цього проводиться технічна консультація, аналізується конфігурація платформи та погоджується формат інтеграції. Оскільки рішення реалізоване на рівні прошивки, воно не потребує апаратних змін у конструкції дрона. Команда VGI-9 забезпечує супровід на етапі впровадження, тестування та запуску в серійне виробництво.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Основні комплектуючі FPV-дронів

FPV-дрони — це вид безпілотників, керування якими здійснюється за допомогою функції «вигляд від першої особи» (First Person View). Перш ніж розібратися, наскільки та в якій мірі Україна залежна від іноземних виробників, варто з’ясувати з яких основних комплектуючих складається FPV-дрон? 

Основні частині FPV-дрона:

Фото: USDP

Основу конструкції FPV-дрона становить рама (1) — зазвичай карбонова, легка, але надзвичайно міцна. Вона забезпечує баланс між вагою, маневреністю та витривалістю.

Найбільш технологічно складною частиною є контролер польоту (6) — справжній «мозок» системи. Він координує роботу всіх датчиків і моторів (2), відповідаючи за стабільність, реакцію на команди пілота та загальну керованість. Такі елементи, як камера чи системи радіозв’язку, можуть бути відносно універсальними. Натомість контролери польоту є специфічними для дронів і працюють на спеціалізованих чипах. Рівень локалізації виробництва цих чипів є ключовим показником технологічної незалежності України від зовнішніх постачальників.

Контролер польоту взаємодіє з моторами та пропелерами (3), які формують тягу і швидкість, через регулятори швидкості (ESC). ESC передають точні команди від контролера до моторів, забезпечуючи плавну та ефективну зміну обертів пропелерів.

Джерелом енергії виступає акумулятор (7), зазвичай літій-полімерний — він поєднує високу ємність із відносно малою вагою, що дає змогу дрону працювати довше без перевантаження конструкції.

Окремої уваги заслуговує набір сенсорів, який відповідає за стабільність польоту. Акселерометр — це сенсор, що вимірює прискорення об’єкта у трьох просторових осях (X, Y, Z). Він фіксує навіть найменші поштовхи, коливання чи маневри, допомагаючи визначити, як саме змінюється швидкість і положення дрона. У парі з гіроскопом, який визначає кутові зміни положення, акселерометр дає контролеру точні дані для стабілізації польоту. Сучасні дрони оснащені мініатюрними чипами, які поєднують ці сенсори в єдиному модулі — саме від їхньої точності залежить, наскільки впевнено дрон «триматиметься» у повітрі.

Додаткові системи, як-от GPS-модуль, використовуються для орієнтації у просторі, фіксації точки старту та заданих маршрутів. В умовах уркаїнсько-російської війни використання такого модулю обмежене.

Камера (4) слугує «очима» дрона, передаючи зображення у реальному часі на FPV-окуляри чи монітор оператора. Трансмітер (5), приймач сигналу (8) та антена відео (9) забезпечують надійний радіозв’язок між пілотом і дроном. Від їхньої якості залежить дальність, точність керування та стійкість до РЕБ. 

Що ж до шасі, у бойових FPV-дронах воно зазвичай просте — це кілька опорних «лап» або пластин із карбону чи пластику. Основна рама бере на себе функцію жорсткості, а шасі лише амортизує під час посадки та захищає камеру чи бойовий заряд від пошкоджень.

Які комплектуючі виробляють в Україні?

На четвертий рік повномасштабної війни в Україні сформувався власний внутрішній ринок деталей для безпілотників. Як розповів виконавчий директор Української ради зброярів Ігор Федірко в інтерв’ю NV в березні 2025 року, українські виробники вже масово випускають не лише рами, пропелери чи контролери, а й більш технологічні компоненти — оптику, включно з тепловізійними модулями.

«Десь рік тому, мабуть, я вперше тримав перший електричний двигун для FPV-дронів. Було дві моделі, в них був доволі великий перелік недоліків. Але зараз, майже через рік, ми вже говоримо про стабільно працюючий продукт, який закупається масово, тобто він виробляється масово», — розповідає Ігор Федірко.

Водночас, за його словами, ступінь локалізації залишається частковим. Українські виробники часто використовують імпортні магніти, сенсори та інші мікроелементи. Та попри це, поява внутрішнього ринку комплектуючих уже суттєво скорочує логістичні ланцюги й робить армійські дрони менш залежними від зовнішніх постачань.

Vyriy Drone: перша серійна партія повністю українських FPV

Одним із прикладів успішної локалізації є компанія VYRIY DRONE. Якщо спочатку вона замовляла всі компоненти в Китаї, станом на 2024-й рік близько 70% деталей для своїх FPV-дронів виготовляла в Україні. А вже в березні 2025-го VYRIY DRONE заявила про партію FPV-дронів, в яких 100% комплектуючих українського виробництва. 

Фото: Економічна правда

Ці дрони, оснащені тепловізійною камерою, були виготовлені на замовлення «Армії дронів». Завдяки серійному виробництву Vyriy вдалося здешевити повністю локалізовану модель до рівня аналогічних дронів на китайських компонентах (близько 30 тис. грн за одиницю). За словами представників компанії, повна локалізація не лише не підвищила ціну, а й дала змогу краще контролювати якість і скоротити логістичне плече, що робить українське виробництво більш стійким до зовнішніх ризиків.

Vyriy Drone частину компонентів виробляє самостійно, а частину — через українських підрядників. Зокрема, рами, плати ініціації, польотні контролери та системи радіоуправління — власного виробництва компанії Vyriy; відеопередавачі — розробка української компанії DEC-1; двигуни — виробляє ТОВ «Реалголд»; камери — створює Odd Systems.

Крім того, дрони оснащені українською системою донаведення, розробленою командою VGI-9, що підвищує точність ударів і дозволяє ефективніше працювати навіть у складних умовах радіоелектронної боротьби.

Щоб дізнатися більше про принципи роботи та перспективами розвитку системи оптичного донаведення VGI-9 рекомендуємо переглянути інтерв’ю з технічним директором проєкту.

Раніше в інтерв’ю співзасновник компанії Олексій Бабенко наголошував, що локалізація виробництва — це крок до технологічної незалежності. За його словами, до недавнього часу китайськими залишалися лише мотори, відеопередавачі та камери, але вже навесні 2025 року компанія виготовила першу тисячу FPV-дронів з повністю українських комплеючих.

Фото: скриншот з ютуб-каналу «Мілітарний»

«Дикі Шершні»: український контролер польоту та власні бойові дрони

«Дикі Шершні» — українська MilTech-компанія, заснована у 2023 році. Вона розробляє бойові FPV-дрони для Збройних Сил України, а також створює наземні станції керування, системи для дистанційного мінування, бомбардування та повітряної логістики. Компанія тісно співпрацює з елітними підрозділами ЗСУ, а її дрони вже активно використовуються на фронті.

Справжнім проривом для українського ринку комплектуючих стало те, що саме «Дикі Шершні» першими локалізували виробництво польотних контролерів (Flight Controllers) — складного «мозку» FPV-дронів, які стабілізують політ і координують роботу двигунів. Це дозволило знизити залежність від китайських постачальників і здешевити виробництво майже на 12%.

FPV-дрони «Диких Шершнів» комплектуються українськими карбоновими рамами, ESC-регуляторами швидкості, пропелерами, модулями сенсорів, платами управління та літій-полімерними акумуляторами. Також використовуються FPV-камери з аналоговим або тепловізійним зображенням (наприклад, Caddx), відеопередавачі VTX (2,5W), а в моделях Wally — системи нічного бачення.

До складу окремих серій входять власні бортові комп’ютери, радіомодулі та цифрова система Hornet Vision, що забезпечують точність і стабільність керування.

Серед флагманів компанії — «Королева Шершнів», найбільший український FPV-дрон, створений на 65% із вітчизняних компонентів. Він здатен нести до 9,5 кг вантажу та виконувати функції бомбардувальника, розвідника, ретранслятора чи логістичного дрона.

Локалізація критичних компонентів залишається головною метою «Диких Шершнів» — компанія поступово переходить на повністю українське виробництво ​​(каркаси, регулятори, батареї, комп’ютери, сенсори), залишаючи імпортними лише частину електроніки, камер та моторів.

Escadrone: масштабне виробництво і власні комплектуючі

Компанія Escadrone, що почала виробництво у 2022 році, нині є одним із лідерів українського ринку FPV-дронів. Вона не лише збирає безпілотники, а й виготовляє запчастини до них — від акумуляторів і тепловізійних камер до потужних двигунів.

Escadrone має повний цикл виробництва та постачає дрони безпосередньо на фронт. Компанія відома якісною збіркою й великою кількістю протестованих моделей.

Фото: Escadrone

TAF Industries: від серійного виробництва до інновацій

Ще одна українська miltech-компанія, про яку варто згадати — це TAF Industries (раніше TAF Drones). Підприємство має 20 виробничих майданчиків і випускає до 80 тисяч безпілотників на місяць.

Зараз компанія рухається від масового виробництва до високотехнологічних рішень: розробляє радіомодулі, стійкі до РЕБ, системи машинного бачення, модулі «Last Mile» для точного наведення, а також ШІ-системи для дронів-камікадзе.

Завдяки масовому виробництву та контрактах компанія отримала близько $1 млрд доходу у 2024 році без залучення зовнішніх інвестицій. 60-80% доходу компанії складає імпорт комплектуючих та їхня реалізація. Це прямо вказує на великий обсяг роботи з комплектуючими.

Значну частину своїх компонентів компанія замовляє у Китаї, оскільки це логістично та фінансово вигідно для компанії. За словами засновника компанії Олександра Яковенка, доставка займає всього на тиждень довше, ніж з України. Яковенко говорить про ризики з експортним контролем, але зазначає, зл вони менші, ніж ризики виробництва в Україні під обстрілами. Як приклад він наводить нещодавно знищену SMT-лінію для складання електроніки в Мукачеві. 

«Ми збираємо якісні вироби з готових компонентів і доопрацьовуємо їх — іноді на рівні софту, іноді на рівні «заліза». Водночас у країні поки що немає базової технологічної спроможності створювати продукти з нуля, як це колись робили КБ Антонова чи «Південне», — розповідає Олександр Яковенко.

Яковенко підсумовує, що наразі TAF Industries не може повністю відмовитися від Китаю.

Фото: TAF Industries

Генерал Черешня: серійне виробництво FPV-дронів з частковою локалізацією

Одним із активних українських виробників FPV-дронів є компанія Генерал Черешня. Вона відома великими обсягами виробництва — понад 50 000 дронів на місяць. 

Наразі підтверджено, що у складі дронів використовуються як імпортні компоненти (камери DJI, політні контролери SpeedyBee, мотори BrotherHobby/EMAX, відеопередавачі AKK/Foxeer), так і частково українські деталі, зокрема елементи рам, системи з’єднань та деякі плати.

Приблизно 30–40% комплектуючих вже виробляються в Україні, і цей показник поступово зростає. Компанія активно працює над збільшенням частки локальних компонентів, щоб зменшити залежність від імпорту, проте повного переходу на українські деталі поки не досягнуто через обмежені виробничі потужності всередині країни.

Оптимізація логістики та виробництва робить продукцію більш стійкою до зовнішніх ризиків і дозволяє контролювати якість.

Оптоволоконна незалежність

Окремо варто згадати оптоволоконні FPV-дрони. Вони є невразливими до РЕБ, оскільки зв’язок між оператором та дроном здійснюється не по радіоканалу, а через тонкий оптоволоконний кабель, який розмотується у польоті. 

Українська компанія 3DTech 2 травня 2025 року повідомила про першу серійну котушку українського виробництва на 30 км для оптоволоконних FPV-дронів. Нові котушки покликані виправити ситуацію, коли більшість серійних зразків мають дальність не більше 20 км.

Чому з’явилися дрони на оптоволокні, як вони еволюціонували та які задачі вирішують сьогодні — читайте у нашому блозі.

Генеральний директор компанії, Олексій Жулінський, наголосив, що повна локалізація виробництва та намотки котушок в Україні дозволяє контролювати якість виробу на всіх етапах, що значно знижує кількість обривів при використанні. Це є прямою відповіддю на заводський брак у готових китайських котушках.

П’ять варіантів оптоволоконних FPV-дронів «Хижак REBOFF» (із дальністю 10-20 км) від 3DTech вже успішно пройшли випробування та отримали власні коди.

Інші гравці, як-от «Птахи Мадяра», також відомі своїми далекобійними оптоволоконними FPV-дронами, один з яких має дальність 41 км, хоча, ймовірно, на імпортних котушках. 

«Український Mavik»: шлях до заміни китайських дронів

В той час як Україна успішно налагоджує масове виробництво FPV-дронів-камікадзе та морських безпілотників, один тип дронів довгий час залишався поза зоною локального виробництва — квадрокоптери Mavic від китайської компанії DJI, які стали незамінними «очима» піхоти.

Фото: Getty Images

Однак після початку повномасштабної війни DJI припинила офіційні поставки в Україну, і дрони довелося купувати через посередників. 

Нині в Україні вже з’явилося кілька альтернатив:

• Shmavic від Reactive Drone;
• Yautja від Rise Technologies;
• Ukropter та інші моделі.

Вони більші за DJI Mavic, мають кращу стійкість до перешкод зв’язку, збільшену дальність польоту і розраховані на більше місій — до 300 вильотів проти 60 у DJI.

Ключовим моментом залишається, наскільки ці українські дрони дійсно є українськими. Як зазначає Forbes, деякі виробники все ще значною мірою залежать від імпортних, зокрема китайських, деталей, оскільки високоякісні компоненти, такі як камери, важко знайти в інших місцях.

Прикладом успішної локалізації може слугувати компанія Frontline, яка заявляє, що лише 15% комплектуючих у їхніх дронах походять з Китаю.

Для всієї української екосистеми безпілотників (включно з FPV-дронами), відбувається окремий процес локалізації. Наприклад, компанія Motor-G виготовляє понад 100 000 двигунів щомісяця. Це поступово зменшує загальну залежність від імпорту критичних компонентів для всіх типів БПЛА.

Quo Vadis?

Україна вже здатна виробляти повноцінні FPV-дрони, проте критичні компоненти — контролери польоту, мотори, відеопередавачі та камери — залишаються технологічно складними для локального виготовлення. Саме ці елементи вимагають мікроелектроніки високого класу, чистих виробництв, точного калібрування та інженерної школи, які лише формуються в Україні.

Залежність від зовнішніх постачань, насамперед із Китаю, створює стратегічні ризики: будь-яке обмеження експорту таких мікрокомпонентів може суттєво сповільнити або навіть паралізувати масове виробництво дронів. Повна імпортна незалежність — це завдання, яке потребуватиме років інвестицій у власну мікроелектронну базу.

Водночас українські виробники вже демонструють, що здатні створювати не лише альтернативу, а й якісніші рішення, оптимізовані під реальні бойові умови. Локалізація виробництва забезпечує контроль якості, швидку адаптацію до потреб фронту та закладає фундамент для майбутньої технологічної автономії.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке квадрокоптери?

Квадрокоптери — це різновид багатороторних безпілотних літальних апаратів, які мають чотири ротори (обертова частина механізму). Два з них обертаються за годинниковою стрілкою, а два — проти, завдяки чому дрон утримує стабільність у повітрі. Маневровість досягається шляхом зміни швидкості обертання кожного ротора, що дозволяє квадрокоптеру підніматися, опускатися, рухатися вбік чи повертати.

Будова FPV-дрона досить проста й має такі ключові компоненти:

1. Політний контролер (FC) — «мозок» дрона, який управляє всією роботою системи.
2. Периферія, яка підключається до контролера: мотори та пропелери, регулятори обертів моторів (ESC), приймач радіосигналу (RX) і передавач відео (VTX).
3. Акумулятор — визначає час польоту та розмір дрона (залежно від типу та розміру лопатей: 7, 9, 11 дюймів і більше).

Крім базових елементів, квадрокоптери оснащують камерами, системами стабілізації, GPS-модулями, датчиками висоти й перешкод. Завдяки цьому апарати можуть автоматично повертатися в точку старту, виконувати політ за заданим маршрутом чи зависати на місці.

Як працює квадрокоптер?

Принцип дії доволі простий:

• Збільшення швидкості обертання двигунів піднімає дрон у повітря;
• Зменшення — опускає його;
• Для руху вбік змінюється потужність протилежних гвинтів;
• Для поворотів — регулюються оберти тих, що крутяться в одну сторону.

Квадрокоптери компактні, маневрені та відносно прості в управлінні, тому їх активно використовують як у професійних, так і в аматорських цілях. Водночас квадрокоптери мають коротший час польоту порівняно з дронами з фіксованими крилами, а також є вразливими до сильного вітру чи несприятливих погодних умов.

Що таке FPV-дрони?

FPV-дрон — це безпілотний літальний апарат з режимом First Person View (вид від першої особи). Оператор керує дроном через пульт і бачить відеопотік у реальному часі в окулярах або на моніторі — ніби керує гоночним автомобілем. Завдяки цьому керування відбувається максимально точно. Залежно від конфігурації та вантаження FPV‑дрони виконують різні бойові задачі:

• Оснащений вибухівкою — «камікадзе»: виконує бомбові підльоти й вражає ціль шляхом зіткнення.
• З механізмом скидання вантажу: може скидати боєприпаси або інші корисні вантажі по цілях у тилу.
• З камерою: застосовується для розвідки, спостереження і коригування вогню.

Конструкція і основні складові FPV-дрона

FPV-дрон складається з набору чітко визначених елементів:

• Рама — скелет дрона;
• Камера, що передає відео в реальному часі;
• Стек — регулятори обертів (ESC) + польотний контролер (flight controller);
• Мотори та пропелери;
• Відеопередавач (VTX) і антени для відео/радіозв’язку;
• Акумулятор (легкі малоємні батареї для зменшення ваги і максимальної маневреності).

Ключова особливість FPV-системи — безперервна трансляція відео з борту, що дозволяє пілоту миттєво реагувати на те, що «бачить» дрон.

Типи FPV-дронів

Ударні дрони або «камікадзе», що використовуються у військових операціях. Такі дрони можуть не лише літатт на високій швидкості, а й нести корисне навантаження, включно з вибуховими пристроями, та точно вражати ціль. У більшості випадків їхні технічні характеристики підбираються під конкретне завдання: розмір, вага та дальність польоту варіюються залежно від потреб оператора. 

FPV‑дрони бувають дуже різні за розміром і вагою, і саме це визначає їхні можливості та сферу застосування. Основна типологізація — за розміром рами, який у дронах прийнято вимірювати в дюймах:

• Мікро‑дрони: вага до 250 грамів, рама 75–150 мм (3–6 дюймів), призначені для польотів у приміщеннях.
• Міні‑дрони: вага до 500 грамів, рама 150–250 мм (6–9 дюймів), підходять для аматорських польотів на відкритому повітрі.
• Стандартні FPV‑дрони: рама 250–300 мм (9–11 дюймів), вага до 1,5 кг, застосовуються практично у всіх сферах, включно з бойовими завданнями.
• Великі моделі: рама понад 300 мм (12 дюймів і більше), здатні нести додаткове обладнання, включно з камерами чи боєзарядами.

Чому FPV-дрони стали феноменом сучасної війни

FPV-дрони стали чи не найефективнішою зброєю, що змінює хід війни прямо зараз.

У грудні 2023 року тодішній міністр стратегічних галузей промисловості Олександр Камишін повідомив про 50 000 виготовлених FPV-дронів за місяць, що еквівалентно 600 000 на рік. У 2024 році Україна виготовила 2,2 млн FPV-дронів, за словами Володимира Зеленського.

А в 2025-му заступник міністра оборони України Олександр Козенко заявив про спроможність України виготовляти до 10 млн дронів на рік. Орієнтовна частка FPV-дронів у загальному виробництві БпЛА становить 60-70%. Це означає, що станом на 2025-й рік Україна здатна виготовляти 6-7 млн дронів на рік або 500-580 тис. на місяць.

Таке зростання безпрецедентне навіть у світі високих технологій.

У ХХ столітті «богом війни» була артилерія — на неї припадало до 90% уражень. Сьогодні на деяких ділянках фронту до 80% уражень здійснюють FPV-дрони. Вони стали тим, чим колись були танки у Першій світовій чи авіація у Другій.

Про те, як завдяки FPV-дронам у війни змінилася роль артилерії у сучасній війні — читайте в матеріалі блогу VGI-9.

За словами командира Третього армійського корпусу Андрія Білецького, зараз понад 70% втрат противника припадають на дрони, і лише 4% — на стрілецьку зброю.

Де найчастіше використовують FPV‑дрони:

• Ураження техніки ворога — як рухомої (бронетехніка, вантажні автомобілі, машини тилу), так і стаціонарної (вузли зв’язку, майстерні, опорні пункти). FPV‑дрони дозволяють завдавати точкових ударів по вразливих елементах техніки.
• Відбиття піхотних штурмів і підтримка оборони — дрони використовують для ураження скупчень противника, придушення наступальних вогневих точок і створення додаткового вогневого тиску під час атак або контрнаступів.
• Ураження інфраструктурних та фортифікаційних об’єктів — бліндажі, будівлі, склади боєприпасів і матеріально‑технічні пункти, антени, системи радіозв’язку та інше обладнання. FPV‑дрони ефективні для руйнування критичних вузлів тилової інфраструктури.

Ключові виробники FPV-дронів в Україні

Сьогодні лідерами українського виробництва FPV-дронів є насамперед Vyriy Drone та Генерал Черешня — компанії, які сформували сучасний вигляд галузі й задають темп розвитку ринку.

Vyriy Drone — одна з найбільших приватних компаній, що спеціалізується на розробці та виробництві FPV-дронів для потреб Сил оборони. Вона стала піонером у масштабуванні виробництва, формуванні навчальних програм для пілотів і впровадженні інноваційних технічних рішень. Компанія активно розвиває власну інженерну базу та робить ставку на локалізацію виробництва, що дозволяє зменшити залежність від імпорту комплектуючих.

Генерал Черешня — ще один ключовий гравець, який зробив значний внесок у популяризацію FPV-дронів та розвиток інженерних рішень у цій сфері. Компанія не лише виготовляє дрони, а й формує інфраструктуру навколо них — від навчання операторів до постачання комплектів для складання.

Завдяки діяльності таких компаній, як Vyriy Drone і Генерал Черешня, Україна змогла вибудувати потужну екосистему виробництва FPV-дронів, здатну швидко реагувати на потреби фронту, масштабувати рішення та впроваджувати нові технології у стислі терміни.

Окремо варто згадати компанію Дикі Шершні, яка спеціалізується на бойових дронах і тісно співпрацює з елітними бойовими підрозділами. За підтвердженими даними, їхні безпілотники знищили сотні одиниць ворожої техніки, включаючи танки, бронетехніку та артилерію, що підкреслює ефективність українських розробок у реальних бойових умовах.

Важливу роль у розвитку українського ринку оборонних дронів відіграє кластер Brave1, запущений урядовими структурами у 2023 році. Він надає фінансову, інформаційну та організаційну підтримку розробникам, що дозволяє прискорити створення інноваційних рішень, зокрема роїв дронів, антидронових систем, керованих боєприпасів і роботизованих комплексів. За два роки існування кластер профінансував понад 540 проєктів на суму 2,2 млрд грн, а на 2025 рік у національному бюджеті передбачено 2,9 млрд грн на грантову підтримку defense tech.

Класифікація за способом управління

FPV-дрони можна поділити не лише за розміром чи функціями, а й за способом керування:

• З радіоелектронним управлінням — найпоширеніший варіант. Сигнал передається на частотах 2,4 та 5,8 ГГц, що забезпечує високу маневровість і гнучкість у бойових умовах. Основний ризик — вразливість до засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які можуть глушити або перехоплювати сигнал.
• З управлінням через оптоволокно — більш спеціалізований тип, що використовується для роботи в зонах із потужним РЕБ.

Як та чому з’явилися дрони на оптоволокні

Дрон на оптоволокні – це FPV-безпілотник, керування яким здійснюється не через радіосигнал, а за допомогою тонкої котушки кабелю з оптоволокна. Під час польоту нитка розмотується, передаючи сигнали керування та відео у вигляді світлових імпульсів. Така система робить дрон невразливим для засобів РЕБ, які зазвичай глушать або перехоплюють сигнал.

Принцип дії базується на перетворенні електричних сигналів на світлові імпульси.

• Наземна станція управління перетворює електричний сигнал (від оператора) на світловий за допомогою спеціального конвертера;
• Цей світловий сигнал надсилається по оптоволоконному кабелю до дрона;
• На борту дрона світловий сигнал знову конвертується в електричний, що дозволяє дрону виконувати команди;
• Відеосигнал та телеметрія від дрона передаються назад по тому ж кабелю, забезпечуючи оператору стабільне та високоякісне зображення без затримок.

Під час польоту дрон поступово розмотує котушку з кабелем, який тягнеться за ним. Це робить його невидимим для систем радіоелектронної розвідки (РЕР) і невразливим для РЕБ, оскільки немає радіочастот, які можна заглушити.

Чому з’явилися дрони на оптоволокні?

Потреба в таких дронах виникла як пряма відповідь на посилення РЕБ. Раніше звичайні FPV-дрони, керовані по радіо, були дуже ефективні. Однак, з часом ворог навчився масово виявляти та глушити їх, що значно знизило ефективність дронових атак. Це створило необхідність у пошуку нових, стійких до перешкод технологій.

Хоча ідея використання оптоволокна у військовій сфері не нова (вперше застосовувалася в 1970-х у протитанкових ракетах), її адаптація для БПЛА стала актуальною лише в умовах сучасної повномасштабної війни.

В Україні перші випробування таких дронів провели ще у 2022 році, але через скептичне ставлення до їхньої життєздатності в бойових умовах та відсутність підтримки серійне виробництво не було запущено.

Врешті, цю технологію впровадила росія, швидко масштабувавши виробництво. Українські військові вперше помітили такі БПЛА на фронті у березні 2024 року, а вже з літа того ж року росіяни почали їх використовувати масово.

Більше про причини появи та роль, яку сьогодні відіграють дрони на оптоволокні на фронті — читайте в нашому матеріалі.

Саме на ділянці фронту в Курській області дрони на оптоволокні вперше зіграли вирішальне значення в таких масштабах. За словами керівниці R&D центру “Дронаріум” Тетяни Рудої, коли російська армія звузила українські фланги, ці БПЛА змогли долітати до дороги Суми-Суджа і почали вибивати захищену РЕБами логістику Збройних Сил України.

Командувач Десантно-штурмових військ (ДШВ) генерал Олег Апостол назвав FPV-дрони на оптоволокні “одним з дуже потужних видів зброї” і визначальним фактором, який змусив ЗСУ залишити Курський плацдарм. 

«Саме на Курщині вперше в таких масштабах росіяни використали FPV-дрони на оптоволокні. Думаю, якби не оптоволокно, то на тій території операція ще б продовжувалася», – зазначив Олег Апостол.

Це змусило українських розробників і військових переглянути свої підходи. Попри певні недоліки, дрони на оптоволокні стали цінним інструментом, здатним працювати в умовах, де інші безпілотники просто безсилі. Зараз і в Україні розробляються та тестуються власні моделі, наприклад, «Бандерик-Стрічка».

Що таке системи донаведення дронів?

Існує два основних типи ударних дронів: оснащені системами донаведення та не оснащені ними.

Система донаведення — це програмно-апаратний комплекс, який дозволяє безпілотному літальному апарату після «захоплення» цілі автоматично довести ударну частину до точки ураження і вразити її навіть у разі втрати безпосереднього зв’язку з оператором. Іншими словами, оператору часто достатньо вивести дрон у зону, показати ціль на екрані і натиснути кнопку. Далі автономне програмне забезпечення виконує фінальну фазу наведення.

Такі системи поєднують модулі комп’ютерного зору (або навчальні моделі ШІ), вбудовані камери, інтерфейс для оператора і зв’язок із польотним контролером та VTX. Вони дають змогу перейти від повністю ручного режиму керування FPV-дронами до гібридного: ручний підхід + автоматичне завершення атаки.

Навіщо потрібні системи донаведення

Головна причина появи і зростання інтересу до донаведення — зростаючі проблеми з радіоелектронною боротьбою (РЕБ). Система донаведення дозволяє зберегти ефективність удару навіть при частковій або повній деградації каналу зв’язку: після захоплення цілі софт продовжує керувати апаратом у автономному режимі й доводить удар до кінця.

Через це донаведення стало альтернативою (або доповненням) до оптоволоконних дронів: якщо оптоволокно гарантує стійкий зв’язок від початку до кінця, то донаведення дає автономність на фінальній стадії польоту.

Як працює на практиці (VGI-9)

Система VGI-9 (приклад програмного рішення) позиціонується як інструмент для автономного ураження статичних і рухомих цілей на швидкості до 80 км/год. Оператор помічає і вказує ціль у інтерфейсі; після натискання кнопки програмне забезпечення бере на себе наведення, допускаючи продовження місії навіть після втрати зв’язку. VGI-9 підкреслює такі властивості: точність, автономність (успішне завершення після втрати сигналу), стійкість у складних погодних умовах і інтуїтивний інтерфейс.

Що таке рій дронів та як далеко ми від застосування рою на полі бою?

Рій дронів — це не просто багато безпілотників у повітрі. Його головна особливість — децентралізована взаємодія: кожен апарат діє за єдиним алгоритмом, обмінюється даними з сусідами і ухвалює рішення в реальному часі. Завдяки цьому рій може діяти як єдиний «організм», навіть якщо деякі дрони будуть збиті або втратять зв’язок.

Наскільки близько Україна підійшла до повновцінного впроваження технології ройового управління дронами? Читайте в матеріалі блогу VGI-9.

Принцип рою наслідує природні системи — наприклад, зграї птахів чи рої бджіл, де координація відбувається завдяки локальним правилам, а не через центральний контроль.

У складі рою можуть бути дрони різного призначення — розвідка, ударні, ретранслятори, системи РЕБ. 

Україна та ройові системи

Україна активно розвиває технології ройового управління. Один із прикладів — стартап Swarmer і його система Styx, яка вже може об’єднувати 10–15 апаратів у рій і в перспективі — десятки або сотні. Система призначена для розвідки, ударних операцій та роботи в умовах РЕБ, з можливістю екстреного повернення апаратів («червона кнопка»).

Кластер Brave1 разом із Міноборони та Мінцифрою проводив демонстраційні випробування роїв та керованих боєприпасів. На фронт вже надходять FPV-дрони з системами машинного зору та донаведення, як-от VGI-9, які дозволяють обходити системи РЕБ та автоматизувати ураження цілей. Однак офіційної інформації щодо бойового застосування рою дронів на фронті немає.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке Шахеди? 

“Шахеди” – лінійка іранських барражувальних боєприпасів (камікадзе-дронів), розроблених компанією Shahed Aviation Industries. Найвідомішим представником цієї “родини” став Shahed-136 (Шахед-136). Це – безпілотний літальний апарат, призначений для тривалого польоту на великі дистанції і ураження наземних цілей при зіткненні. 

В російських повідомленнях, як і в усьому світі зараз, іранські Шахеди часто називають “Герань-2” (Geran-2). Це – той самий дрон в російському застосуванні. Модифіковані версії “Шахедів” почали вироблятися вже в Росії, де й отримали нову назву. 

Історія створення – де, коли, для чого

До початку повномасштабного вторгнення про Шахеди в Україні знали, мабуть, лише люди, наближені до військової, оборонної, наукової сфер. Сьогодні це слово – у кожній новині. Вперше іранські системи Shahed-136 були представлені в 2020 році. Максимальна відстань, яку може подолати Шахед – до 2000 км (анонсована виробником). Маса бойової частини – 50 кг. До початку вторгнення в Україну Шахеди (але в інших модифікаціях, переважно – Shahed-131, застосовуватися лише в регіональних конфліктах на Близькому Сході, наприклад, в Саудівській Аравії, і їхнє застосування активно приховувалося. 

Створені в Ірані як недорогий засіб для враження наземних об’єктів на відстані (промислові та військові цілі) Шахеди стали зброєю масованого застосування в Україні. Перша передача Шахедів Росії відбулася восени 2022 року. Reuters повідомив про візит іранських представників до Москви 6 жовтня. Під час зустрічі були погоджені умови поставок та партнерства щодо дронів. 

Влітку 2023 року Росія почала власне виробництво дронів під назвою Geran у Алабузі, Татарстан. Під кінець 2023 року відбулося масове розгортання виробництва. За даними CNN, завод у Алабузі виробив 2 738 Шахедів у 2023 році. За перші 9 місяців 2024 року ця цифра була подвоєна і склала 5 760 одиниць БПЛА. 

Станом на кінець травня 2025 року Росія виробляла близько 2 700 Шахедів на місяць та близько 2 500 імітаторів (які масово застосовуються для виснаження українського ППО). І це – у 5 разів більше, ніж влітку 2024 року. Сьогодні швидкість виробництва складає близько 170 одиниць на добу. За прогнозами вже восени цей показник збільшиться до 190 одиниць за добу.

Чи зможуть дрони-перехоплювачі захистити небо України? Читайте в нашому матеріалі.

Один з найбільш помітних прикладів застосування Шахедів в перший рік війни –  атака по енергетичній інфраструктурі України 10 жовтня 2022. В той день Росією були запущені сотні ракет і десятки “Шахедів”. Дешеві баражувальні боєприпаси в комплексі з застосуванням ракет показали себе досить ефективно в боротьбі з цивільною інфраструктурою, залишивши Україну в “блекауті” на довгий час. 

Як на початку вторгнення, так й сьогодні, Шахед/Герань-2 використовують переважно як інструмент для дальніх ударів по критичній інфраструктурі та масованих нічних атак. Дальність польоту сучасних Шахедів – до 2500 км. Довжина апарату складає 3,5 метра, розмах крил – 2,5 метри. Маючи вагу близько 200 кг Шахед спроможний розвинути швидкість понад 185 км/годин. Сучасні реактивні БпЛа розганяються до 500 км/год. 

Порівняно великі розміри та шумність польоту видає Шахед здалеку. Але вночі ці смертоносні пташки не настільки помітні візуально. В темний час доби їм простіше “обійти” ППО, ефективність якого вночі нижча. Дрон має малу швидкість та просту навігацію (GPS/INS). І це – одна з причин, якими обумовлене його використання здебільшого у темряві, коли ускладнена система виявлення.

Велика кількість БПЛА дозволяє досягти мети ворогові – отримати не стільки точні влучання, скільки “засмітити” системи ППО великою кількістю недорогих цілей. Відволікаючий маневр дає змогу кількома точними ударами вразити важливі цілі. 

Шахеди сьогодні відрізняються від тих версій, які застосовувалися ворогом на початку повномасштабного вторгнення. Російською стороною були інтегровані інші комплектуючі, завдяки чому конструкція набула нових можливостей. 

Виконана заміна імпортних контролерів на локалізовані бортові обчислювачі і модулі, які використовують ГЛОНАСС. Завдяки цій модифікації Шахеди стали більш незалежними від комплектуючих західного виробництва та збільшилися їхня стійкість до відключення сигналів GPS. Росія змогла вдосконалити й антени (встановлюються російські “Комети”, control-reception pattern antenna), а також – внести зміни в конструктивні параметри (корпус зі склопластику поверх вуглепластику, фарбування частини безпілотників в чорний колір для маскування вночі). Проводяться експерименти зі зміною бойової частини: у певних одиницях БПЛА застосовуються боєголовки до 90 кг, використовується вкладання у бойові частини високошвидкісних кульок, дробу з вольфраму. Порівняно з прототипом руйнівна сила збільшується суттєво. 

У оновлених Шахедів виявили інші двигуни (локальні або інші імпортні замінники), інші акумулятори й сервоприводи — усе це дозволяє змінювати коефіцієнт дальності/вантажопідйомності. Вже були виявлені модифікації Шахедів з вбудованими камерами і двома LTE-модемами. А це – можливість передавати відео в реальному часі, здійснювати коригування курсу. Такі БПЛА – вже не просто камікадзе. Їхній функціонал розширюється і дозволяє проводити  розвідувальні та коригувальні місії. 

Технологічні новинки в Шахедах

Шахед сьогодні – це не той апарат, який застосовувався на початку війни. Росія та Іран вдосконалюють зброю порівняно з ранніми моделями. Які інновації вже застосовані:

• покращення бойових зарядів (листопад 2024, застосування Росією термобаричних бойових частин, кінець квітня 2024 року – застосування важких бойових зарядів 90 кг);
• застосування ШІ-елементів (жовтень 2022 року – застосування систем ГЛОНАСС, з 2024 року на Шахед встановлюються анти-глушильні CRPA-антени з FPGA і кількома мікроконтролерами);
• поява реактивних Шахедів – встановлення на нові версії реактивних двигунів дозволяє розганятися до 500 км/год, такі моделі складніші для виявлення, близькі до крилатої ракети (березень-квітень 2025 року);
• з початку 2025 року – вдосконалення керування зв’язком, використання  GPS-антиперешкоди – нові рішення для радіозв’язку (LTE тощо) дають можливість застосовувати дистанційне управління та покращити протидії впливу РЕБ.  

Також вже було підтверджено використання в покращених конструкціях камер нічного бачення, що дозволяє отримати значну перевагу уночі. Протягом кількох місяців можливості “бачити” покращилися:

• Січень 2024 – зафіксовано перший випадок застосування Шахедів із камерою нічного бачення під час атаки на Нікополь.
• Червень 2025 – у збитому Шахеді виявлено інфрачервону камеру та Nvidia Jetson AI-модуль.
• Червень 2025 – було підтверджено використання термоканалів у Шахедах для наведення без GPS, орієнтації на теплові цілі.

Маневреність – те, що зробило “полювання” на Шахеди ще більш складною задачею. Порівняно з першими, ще іранськими моделями, сучасні Шахеди досить вагомо відрізняються. Вони отримали вдосконалене керування: Росією було спроектоване нове “шасі” з  більш обтічною формою, зменшена вага фюзеляжу, додані карбонові елементи. Дрони стали швидшими, маневренішими, отримали більш агресивний розгін. При цьому – їх помітність для ППО зменшилася. Оновлені двигуни, стабілізатори, контролери – все це зробило Шахеди більш точними. Кількість влучень по цілях збільшилася. Оновлена “технічна база” дозволяє дронам  виконувати маневри зі зниженнями з висоти 2 км зі швидкістю до 400 км/год. 

Локалізація виробництва дозволила не тільки “прокачати” Шахеди, а й змешити вплив санкцій на можливості отримання великої кількості зброї.

Тренди та масштаб ескалації

І ця “насиченість” стає все щільнішою. Якщо у жовтні 2022 для одномоментної атаки було застосовано кілька десятків дронів, то сьогодні цифра доходить до сотень. Як кількісно зростало застосування Шахедів? Розглянемо у краткому дайджесті:

• Лютий 2023 – було застосовано близько 45 апаратів.
• Лютий 2024 – всього через рік цифра досягла 377. 
• Лютий 2025 – цей показник зріс до 3 902. 
• За перші п’ять місяців 2025 року Росія випустила приблизно 13 000 Шахедів і їх імітаторів. Виробляється в середньому близько 2 700 Шахедів на місяць і аналогічна кількість імітаторів. 
• У травні 2025 Українська розвідка підтвердила, що щоденно виробляються близько 170 дронів, з планами підвищити до 190 до кінця року.
• Червень 2025 став рекордним місяцем за кількістю Шахедів за інформацією: Росія запустила 5 337–5 438 дронів, що більше, ніж за будь-який попередній місяць.

За словами президента Зеленського (24 червня 2025 року, Звернення Володимира Зеленського до Сенату і Палати представників парламенту Нідерландів) з моменту початку повномасштабного вторгнення Росія запустила 28 743 Shahed. 

Перша сотня дронів у одномоментному застосуванні

У лютому 2025 року Росія запустила близько 3 902 Шахед-дронів, а це – 120–140 дронів на добу – і це середній показник, який вже перевищує  “100 одиниць за 1 атаку”. Але масовані атаки здійснюються не кожного дня. 

Зростання кількості Шахедів, які застосовуються одночасно, було помічено навесні 2025. 21 березня – 214 шахедів. 7 травня – вже 218 дронів. І далі – тільки збільшення. 

Перші 500 Shahed-дронів 

Червень 2025 приніс поодинокі ночі з кількістю запусків у сотні дронів. Так, 17 червня у бік України вилетіло 440 дронів.

Перейти межу у 500 Шахедів росіяни змогли 7 вересня 2025 року. В небі над Україною – понад 800 дронів і десятки ракет. Це – найбільш масова атака за весь період вторгнення. 

Наслідки для України

Масовані атаки дронів в березні–травні 2025 суттєво перевантажили українську ППО, що стало вагомим фактором для того, щоб переглянути структуру захисту —  активізувати закупівлі засобів ППО, закипити нові засоби, серед яких – дрони-перехоплювачі, що стали потужною зброєю проти Шахедів. 

Атака 7 вересня 2025 стала піком ескалації. Загинули цивільні, багато людей поранені. І це – привід для того, щоб не тільки покращувати наявні засоби захисту неба, а й прискорити роботу на новими розробками. 

Як Україна протидіє Шахедам

Сьогодні Україна використовує всі доступні засоби протидронвого захисту і поєднує традиційні засоби ППО, інноваційні підходи та нові організаційні формати. 

Перші масовані атаки Шахедів восени 2022 викликали відповідь – українські військові створили спеціальні мобільні групи протидії дронам. Для пересування застосовуються позашляховики чи вантажівки. Для ураження цілей – військові з кулеметами великого калібру, зенітними установками, ПЗРК, тепловізорами та прожекторами. Задача мобільної групи – патрулювання території з метою визначення та швидкого ліквідування дронів. Серед переваг мобільних груп – висока швидкість, маневреність. До того ж, це дешевше, ніж викоистання дорогих ракет ППО. Завдяки мобільності групи можуть прикривати різні райони, особливо там, де немає стаціонарних систем. Але швидкість пересування таких груп – недостатня для того, щоб встигати за Шахедами. Кількість груп теж обмежена, а застосовувана зброя не завжди ефективна для роботи з великою кількістю цілей, що з’являються одночасно. В певний момент робота мобільних груп стала менш ефективною через покращення можливостей “ворога”: Шахеди, які тепер спроможні летіти на висоті понад 4 км, стали просто недосяжними для мобільних груп ППО. 

Для захисту неба була створена багаторівнева система ППО, в яку, окрім мобільних груп, включені: 

• Зенітні комплекси ближньої дії.
• ПЗРК та зенітні гармати, розосереджені по містах.
• Більш сучасні системи, отримані від країн-партнерів (“NASAMS”, “IRIS-T”, “Patriot”) – для захисту критично важливих об’єктів. 

Не менш важливим інструментом стало використання засобів радіоелектронної боротьби. Станції РЕБ спроможні глушити сигнали навігації, збиваючи Шахеди з курсу або примушуючи падати у безпечних місцях, в тому числі – поза міською забудовою. Україною застосовуються як стаціонарні станції РЕБ, так й їх мобільні пересувні версії. 

Звук “мопеду” – один з найвідоміших ознак наближення Шахеду. Для отримання інформації про появу БПЛА у багатьох містах облаштовані пости візуального та акустичного спостереження, які швидко передають дані мобільним групам і ППО. 

Покращена зброя потребує інноваційних засобів протидії. Українськими інженерами створюються нові зенітні системи з тепловізорним наведенням, розробляються системи на основі дронів-перехоплювачів, які здатні збивати Шахед у повітрі або підривати його на безпечній висоті. Також з метою протиповітряної оборони застосовуються протидронові рушниці та інші засоби глушіння каналів управління.

«Шахеди» сьогодні

За даними української розвідки сьогодні Росія виробляє близько 2700 дронів на місяць. Аналіз збільшення виробництва та кількості застосовуваних дронів останнім часом вказує на те, що Росія може згодом запускати до 2 000 дронів за ніч. Скільки дронів виготовляється і де? 

На початку вторгнення Іран поставив Росії від 600 до 3 000 Шахедів, але точних даних, як зрозуміло, немає. Більш доступною є інформація про російське виробництво. Так, на заводі “Алабуга” (Татарстан), у 2024-2025 було помітно істотне зростання виробничих потужностей: у 2023 завод виробляв близько 256 дронів на місяць, тоді як у 2024 – вже 444 дрони щомісяця. І це – лише одне виробництво, а їх набагато більше. 

Збільшення кількості і підвищення функціональності дронів стали однією з причин для пошуку нових рішень захисту. 

Як Україна відповіла: створення дронів-перехоплювачів

Масовані атаки у травні-червні 2025 потребували негайної відповіді. Україна звернула увагу на нове рішення у захисті неба – дрони-перехоплювачі. Вони – можливість перевести боротьбу у площу “дрон проти дрона” і зменшити навантаження на традиційні засоби ППО.

Швидкі, маневрені, оснащені камерами денного та нічного бачення – саме ця зброя може стати у найближчому майбутньому найбільш ефективною протидією Шахедам. Основна задача “мисливця” – зупинити ворожий дрон до того, як він виконує місію. Для цього застосовуються різні методи – як знищення, так і глушіння. Над створенням дронів-перехоплювачів працюють багато команд. Один з прикладів – проект “Clear Sky”, сфокусований на захист столиці. Крім запуску нових дронів-перехоплювачів проект включає формування мобільних груп та підготовку операторів у навчальному центрі. Через систему вже перехватили близько 550 шахедів над Київщиною. 

Головнокомандувач України Олександр Сирський у своєму зверненні наголосив на важливості підсилення застосування дронів-перехоплювачів і підготовці операторів для протидії шахедним атакам. Навів приклад: з 502 дронів за ніч – українці збили, в тому числі за допомогою перехоплювачів, 430 одиниць. І це – краща демонстрація ключової ролі безпілотних перехоплювачів. 

Дрони-перехоплювачі та система донаведення VGI-9

Вже саме створення українських дронів-перехоплювачів, що можуть збивати Шахеди у повітрі, стало  суттєвим стрибком у протиповітряній обороні. Але отримати ще більшу ефективність в боротьбі дрон проти дрона можливо. З цією метою розробляються та тестуються новітні системи. В подальшому ключову роль в модифікації та посиленні можливостей дронів-перехоплювачів можуть зіграти системи донаведення, серед яких – VGI-9.

Що таке система донаведення дронів, та чому подальше впровадження таких систем є важливим – читайте в нашому матеріалі про розумні дрони України.

Одна з цілей роботи над створенням та запуском у роботу перехоплювачів – довести ефективність “мисливців” до максимального рівня, яка забезпечить: автоматичне захоплення цілі і ведення до моменту знищення. Мінімізується потреба в ручному управлінні, знижується час реакції. 

Як це працює на прикладі FPV-дронів, в які вже інтегрована система донаведення? Порівнюємо:

• Без VGI-9 – дрон керується оператором вручну.
• З VGI-9 – оператор бачить ціль і дає команду на захоплення. Дрон від моменту захоплення і отримання команди на ураження летить автономно. Витрати ресурсів зменшені, час – скорочено, ефективність виконання місії – підвищена. 

Інновації України в дронах-перехоплювачах (Sting, STRILA, Clear Sky) дозволили вивести боротьбу з шахедними атаками, в тому числи масованими, на новий рівень.

Перспективи: чого чекати восени 2025 від атак Шахедів

Загальна загроза залишається високою, адже Росія нарощує виробництво Шахедів/Гераней, що дозволяє влаштовувати як регулярні “нальоти” з кількома десятками-сотнями дронів, так і масовані атаки, в яких прийматимуть участь понад 800 апаратів за ніч. Прискорюється виробництво нових засобів захисту, масштабуються вже діючі рішення (дрони-перехоплювачі, мобільні групи, РЕБ), удосконалюється система мережевої оборони. 

Попереду – осінь та зима. Як і раніше – основними цілями ворога, скоріш за все, стануть енергетика та інфраструктура, що може створити перебої в опаленні та електропостачанні. Задача України – пришвидшити масштабування виробництва перехоплювачів та навчання операторів. Це дозволить збільшити оборонні можливості. Не менш важлива “відповідь” і багато прикладів українці вже побачили. Посилення ударів по виробничих майданчиках на території Росії і логістичних шляхах ворога дозволяють зменшити темпи виробництва, а значить – ускладнити можливості масованих запусків.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке рій дронів і як він працює?

Рій дронів — це не просто велика кількість безпілотників у повітрі. Ключова його ознака — децентралізована взаємодія між апаратами. Кожен дрон у рої діє на основі єдиного алгоритму, що дозволяє йому орієнтуватися в просторі, обмінюватися даними з «сусідами» та ухвалювати рішення в реальному часі. Завдяки цьому рій здатен діяти як єдиний «організм», навіть якщо окремі апарати будуть знищені чи втратять зв’язок.

Принцип роботи рою наслідує поведінку природних систем — зграї птахів чи рою бджіл, де узгодженість виникає не завдяки центральному керуванню, а завдяки локальним правилам взаємодії.

Чим відрізняється ройове управління від групового:

• Групове передбачає централізоване керування або виконання наперед визначеного сценарію (як у шоу дронів). У такій схемі кожен апарат є виконавцем і не здатен адаптуватися самостійно.
• Ройове базується на автономності: дрони самі ухвалюють рішення, реагують на зміни середовища й координуються між собою.

Саме децентралізація робить рій більш стійким до радіоелектронної боротьби, адже він не залежить від одного каналу зв’язку чи «матки-дрона». Навіть невелика кількість апаратів може бути роєм, якщо вони здатні колективно адаптуватися та діяти як єдина система.

У складі рою можуть бути дрони різного призначення, зокрема розвідувальні, ударні, ретранслятори, дрони РЕБ.

Ключову роль у роботі рою відіграють алгоритми штучного інтелекту. Вони відповідають за розподіл завдань між апаратами, уникнення зіткнень, оптимізацію маршруту та адаптацію до змін обстановки. Якщо під час операції виявляється нова ціль або змінюється ситуація на полі бою, рій може автоматично перебудувати план дій без втручання оператора.

У перспективі такі системи зможуть діяти повністю автономно: отримувати завдання у вигляді загальної мети, а потім самостійно планувати маршрут, визначати пріоритети й виконувати місію.

Розробка роїв дронів в Україні

Україна активно працює над створенням технологій ройового управління безпілотниками і розглядає це як один із ключових напрямів розвитку війни. Про це ще в лютому 2025 року заявив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров і анонсував застосування «роїв дронів». За його словами, вона має запрацювати вже цього року.

Одним із прикладів у цій сфері є стартап Swarmer, який створює систему Styx. Вона здатна об’єднати у рій десятки дронів, як літальних, так і наземних. У перспективі система зможе керувати сотнею апаратів одночасно. Це завдання, з яким людина фізично впоратися не здатна. За словами генерального директора Сергія Купрієнка, експериментальна версія вже випробувана на полі бою. Наразі вона може з’єднати в рій 10–15 дронів одного типу. Для безпеки пілотів система обладнана «червоною кнопкою» екстреного повернення апаратів.

Команда Swarmer за роботою. Джерело фото: AIN.

Представники компанії зазначають, що Styx призначена для розвідки, ударних операцій та роботи в умовах радіоелектронної боротьби.

Також у розробці ройових систем беруть участь й інші українські виробники. Восени 2024 року кластер Brave1 спільно з Міноборони, Мінцифрою, Генштабом і Нацгвардією провели демонстраційні випробування нових українських розробок – роїв дронів та керованих боєприпасів. Участь у них взяли 17 команд виробників. 7 із них представили свої напрацювання технології рою дронів, 10 – керованих боєприпасів. Ці рішення були на різних стадіях готовності та показували різні підходи до вирішення задач.

Можна сказати, що елементи штучного інтелекту вже впроваджені у бойові БпЛА. З весни 2024 року на фронт надходять FPV-дрони з системою машинного зору, що допомагає обходити російські системи РЕБ та збільшує точність ураження технчіки та живої сили супротивника.

Прикладом розробки, що використовує технологію машинного зору, є система донаведення дронів на ціль VGI-9. Оператор дрона після візуального виявлення цілі може здійснити її захоплення в приціл системи донаведення та дати команду на ураження — дрон продовжить рух до цілі без подальшого втручання оператора, залишаючи системи РЕБ неефективними.

Також, модуль донаведення VGI-9 дозволяє операторам дронів долати зони активної дії РЕБ, переводячи дрон у так званий режим “круїз-контроль”, коли він після відповідної команди продовжує політ на заданій висоті, зі швидкістю та у визначеному напрямку, заданому оператором.

Системи донаведення є альтернативою оптоволоконній технології, яка застосовувалася для управління дронами з метою подолання зон дії РЕБ.

Як працює система донаведення VGI-9 — дивіться в нашом відео:

Показовим прикладом, який у медіа часто згадують у контексті ройових технологій, стала операція СБУ «Павутина», реалізована 1 червня 2025 року. В результаті операції пошкодження отримали понад 40 літаків, включаючи стратегічні Ту-95, бомбардувальники Ту-22М3 та 2 літаки дальнього радіолокаційного виявлення А-50. За оцінками, збитки склали близько $7 млрд. Українська спецслужба заявила про використання «сучасної технології управління БпЛА», яка поєднувала алгоритми штучного інтелекту та ручне керування. Дрони запускалися з контейнерів одночасно й діяли з елементами автономності, що дозволяло їм орієнтуватися у просторі та вражати цілі навіть у разі втрати сигналу.

Водночас експерти наголошують: попри масштабність операції, поки немає підтверджень, що «Павутину» можна вважати прикладом повноцінного рою дронів у технічному сенсі.

Які переваги те недоліки застосування роїв дронів?

Сучасне поле бою супроводжується активним застосуванням засобів радіоелектронної боротьби. Канали зв’язку, супутникова навігація та інші елементи зовнішнього управління легко пригнічуються. Обстановка на полі бою змінюється стрімко й непередбачувано.

У таких умовах групове управління дронами має обмеження – вразливість до втрати контролю, точності та стабільності зв’язку. Ройове управління виглядає перспективнішим, адже забезпечує більшу гнучкість, стійкість до РЕБ і автономність. Для ройових систем зв’язок не є критично необхідним, а виконує допоміжну функцію.

Експерти застерігають про складнощі впровадження технології роїння дронів. Перш за все йдеться про те, що синхронізація дій рою під дією потужних РЕБ-систем може бути проблематичною.

Про дрони на оптоволокні та їх здатність протистояти системам РЕБ — читайте в матеріалі на нашому сайті.

До інших недоліків і викликів належать:

1. Обмежені сценарії застосування. Окрім масованих атак на розподілені цілі або прориву протиповітряної оборони, інші сценарії використання роїв ще недостатньо опрацьовані;
2. Нестабільність у складному бойовому середовищі. Алгоритми автономної поведінки можуть давати збої під час хаотичних умов бою або при взаємодії з непередбачуваними факторами;
3. Високі вимоги до штучного інтелекту. ШІ має не лише розпізнавати потенційні цілі, а й класифікувати їх у системі координат «свій–чужий» та визначати пріоритети для атаки. Саме це сьогодні є ключовою складністю у реалізації автономних роїв дронів;
4. Логістичні та організаційні виклики. Хоча для виконання завдання дрону потрібна лише одна людина, обслуговування рою вимагає присутності наземної команди. Необхідно скоротити час перебування людей на відкритій місцевості та забезпечити готовність дронів до запуску відразу після розгортання, без тривалої підготовки.

Міжнародний досвід використання роїв дронів

Технологія роїв безпілотних літальних апаратів стала однією з найбільш перспективних у сучасних військових розробках. Лідерами у цій сфері є Сполучені Штати, Китай, Ізраїль, Туреччина та Іран. Вони активно інвестують у створення систем, які поєднують штучний інтелект, машинне навчання (ML) та передові комунікаційні технології, щоб забезпечити автономність, координацію і стійкість дронів у бойових умовах.

Сполучені Штати

Пентагон через Агентство перспективних оборонних дослідницьких проєктів (DARPA) реалізує масштабну програму Replicator, яка мала на меті до 2025 року розгорнути тисячі недорогих автономних дронів, здатних діяти у злагодженому рої. Лише на 2024 фінансовий рік на ці цілі було виділено понад $500 млн.

Китай

Китайська сторона представила у листопаді 2024 року на авіасалоні в Чжухай масштабний проєкт — дрон «материнський корабель» Jiu Tian. Це 10-тонний безпілотник із модульним відсіком корисного навантаження. Дрон-матка може розгортати рої менших дронів зі швидкістю до 900 км/год і дальністю до 2000 км. 

Європа

Європейські країни розвивають власні проєкти у сфері роїння БаЛА, зокрема:.

Німеччина впроваджує програму KITU 2, що почалась в липні 2023 року. Вона поєднує ШІ та поведінку рою для керування декількома БпЛ , що здатні діяти в середовищі без GPS.

Велика Британія у рамках Progeny Maritime Research Framework уклала контракт з компаніями SeeByte і Blue Bear для розробки безпечної архітектури співпраці автономних систем на морі, суші і в повітрі. 

Використання тактики роїв дронів росією

На відміну від масованих атак іранськими Shahed, які часто називають «роями», реальні експерименти росії зі справжніми ройовими технологіями лише починають набирати обертів. У лютому 2025 року поблизу Сум уперше були зафіксовані нові російські БпЛА з елементами штучного інтелекту, які в травні спостерігалися вже в групах від двох до шести апаратів. 

За даними українського фахівця та консультанта в галузі військових радіотехнологій Сергія «Флеша» Бескрестнова, дрони обладнані модулями JETSON для розпізнавання зображень, лазерними далекомірами та системами навігації, що дозволяє їм частково координувати дії в польоті й ухилятися від атак українських FPV. У травні було зафіксовано удар семи таких дронів по селу Великий Бурлук на Харківщині — один із перших випадків застосування ройового підходу з реальним ураженням цілей. Водночас залишається невідомим, наскільки ці атаки були контрольованими, адже штучний інтелект міг помилятися при виборі об’єктів.

Якими є основі виклики використання технології штучного інтелекту сьогодні — читайте в нашому матеріалі про розумні дрони та роль штучного інтелекту та машинного зору на фронті.

Паралельно російська компанія Veter працює над створенням рою FPV-дронів, які контролюватимуться з однієї станції, але літатимуть автономно запрограмованими місіями.

Таким чином, Росія перебуває на етапі випробувань і обмеженого використання ройових систем. Попри поодинокі успіхи, повноцінного розгортання технології на полі бою поки не відбулося. 

Чого очікувати від роїв дронів у майбутньому?

Рої дронів із концепції наукової фантастики поступово перетворюються на реальний інструмент сучасної війни. Україна вже робить свої кроки у цьому напрямку — від впровадження елементів штучного інтелекту у бойові БпЛА до масштабних операцій, що демонструють можливості масового застосування безпілотників. Світові лідери активно інвестують у розвиток ройових систем, і ця технологія стає одним із ключових напрямів майбутніх бойових дій.

Чи стануть рої дронів звичним елементом на полі бою найближчим часом? Це залежить від темпів технічного прогресу, здатності військових інтегрувати нові тактики та подолати виклики, пов’язані з електронною боротьбою й логістикою. Однак вже зараз зрозуміло: той, хто першим навчиться ефективно керувати роями, отримає відчутну перевагу у війні майбутнього.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке симулятор?

Симулятор для операторів FPV – це програмне або апаратне рішення, за допомогою якого можна тренувати навички керування дроном у віртуальному середовищі. Це – етап, який дозволить зберегти дрони і не пошкодити їх на полігоні на початку навчання. Це важливо, адже кожна одиниця такої техніки – це не тільки про гроші, а й про інструмент для навчання тих, хто нищитиме ворожу техніку та сили.  

Як симулятори імітують реальні умови польоту дронів

Сучасні симулятори максимально точно імітують фізику польоту FPV-дронів. Можна відчути все – інерцію, швидкість, вагу, аеродинаміку. Пілот керує безпілотником за допомогою пульта, що підключений до ПК або ігрової консолі. Оператор бачить очима дрона змодельовані ландшафти, перешкоди. Симулятор дозволяє налаштовувати дрон під себе, симуляція стає максимально наближеною до реального польоту. Варіантів симуляторів декілька – одні з них більш підходящі для тренування бойових пілотів, інші – використовуються лише для розваг. Але нас цікавлять перші. 

Які бувають типи симуляторів?

Зараз для навчання операторів FPV-дронів здебільшого використовуються програмні симулятори. Це – спеціальні додатки, які встановлюються на комп’ютер або консоль і дозволяють відчути справжній політ, але в віртуальному світі. Найбільш затребуваним варіантом серед таких рішень є Liftoff.

Отримати можливість відчути повне занурення в середовище польоту дозволяють VR-сумісні симулятори. Вони створюють реалістичний ефект присутності: пілот “переноситься” у віртуальний простір. Проте VR вимагає потужного комп’ютера. Якщо розглядати зручність навчання на симуляторі вдома, то це – не найзручніший спосіб. Більш ефективними в такому випадку можуть виявитися класичні симулятори, які працюють на моніторі та потребують лише комп’ютера та пульта. Це зручний вибір для початківців, потребує менше витрат ресурсів, проте –  повністю відтворює керування дроном і дає достатньо досвіду для переходу до реальних польотів.

Які симулятори використовують в школах для навчання пілотуванню?

Але навчання вдома – це одне. А професійне засвоєння навичок керування дроном – це про інше, адже від якості такого навчання залежить не тільки точність нанесення удару, а й, в багатьох випадках – збереження дрону та життя людей.

VelociDrone – одне з кращих рішень для шкіл, що готують FPV-пілотів для перегонів. Працює в багатокористувацькому режимі та має якісну аеродинамічну модель. 

В університетах і військових програмах для підготовки операторів БПЛА  застосовуються такі симулятори, як Unigine Sim, RealFlight, XFly – дозволяють засвоїти керування дронами не тільки FPV-класу, але й великими безпілотниками. Ці програми мають серйозну навчальну базу, а деякі навіть інтегруються в LMS – системи управління навчанням, завдяки чому викладачі можуть відстежувати прогрес учнів.  

Одним з найбільш ефективних рішень серед багатьох доступних в Україні FPV-симуляторів став Liftоff – найпопулярніший симулятор серед початківців і професійних інструкторів. Аргументами “за” таке рішення стали його можливість налаштування під реальні умови застосування бойових дронів в різноманітті моделей та найбільш реалістична фізика. 

Останнім часом все більше застосовуються симулятори українського виробництва. Ці розробки спрямовані на військове використання, отже, найбільш точно відповідають меті застосування:  

FPV Battleground (BAZU)

Реалістичний симулятор з бойовими сценаріями, що відтворює фізику FPV-дронів, ураження цілей та перешкоди. Розробники створили відкриту й військову версії, орієнтовані на тренування операторів у різних умовах. Дозволяє тренуватися в різноманітних сценаріях, в тому числі з імітацією РЕБ, використанням радіо-горизонту, деталізацією батарей тощо. Використовуються карти з реальними висотами, завдяки чому пілот отримує ще більш реалістичне відчуття польоту. 

Ukrainian Fight Drone Simulator (Simtech Solutions)

Ультрареалістичний бойовий FPV-симулятор з тактичними режимами та сценаріями, доступний у Steam. основною метою створення стала ціль на відпрацювання боїв у віртуальному середовищі, максимально наближеному до реальності. Може працювати у двох режимах: “Академія” – це вже готові тренувальні місії, “Планер” – дозволяє створювати власні сценарії різної складності, а також – імітувати різноманітні зовнішні фактори. 

Обрій (Obriy)

Тактичний симулятор, який був розроблений на основі реального бойового досвіду. Ця розробка – спеціально для бойового навчання пілотів. Моделює фізику польоту з урахуванням вітру, турбулентності, РЕБ і радіозв’язку. Має понад 50 000 км² бойових зон і різноманітні місії — від ударів до розвідки. Безкоштовний для військових, платний для навчальних центрів. Навчальний центр може отримати симулятор за запитом. Один ПК – одна копія симулятора. Розповсюдження обмежене. Підтримує кастомні прошивки дронів (ArduPilot, Betaflight), OSD-налаштування, експериментальні модулі (наведення, AI-доповнення). Може інтегруватися з іншими симуляторами через протокол DIS.

Чи можна замінити навчання в школі дронів на домашнє опанування керуванням?

Чи можна замінити навчання на професійних симуляторах використанням домашніх моделей? Застосовуючи спеціалізовані рішення та потужне обладнання – так, можна.  У багатьох випадках домашнє навчання – ідеальний старт для тих, хто планує опанувати в подальшому професійне керування дронами, адже якісні сучасні симулятори забезпечують достатньо функціоналу, потрібного для навчання FPV-польотам.

Чому тебе НЕ навчать в школі пілотування дронів? Читай в розгорнутому матеріалі на нашому сайті.

Чи можуть симулятори замінити польоти на полігоні?

Сучасні спеціалізовані симулятори дозволяють отримати реалістичне розуміння польотів. Але чи можна їх вважати повноцінною заміною тренування на полігоні? Це було б вигідним рішенням – менше витрат часу, грошей. Але не все так просто. Симулятори дійсно мають багато переваг:

• дозволяють навчатися безпечно, без ризику пошкодження дронів та виникнення аварій;
• дають можливість повторювати маневри для закріплення та виправлення помилок – без обмежень часу та витрат заряду акумуляторів;
• нівелюють потребу в витратах на ремонт дронів, їхнє транспортування, купівлю батарей тощо;
• доступні у будь-який час, незалежно від погодних умов.

І це – дійсно важливі переваги. Але є й обмеження і вони не менш вагомі. Один з критичних моментів – відсутність справжнього стресу та адреналіну, без яких не обійдеться на полі бою. Реальні польоти – швидші, менш передбачувані, помилки в них можуть коштувати дорого. До того ж, нівелюється сприйняття простору – навіть із VR важко відчути глибину та реальну відстань до об’єктів. Важче врахувати фактори довкілля, що впливають на політ: перешкоди, РЕБ, неочікувані вітри, відблиски сонця, збої в роботі апаратури тощо.

Логічне питання – чи можна повністю освоїти пілотування у симуляторі?

Так, але з обмеженнями. І це можна пояснити наступними фактами: симулятор дає повноцінну технічну базу: управління, реакцію на маневри, координацію. Можна довести ці навички до автоматизму. Однак, перехід на реальні дрони все одно вимагатиме адаптації, особливо у візуальному сприйнятті, психологічному тиску та взаємодії зі справжньою технікою. Який висновок? Досвідчені пілоти рекомендують поєднувати симулятор + тренування на полігоні з малопотужними моделями. При цьому важливо правильно вибрати сам симулятор. 

Як обрати симулятор – на що звернути увагу?

Те, який симулятор використовується для навчання, досить сильно впливає на результати. Що важливо врахувати? Є кілька вагомих факторів вибору.

Перший – реалістичність фізики польоту. Вона відображає точність відтворення симулятором інерції, гравітації, реакції та керування. Для цього потрібні спеціальні налаштування. Наприклад, згадуваний вище LiftOff має налаштування PID, FPV-камери, ваги дронів.

Не менш важливою є можливість вибору різних моделей дронів і можливість кастомізації. Чим більше типів рам, тим краще. Якщо є функція створення власних дронів – ще краще!

Сучасне програмне забезпечення має достатньо розширений функціонал побудови мап та місцевості: карти з будівлями, деревами, перешкодами, відкритим простором. Це дозволяє покращити та прискорити розвиток навичок польотів у різних умовах. Важливо мати функцію включення режимів симуляції вітру, дощу, туману, зміни часу доби. 

Впевніться в тому, що тренажер сумісний з використовуваним вами обладнанням, перевірте, чи працює ваш передавач (пульт) із симулятором, наскільки зручним є інтерфейс – чи легко налаштувати політ, старт, зміну карти (особливо важливо для новачків). 

Питання ціни та ліцензії теж не треба нівелювати. Не завжди ліцензований продукт – це дорого. Але це – про надійність. Наприклад, деякі симулятори (як-от LiftOff чи DRL) коштують $15–25. І це – невисока ціна за професійний тренажер.

Рекомендації для різних рівнів пілотів

Чи всі тренажери однакові? Чи є рекомендації з вибору симуляторів для опанування польотів з урахуванням рівня підготовки пілота? Так, є.

Для початківців та базового навчання рекомендуються симулятори Liftoff та DRL Simulator. Ви отримуєте простий та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, багато навчальних режимів, допоміжні підказки. Можна поступово освоювати політ: від базових маневрів до більш складних фігур. Liftoff дозволяє налаштувати дрон під новачка (використовуючи функції низької чутливості, автостабілізації), завдяки чому почати навчання простіше.

Для пілотів з середнім рівнем підготовки підійде VelociDrone або розширене використання LiftOff з кастомними налаштуваннями. Ці симулятори дозволять відпрацьовувати швидкісні маршрути – мають точну фізику, гнучке налаштування камери, PID-регуляторів, ваги дронів та можуть імітувати лаги відеозв’язку.

Досвідченим пілотам рекомендуються VelociDrone, RealFlight або Unigine Sim, які дозволяють тренувати польоти у складних умовах, використовуючи вітрові навантаження, маневри в обмеженому просторі, симуляцію відмов системи. Це гарний вибір для підготовки до реальних місій, в тому числі – участі у бойових діях. Аналогічний результат можна отримати з Liftoff.

Чому симулятор LiftOff такий популярний?

LiftOff – один з найвідоміших і найбільш використовуваних FPV-симуляторів у світі. Розробка бельгійської студії LuGus Studios у співпраці з провідними виробниками дронів стала “золотим стандартом” серед пілотів, мета яких – навчитися керувати дроном вдома або якісно підготуватися до змагань. Але реальність змінюється і сьогодні LiftOff активно використовується як початківцями, так і професіоналами для засвоєння навичок польотів з метою військового застосування.

Що робить LiftOff таким популярним? Є кілька факторів. Одна з головних причин популярності симулятора – реалістична фізика польоту, яка дозволяє отримати найбільш наближений до реальних умов досвід пілотування. Тренажер точно відтворює інерцію та масу дрона, ефект гравітації, зміну поведінки дрона залежно від налаштувань PID, тяги, ваги акумулятора та пропелерів, роботу FPV-камери при нахилах безпілотника. Завдяки цьому оператор ще в навчанні розвиває м’язову пам’ять, доводить рухи до автоматизму, що потім переноситься на реальні польоти.

Ще один важливий фактор – сумісність LiftOff  з більшістю пультів, які можна підключити просто через кабель або адаптер. Пілот отримує повноцінний контроль над дроном у симуляторі, як у реальному житті. 

Передбачена можливість кастомізації та збірки дронів, доступні десятки FPV-моделей, можна змінювати пропелери, мотори, камеру, акумулятори, працювати з нахилом, вагами, PID-регуляторами. Обрані конфігурації можна зберігати. 

Доступні різноманітні карти, локації та середовища: відкриті простори, міські ландшафти, траси, закинуті будівлі та інші об’єкти. Користувач може завантажити власні траси, створені під конкретні умови. 

І це – дійсно важливо, адже допомагає пристосуватися до керування дроном ще до того, як він буде виведений на полігон.  

LiftOff дозволяє обрати режими для тренування пілотів з різними рівнями підготовки (те, про що ми говорили вище – цей симулятор за різних режимів може використовуватися як новачками, так і професійними операторами FPV).

І останнє, але не менш важливе: ціна. Вона робить LiftOff його одним із найдоступніших FPV-симуляторів із професійними функціями.

Чи можна освоїти тактику застосування дронів із системою донаведення в симуляторі?

Системи донаведення – цей термін все частіше використовується в українському інформаційному просторі. Вони стали потужним рішенням, спроможним перетворити звичайний FPV на точну зброю. Автоматичне утримання та ураження цілі значно посилило можливості безпілотників. Чи можливо опанувати керування дронами з системою донаведення VGI-9, використовуючи симулятори?

Відповідь – так, і більше того: це один із найефективніших способів підготовки, особливо з використанням системи VGI-9 у симуляторі Liftoff.

Розробники системи VGI-9 створили власний плагін, який повністю інтегрує донаведення у симулятор Liftoff. І це означає – оператори можуть навчатися та тренуватися у віртуальному середовищі, використовуючи моделі дронів, які оснащені реалістичною поведінкою системи донаведення. Плагін дозволяє відпрацювати:

• специфічну роботу Cruise Control, що відповідає за стабілізацію польоту при захопленні цілі;
• алгоритм захоплення цілі, включаючи момент ідентифікації об’єкта та його утримання;  
• моторну памʼять та перевести повторювані дії на пульті симулятора у автоматичні – на полі бою;  

Симулятор Liftoff з плагіном VGI-9 дозволяє реалізувати різноманітні сценарії, які максимально близько відтворюють реальні умови застосування дронів, у тому числі – роботу зі статичними та динамічними цілями, польоти під різними кутами нахилу, на різні дистанції та на різні відстані. Також можливо проводити відпрацювання нештатних ситуацій, які потребують миттєвої, без затримки, реакції пілота. Використовуючи плагін можна засвоїти навички активації системи VGI-9 у складному просторі, з урахуванням перешкод.

Все це – шлях до формування у оператора не просто механічних навичок, а розуміння – як правильно запустити в роботу систему, як вона буде працювати в різних умовах та при різних обставинах. 

Як ми прийшли до створення власного плагіна/тренажера VGI?

Створити дієву систему донаведення – лише половина справи. Вона не приведе до результатів якщо оператори не вміють з нею працювати або для опанування нових навичок потребується багато часу. Пілот має грамотно й ефективно працювати з системою в бойових умовах.

Першою спробою було навчання виключно на полігонах. Але майже відразу виникли проблеми – багато часу витрачалося на опанування базових навичок, пілотам бракувало моторної пам’яті для автоматизації дій, кожна помилка = ризик втрати дрону та додаткові витрати часу інструктора.

Це стало поштовхом для створення тренажера, який допоміг би позбавитися цих проблем. Вибір пав на Liftoff – найбільш гнучку платформу з реалістичною фізикою польоту. Був розроблений плагін VGI-9, що моделює роботу дрона з системою донаведення. Тестування плагіну відбувалося спочатку всередині команди, потім – з партнерами-інструкторами. Результати підтвердили: після навчання на симуляторі пілоти діють на полігоні більш впевнено, помилок стає менше.

Тренажер сьогодні безкоштовно поширюється серед шкіл пілотування, навчальних центрів, підрозділів. Він стає невід’ємною частиною навчання пілотів і допомагає підготуватися до роботи з системою донаведення ще до першого зльоту.  

Чому варто пройти підготовку до польотів в симуляторі з VGI-9

Команда VGI-9 підкреслює, що тренування в симуляторі Liftoff з інтегрованою системою донаведення дозволяє отримати важливі результати для пілотів:

• зменшити кількість помилок у реальних польотах на полігоні і потім – при виконанні бойових задач;
• зберегти ресурси дронів, особливо це стосується дорогих FPV-моделей;
• скоротити час навчання, при цьому – зробити його ефективнішим;
• підвищити рівень безпеки процесу та спростити контроль над ним;
• підготувати операторів до нестандартних ситуацій.

Важливо! Плагін VGI-9 надається безкоштовно для навчальних шкіл і центрів, інструкторів, пілотів, які готуються до практичного використання системи VGI-9.

Що знадобиться для навчання? Для початку достатньо комп’ютера, пульта керування і бажання тренуватись. 

Симулятор із інтегрованою системою VGI-9 вже є повноцінною платформою для професійної підготовки FPV-пілотів, яка все частіше використовується в українських школах пілотування. Це дозволяє не тільки освоїти техніку управління дроном. Слухачі можуть навчитися грамотно оперувати системою донаведення, в тому числі – в умовах бойового або тактичного застосування.

Як школи можуть отримати тренажер VGI-9, чи дрони з вже встановленою системою?

Інтеграція системи донаведення VGI-9 у навчальний процес стала великим кроком до підвищення рівня навчання FPV-пілотів. Розробники не лише створили ефективний тренажер. Вони відкрили до нього вільний доступ освітнім та військовим структурам. Це означає, що навчальні центри можуть отримати тренажер безкоштовно. Як це працює?

Як школи можуть отримати доступ до плагіна та навчальних комплектів

Тренажер VGI-9 створений у вигляді плагіна для Liftoff, одного з найпопулярніших інструментів для навчання FPV-польотам. Він поширюється виключно безкоштовно. Це принципова позиція розробників – ініціатива не є комерційною, а є частиною місії з поширення сучасних технологій та підвищення якості підготовки пілотів, особливо у військовому контексті. Хто може отримати доступ до навчальних матеріалів? Це:

• навчальні центри безпілотної підготовки;
• військові частини, які працюють із FPV-дронами;
• школи БПЛА;
• інструктори, які готують пілотів для бойового або тактичного застосування дронів.

Підключитися до навчальної програми просто – необхідно звернутися до команди розробників VGI-9 із відповідним запитом (наприклад, через електронну пошту чи форму зв’язку на сайті). Якщо запит відповідає вимогам – надається повний комплект навчальних матеріалів, зокрема: 

• Плагін VGI-9 для Liftoff.
• Текстові та відеоінструкції зі встановлення та використання.
• Методичні матеріали для викладачів.
• Сценарії тренувань для різних рівнів підготовки.
• За можливості – навчальні FPV-дрони з інтегрованою VGI-системою для практичних польотів на полігоні.

Надсилаючи запит уточніть формат навчання, кількість пілотів та обладнання. Розробники також надають консультації та допомагають з впровадженням симулятора у навчальний процес, підтримують вже використовувані навчальним центром програми підготовки. 

Процес інтеграції плагіна або модуля VGI в навчальні симулятори

Встановити плагін можна на звичайному комп’ютері, який має доступ до Liftoff. Після активації VGI-9 пілоти можуть використовувати спеціальні тренувальні режими, які моделюють роботу системи донаведення в реальному часі.

Чому це важливо?

Системами донаведення вже оснащені дрони, які застосовуються у війні в Україні. Їх стає більше і в планах – довести показники до 100%, збільшивши ефективність безпілотників на максимум. Цими дронами треба вміти керувати! Чим раніше пілот починає працювати з системою VGI, тим краще він розуміє її логіку та ефективніше застосовує її в реальних умовах. Це важливий момент для бойової ефективності.

Чи можуть цивільні особи отримати доступ до плагіна VGI-9?

Відповідь на це питання дозволить отримати інформацію про те, чи можна навчитися керувати дроном на симуляторі вдома. Ми говорили про спеціальні умови. І використання професійного обладнання з встановленим сучасним плагіном – одна з них. Чи можуть цивільні скористатися пропозицією команди VGI-9?

Не дивлячись на те, що система донаведення VGI-9 була створена насамперед для військової підготовки пілотів FPV, розробники передбачили можливість індивідуального доступу для цивільних користувачів – за умови, що використання плагіна відповідатиме безпековим критеріям і матиме суспільно корисну мету.

Поширення плагіну виключно серед офіційних навчальних центрів та підрозділів ЗСУ дозволяє зберігати контроль над використанням технології, уникати її комерціалізації та сфокусуватися на реальних бойових потребах. Тому для цивільних ця пропозиція доступна лише за певних умов. Отримати персональну ліцензію на використання плагіна можливо, якщо тренажер буде використовуватися з метою, що відповідає наступним критеріям:

• для навчання у цивільних програмах, пов’язаних з FPV-дронами;
• у дослідницькій діяльності, мета якої – розробка оборонних або суміжних технологій;
• у технічних ініціативах, які можуть потенційно бути інтегровані з системою VGI-9 або підсилити її можливості;
• у співпраці з волонтерськими проектами, що задіяні у сфері технологічної підтримки ЗСУ.

Якщо отримано позитивну відповідь на запит, необхідно буде погодитися з індивідуальними ліцензійними умовами, зокрема: 

• Заборона на перепродаж або публічне розповсюдження плагіна.
• Дозвіл виключно на навчальне або дослідницьке використання.
• Необхідність погодження використання плагіна в будь-якому бойовому або тренувальному середовищі.
• Звітність або надання зворотного зв’язку щодо результатів або цілей застосування (за домовленістю).

Як подати запит?

Треба звернутися безпосередньо до команди розробників через електронну пошту або інші доступні канали зв’язку. У запиті зазначити:

• мету використання плагіна;
• очікувані результати;
• формат навчання або досліджень;
• організаційну форму (особа, школа, проект тощо).

Кожен запит розглядається індивідуально! Варто розуміти – розробники відкриті до співпраці. Не соромтесь звертатися. У багатьох випадках можлива позитивна відповідь, адже мета команди – розвивати екосистему FPV-технологій, підвищувати рівень підготовки пілотів та знаходити нові рішення, спроможні допомогти на полі бою.

Чи достатньо плагіну VGI, щоб навчитися пілотувати дрони з системою донаведення?

Плагін VGI-9 – необхідний стартовий етап. Він допомагає сформувати у пілотів впевненість і зменшити ризики на ранніх стадіях підготовки. Але навіть найкращий симулятор не замінить полігон і реальні умови польотів, де пілоти стикаються з факторами, які неможливо або дуже складно моделювати у віртуальному середовищі, зокрема:

• зникненням відеосигналу за межами радіогоризонту;
• впливом РЕБ;
• природними перешкодами в складному рельєфі;
• пошуком замаскованих цілей у реальному середовищі;
• раптовими змінами погоди.

Тренування на полігоні дозволяє сформувати таку необхідну стійкість до стресу, навчає мислити в динаміці, інстинктивно реагувати на нештатні ситуації. Симулятор не замінює полігон. Але він є важливим кроком на шляху до нього.

Як потрапити на курс управління дронами з системою донаведння VGI-9?

В рамках проекту VGI-9 та у партнерстві з навчальним центром SKY PILOTS курс навчання відкритий для військових фахівців, операторів FPV-дронів та представників навчальних центрів. Курс складається з триденної програми, що охоплює три ключові етапи навчання.

Дізнатися більше про курс та його наповнення можна на сторінці: https://vgi.com.ua/navchannya/

День 1: теорія + симулятор

На цьому етапі проводиться ознайомлення з принципами роботи системи VGI-9 (вивчаються такі аспекти, як машинне бачення, алгоритми захоплення цілі, інтерфейс). Студенти проходять практику на симуляторі Liftoff із плагіном VGI-9: 

• тренування режиму “круїз-контроль”;
• захоплення цілі, інтерфейс тумблерів.

Дні 2–3: польоти на полігоні

Практичні заняття проводяться під наглядом інструкторів із бойовим досвідом і включають: 

• захоплення статичних і рухомих цілей;
• польоти у різних умовах;
• взаємодію з РЕБ;
• стабілізацію дронів в складному середовищі.

Для кого призначений курс

Безкоштовно навчання можуть пройти діючі військові оператори FPV-дронів. Подати заявку на проходження курсу можуть також волонтери або цивільні, що курують підготовку до вступу до сил оборони. Розглядатимуться такі запити індивідуально за умови наявності чіткої мотивації. 

Кількість учасників у групі: 10–12 осіб, курс проходить двічі на місяць.

Як зареєструватися

Заповніть заявку, в якій вкажіть свою роль, досвід, мету участі. Це можна зробити за посиланням на сайті або через соцмережі команди VGI‑9 або SKY PILOTS. Отримайте зворотній зв’язок від менеджера для уточнень щодо участі.

Дізнатися інформацію чи уточнити деталі –  зверніться безпосередньо до SKY PILOTS або VGI‑9 через сайт чи пряме посилання до форми реєстрації.

Цей курс поєднує навчальну складову та польову практику. Учасники отримують універсальні знання, придатні для ефективного застосування дронів з VGI-9.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Немає нічого ціннішого за життя воїна. Якщо робот може замінити його – він має бути на фронті. Про це мріяли в минулому і це – реальність сьогодні. В небі – дрони, на полі бою на землі – наземні роботизовані комплекси (далі – НРК). 

НРК – автономні або керовані дистанційно платформи, основне призначення яких – виконання бойових, логістичних, інженерних та розвідувальних завдань. З експериментальних рішень вони перетворилися на практичні інструменти, які допомагають зберегти життя воїнів та підвищити ефективність бойових операцій у війні в Україні. 

Від “Голіафу” до ШІ: історія розвитку

Ідея автономних машин на полі бої не є новою. Вперше керовані НРК вийшли на поле бою під час Другої світової війни. Найвідоміший з “роботів” тих часів – німецький Goliath Sd.Kfz. 302. Невеликий за розмірами, гусеничний мінний транспортер керувався через дроти. Основна задача Голіафа – підрив танків і укріплень, при цьому – платформа підривалася разом з ціллю. Роль “міни” ще довго зберігалася за самохідними платформами.

У В’єтнамі США активно використовували дистанційні розмінувальні платформи. З розвитком мікроелектроніки, цифрового зв’язку та GPS у 1990-х роках з’явилися перші більш функціональні проекти. А вже у 2000-х роках прорив в цій сфері стався завдяки появі перших серійних військових НРК:

• TALON (США) – з 2001 року активно використовувався в Іраку та Афганістані для саперних робіт і розвідки. Частіше за все використовувався для перевезення  камер, маніпуляторів, інструментів й навіть легкого озброєння.
• SWORDS (був розроблений на базі TALON) – він став першим бойовим НРК США, оснащеним кулеметом M249. Застосовувася в Іраку 2007 р., що стало першим задокументованим бойовим використанням озброєного НРК.
• Guardium (Ізраїль) – ця напівавтоматизована патрульна платформа працює під контролем оператора, активно застосовується на ізраїльсько-палестинському кордоні з 2008 року. 

Більше автономності дозволила отримати інтеграція в НРК штучного інтелекту. Починаючи з 2010 року технології роботизованих комплексів значно еволюціонували. Такі НРК як MAARS (США) та Themis (Milrem Robotics, Естонія) стали невід’ємною частиною сил та засобів логістики та розвідки НАТО.

Після 2023 року, з початком епохи домінування на полі бою безпілотних систем, інвестиції в дослідження та розгортання НРК зробили більшість провідних країн.

Типи НРК: призначення, функціонал

Сучасні НРК – високоспеціалізовані системи, спроможні виконувати критично важливі завдання на полі бою. 

Бойові НРК озброєні кулеметами, гранатометами, ПТРК або автоматичними гарматами. Це – потужна зброя для штурму ворожих позицій, утримання флангів чи ведення вогню з безпечної для оператора дистанції. Наприклад, український Ratel S вже довів свою ефективність у бойових умовах.

Ще одна місія, яку здатні виконувати роботизовані платформи – розвідка. Машини оснащуються високоточними сенсорами: камерами денного/нічного бачення, тепловізорами, радарами, ЛІДАРами. Це – наземні “очі” підрозділів. Вони допомагають виявляти ворожі позиції без ризику для бійців. В небі спостерігають FPV-дрони, на землі – непомітні ворогу НРК. Один із прикладів – ізраїльський Guardium, що патрулює кордони у напівавтономному режимі.

Для знешкодження мін, розчищення завалів, створення інженерних проходів розроблені інженерні та саперні НРК. Платформи типу TALON (США) або британські CUTLASS оснащені маніпуляторами “руками”, які дозволяють дистанційно знімати міну чи перевозити вибухонебезпечні предмети.

Крім цього НРК можуть застосовуватися для проведення логістичних операцій – перевезення боєприпасів, води, медикаментів, евакуації поранених, вивезення грузів з-під вогню. Роботи замінюють собою людей у небезпечних зонах і дозволяють зберегти життя. Прикладом НРК української розробки є гусеничний наземний дрон з рамною конструкціє ARDAL компанії “Буревій”. Комплекс здатен транспортувати вантажі вагою 150 кілограмів на відстань до 30 кіломентрів.

На фото: НРК ARDAL компанії “Буревій”.

Багато з сучасних НРК спроможні поєднувати в собі декілька функцій, наприклад, виконувати завдання і з розвідки, і бойові задачі. Універсальність – на вагу золота в умовах нестачі людских та технічних ресурсів і зростаючої динаміки бойових дій. В залежності від призначення машини можуть мати різні конструктивні та технічні особливості. Моделі базуються як на гусеничних, так і на колісних шасі, обладнані захищеними каналами зв’язку, GPS, інерційною навігацією або маркерними маяками, модулями нічного бачення та тепловізійними прицілами, елементами ШІ для виявлення цілей, розпізнавання облич або мінімальної автономії руху. 

Зовнішнє бронювання  захищає ключові вузли платформи від пошкоджень. Більшість українських платформ модульні – дозволяють оперативно змінювати озброєння чи цільове призначення в умовах виконання завдання. Залежно від моделі та умов задачі НРК можуть працювати до 4-6 годин (не потребуючи підзарядки). Відстань від оператора може становити до 30 кілометрів. 

За прогнозами Defense News, до 2030 року частка НРК у бойових операціях НАТО може сягнути 30%. І такого ж прогресу варто очікувати і в інших арміях світу. НРК – не футуризм. Це – реальність сучасної війни. І в Україні – в тому числі.  

Український досвід застосування НРК на фронті

Над розробкою роботизованих комплексів в Україні активно працюють як приватні компанії, так і волонтерські об’єднання.

Одна з розробок – бойовий броньований гусеничний НРК Ratel S від групи Ratel. Озброєний кулеметом він активно застосовується для штурму окопів, здійснення вогневої підтримки, дистанційного ураження цілей. Під прикриттям Ratel проводилися операції на харківському напрямку, в Авдіївці, в Оріхові. 

Багатофункціональна платформа Шабля від Roboneers застосовується для евакуації поранених та логістики. Має колісне шасі, оснащена потужними акумуляторами, що дозволяє тягнути ноші з бійцем тривалий час. Шаблі допомагають оптимізувати рятувальні та логістичні процеси на багатьох напрямках фронту. 

Створений за підтримки Brave1 приватним розробником роботизований комплекс “Лють” озброєний кулеметом калібру 7,62 мм був створений спеціально для нанесення вогневого ураження в бойових умовах. Для захисту машини передбачена потужна броня 4 класу, конструкція забезпечує високу прохідність на бездоріжжі. Також нещодавно було кодифіковано та допущено до використання у ЗСУ роботизований комплекс Тесля. 

Інженерами 3-ї окремої штурмової бригади був створений дрон-камікадзе, конструкцією якого передбачене встановлення замість коліс протитанкових мін ТМ-62. Міни закріплюються всередині трьох рам, передбачених конструкцією. Відео-демонстрацію нового роботу зі стенду бригади оприлюднило видання АрміяInform.

Активно використовуються на фронті також НРК ARDAL та MANGAL компанії “Буревій”.

Про українські компанії, які займаються розробкою дронів-перехоплювачів для боротьби з російськими “Шахедами” та іншими типами дронів, – читайте тут.

За словами Михайла Федорова “Зараз понад 200 компаній працюють над виробництвом роботів, а більш ніж 40 розробок кодифіковані за стандартами НАТО. Уже проведено першу успішну роботизовану місію. Воювати мають роботи, а не люди”.

Російська відповідь: НРК на службі противника

Розробки в сфері створення НРК з боку противника ведуться не менш активно. Наразі Росією вже використовуються різні моделі НРК з розширеним функціоналом. Найбільш розповсюдженими серед них є Уран-9 (роботизований танк-сапер, оснащений автоматичною гарматою, кулеметом, ПТРК). Уран-9 РФ використовувала у Сирії, зараз – він працює на війні проти України.

Інші російські проекти, які активно просуваються ворожою стороною – НРК Маркер, Робот, Штурм. Ці машини поки що демонструють неоднозначні результати, мають часті збої в реальному бою. Проблеми з ефективним використанням НРК Росію здебільшого пов’язані з обмеженою автономністю, використанням ручного керування, нездатністю своєчасно “сховатися” під час виконання місій. 

Багато НРК були знищені українськими FPV-дронами ще до того, як дісталися місця призначення для виконання завдань. Для знищення ворожих НРК активно використовуються дрони, оснащені системою донаведення VGI-9. Українська розробка дозволяє оператору дрона захопити ціль на відстані до 1500 метрів та вразити її в автономному режимі, роблячи засоби РЕБ, які встановлюються для захисту НРК від ударів з повітря, не дієвим.

На фото: FPV-дрон, оснащений системою донаведення VGI-9.

Проблеми та виклики

Чому досі на війні порівняно мало роботизованої техніки, спроможної замінити людей та зберегти життя? Одна з головних причин – висока вартість виробництва платформ, необхідність сертифікації та кодифікації розробок. Наприклад, один Ratel S коштує від $25 000 до $50 000. Загалом ціни на НРК в Україні залежать від призначення та функціоналу:

• Легкі НРК-камікадзе коштують за інформацією українського джерела Delo.ua в середньому 20 000 грн (близько $480) 
• Універсальна платформа “Равлик” продається за вартості 2,2 млн грн (близько $53 000).
• Боєві модулі з баштою, кулеметами доступні у продажу за ціною від $30 000 до $50 000 і більше. 

За 10 місяців 2024 року Міноборони уклало контракти на 300 млн грн. Кодифіковано було більше 10 моделей НРК українського виробництва. 

НРК у ЗСУ: зростання роботизованих потужностей вже сьогодні

У 2025 за офіційними контрактами було закуплено 8000 НРК і в планах – отримання загалом 15 000 одиниць роботизованої наземної техніки до кінця року, що у 15 разів більше, ніж торік. В пріоритеті – логістичні платформи для медичної евакуації та доставки боєприпасів. Декількома бригадами були сформовані операторські підрозділи – окремі бойові, логістичні, інженерні частини роботи з НРК. У 22 підрозділах вже застосовуються нові моделі НРК, в тому числі бойові (Ratel S, Тур) і розвідувально-логістичні (Терміт, Ардал, Гном-Мінер, Лють). 

Плани на майбутнє

У 2024 році Міноборони України анонсувало створення окремих підрозділів із робототехнічними системами. Вже зараз розглядається можливість створення “роїв НРК”. Їхня задача – діяти як злагоджена група: одні машини будуть вести вогонь, інші – транспортувати вантаж, треті – вести спостереження. В поєднанні з роями FPV-дронів це буде потужна зброя у будь-якому протистоянні. Отримання повної автономності НРК наразі ускладено недостатністю технічної бази. Але за прогнозами цього вдасться досягти вже до 2030 року. Сьогодні однією з основних задач є інтеграція штучного інтелекту НРК та зв’язку Starlink у більшість систем НРК для підвищення їхньої автономності й отримання стабільного комунікаційного каналу.

Сьогодні в Україні НРК проходять повномасштабні бойові випробування. Це дозволяє вдосконалювати тактику і створювати платформи, отримуючи інформацію з поля бою від військових.

Новітня війна – не тільки про технологічні розробки. За кожною машиною стоїть людина. Міноборони України в застосунку Армія+ оголосило набір на курси з керування роботизованими наземними комплексами. Вже сьогодні навчання проходить 4000 військових, 1500 осіб -– вже завершили курс і отримали сертифікати. Нові українські розробки та кваліфіковані оператори – саме та сила, яка вже скоро буде на полі бою.

Дізнайтеся більше про курс для військових по роботі з системою донаведення VGI-9 на нашому сайті. Запис на курс триває!

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Із червня 2025 року кількість дронів, якими Росія атакує Україну, значно збільшилася. Це вже не 100-200 “Шахедів” одночасно. Цифри інші. 28 червня Генеральний штаб України у зведенні повідомив інформацію про рекордні 477 “Шахедів” в небі над Україною, а загалом було випущено 537 засобів повітряного нападу. 

За тиждень до цього масованої атаки зазнав Київ. В ніч на 23 червня над столицею було нараховано 352 “Шахеда”. Наслідки жахливі: в результаті атаки, що тривала кілька годин, постраждали десятки людей, 9 людей загинули внаслідок руйнування будинку через потрапляння в нього ворожого дрону.  

У масованих атаках Росія відправляє в Україну сотні іранських дронів-камікадзе Shahed-136/131. Загалом за червень Росією було відправлено з метою атаки українських міст 5331 Shahed-136. Це рекордна кількість. Кожна атака  має наслідки – і це не тільки про знищення важливих військових об’єктів, а й про руйнування житлових будинків і життя людей. 

На фоні збільшення кількості дронів, які запускає Росія, Україна постала перед важливим питанням – знайди швидку та ефективну відповідь на масовані атаки.

В боротьбі з ворожими дронами задіяні всі доступні засоби – глушіння системами РЕБ, збивання з використанням ракет, робота мобільних груп ППО. Великий відсоток дронів вдається знешкоджувати, але зі збільшенням кількості одночасно атакуючих БПЛА збільшилася і кількість дронів, які “долітають” до цілей.  Причини прості: велика кількість одночасно прилетівших дронів, їхня швидкість, напади у темряві. Рішенням можуть стати дрони-перехоплювачі – перехоплювачі нового покоління. 

Розглянемо в цій статті – чому в Україні виникла потреба в пошуку нових рішень для знищення “Шахедів”, яким воно може бути і чи спроможні дрони-перехоплювачі стати ефективною зброєю проти ворожих безпілотників.  

Дрони-перехоплювачі: що це?

Загально відомою інформація про дрони-перехоплювачі в Україні стала навесні 2024 року – саме тоді платформа Brave1 оголосила конкурс на розробку перехоплювачів для боротьби з російськими дронами-розвідниками. Вже у липні 2024 був представлений новий FPV-перехоплювач з Х-подібним крилом, який був спроможний знищувати дрони на швидкості 100-160 км/год. За рік кількість зенітних дронів та їхня якість значно зросли. 

дрони-перехоплювачі стали застосовуватися зі зростаючою активністю. Це – безпілотні апарати, створені чи модифіковані для знищення ворожих дронів розвідників та камікадзе. Від звичайних FPV їх відрізняє збільшена швидкість руху, можливість працювати по рухомих, маневрених цілях в повітрі, посилена оптика та стабілізація в повітрі, збільшена тривалість польоту. Так, вартість таких апаратів теж вища, але з урахуванням місії та ефективності її виконання зенітні дрон повністю виправдовують вкладення. 

Як працюють дрони-перехоплювачі

Задача перехоплювача – вполювати. Після отримання інформації про ціль, оператор дає команду на зліт. Він може бути здійснений з рук, з пускової установки чи зі спеціального майданчика (з землі). Від отримання сигналу до старту – до хвилини часу. 

Оператор здійснює наведення на ціль. А далі – все залежить від задіяного при створенні дрона ПЗ. Сучасні рішення (розглянемо їх нижче) дозволяють виконати автоматичну фіксацію цілі та супроводжувати її до моменту знищення. 

Саме перехоплення може здійснюватися кількома методами. Перший – застосовується кінетичний удар (дрон на великій швидкості врізається у дрон-ціль – не використовується бойова частина). Ще один спосіб – з використанням бойової частини (вибухового заряду), що детонує при наближенні перехоплювача до цілі. Рідше застосовуються сітка або тенета для механічного захоплення дрону.

Про принципи роботи перехоплювачів можна детально дізнатися зі статті. 

Захист від повітряних атак: як це відбувається

Масованість ударів “Шахедами” стала викликом для українських сил ППО. Основною силою в боротьбі з ними були мобільні групи, оснащені кулеметами, ПЗРК чи ЗУ. Використовуючи пікапи та броньовані авто такі груп здійснюють патрулювання та намагаються виявити та знешкодити дрони-розвідники та ударні безпілотники. 

По-перше – кількість дронів дуже велика. Сотні безпілотників атакують одночасно і недостатня кількість мобільних груп просто фізично не може покртти всю територію – встигати виявляти цілі, наводити на них зброю, забезпечувати високу точність пострілу. Шахеди летять на збільшеній висоті і збивати їх ефективно, використовуючи крупнокаліберні кулемети, не вдається. Якщо вдень “Шахед” можна помітити візуально, то вночі (а саме вночі відбуваються більшість масованих атак) його чутно лише акустично. Використання тепловізорів не дає змоги отримати 100-відсоткову видимість. На реагування у кулеметників є лише кілька секунд, протягом яких не завжди можливо відкрити прицільний вогонь. 

Мобільні групи ризикують, особливо – працюючи у прифронтовій зоні, адже знаходження під ворожими БПЛА – це шанс самим стати ціллю. Нерідко атака “Шахедів” супроводжується нападом ворожих FPV, які залітають на 20-30 км вглиб української території. В таких ситуаціях мобільні групи можуть працювати лише “відтягнуто”, знижуючи ризики потрапляння під атаку.

Як дрони на оптоволокні збільшили “kill zone” на фронті та вплинули на проведення ключових операційн на фронті в 2024-2025 – читайте в нашій статті.

Крім мобільних груп на захисті проти “Шахедів” працюють й інші засоби. Дрони збивають зенітними установками, ракетами. Комплексні рішення дозволяють “відбиватися” хоча б частково. Але ракети – дорогі, ЗУ – не настільки мобільні та швидкі. І основною задачею став пошук зброї для захисту, яка була б спроможна поєднати в собі всі необхідні характеристики – бути швидкою, точною, доступною за ціною. Адже питання вартості засобів ППО для України є дуже актуальним. 

Ціна питання

Вартість кожного пострілу по ворожим дронам дорівнює вартості снаряду. А для ракет це – більше сотні тисяч доларів США. При цьому ціна “Шахеда”, на який “полює” ракета – в середньому 50 тисяч доларів. У випадку з мобільними групами, оснащеними кулеметами, економіка збиття є найбільш привабливою, проте, як ми з’ясували вище, такий метод має суттєві обмеження. 

Дешевою та ефективною альтернативою ракетам та кулеметам стали дрони-перехоплювачі-перехоплювачі. Один зенітний дрон значно дешевший за Shahed і набагато дешевший за ракету. Дрони української розробки можна придбати менш ніж за 10 тисяч доларів. І це може стати вирішенням проблеми коштовності використання ракет для збивання атакуючих Україну дронів та дронів-розвідників.

Як повідомляє Reuters, в Україні вже налагоджено виробництво різних типів дронів-перехоплювачів, а більше 5 з них вже активно використовуються на фронті. 

Українські дрони-перехоплювачі: актуальні розробки

Сьогодні над створенням зенітних дронів працюють різні команди. Результат розробок – дрони які не тільки пройшли випробування на полігонах, а й вже використовуються у реальних бойових умовах.  

Українська група “Дикі шершні” (Wild Hornets) у співпраці з Defense Express створює “гостре” Жало – Sting. Здатний піднятися на висоту до 3000 м і розвинути швидкість до 160-280 км/год. Несе на собі до 0,5 кг вибухівки. Вже зараз ведуться роботи з додавання ШІ-системи для автоматичного захоплення цілі. Вартість “Жала” складає 5-10 тисяч доларів, що значно  дешевше вартості “Шахеда”. На сьогодні вже є десятки зафіксованих успішних перехоплень “Шахедів” з використанням  Sting. 

З кінця 2024 року в Україні успішно тестується ще одна розробка – Tytan Interceptor, створений Німеччиною у співпраці з українськими розробниками. Зенітний дрон може піднятися на висоту до 2000 м та має дальність польоту 15-20 км (зі швидкістю до 300 км/год). Працює на базі ШІ, що дозволяє покращити процеси виявлення цілі, спостереження за нею та класифікації (в майбутньому запланована повна автоматизація з використанням ШІ-навігації). Керування дроном здійснюється через звичайний геймпад. Вартість цієї “пташки” менша за 20 тисяч євро – і це доступна ціна за зброю, яка ефективно знищує ворожі розвідники (в тому числі “Орлан-10” та Zala).

Ще один приклад – дрон “Генерал Черешня AIR”. Ефективний, доступний за вартістю (39900 гривень), добре інтегрований безпілотник-перехоплювач піднімається в небо на висоту до 6 км і може розвинути швидкість до 160 км/год. В польоті проводить до 35 хвилин. Вже зараз на рахунку “Генерала Черешні” більш ніж 300 збитих дронів. Виробник виготовляє десятки тисяч дронів та планує масштабувати виробництво до десятків тисяч на місяць. Один такий дрон споряджений 1,5 кг вибухівки. Ведуться роботи з впровадження новітнього програмного забезпечення для автоматичного наведення і стеження. 

Це – реальні приклади того, як українські розробники разом з партнерами створюють дієві та економічно раціональні рішення, що можуть вже дуже скоро витіснити традиційне ППО та взяти на себе виконання його задач. Початок покладено – дрони-мисливці вже полюють на БПЛА противника.

Дрони-перехоплювачі в Україні

Українські дрони-перехоплювачі – ефективна зброя.І це підтверджують військові, демонструючи відео боротьби дрон проти дрону та звітуючи про успішні застосування. 

Підрозділ “Darknode”, 412-й полк “Nemesis” зміг знищити понад 100 ворожих безпілотників (76 Shahed-136 та 24 Gerbera). Про це повідомляє Militarnyi з посиланням на заяву Сил безпілотних систем. Військовим вдалося за кілька тижнів покращити попередній результат на 40 одиниць уражених дронів. Далі буде. 

Ще один реальний приклад успішного застосування зенітних дронів проти Шахедів оприлюднили 19 травня Wild Hornets. Відео демонструє, як Sting збиває Shahed, заходячи у сліпій для ворожого дрона зоні. В цьому випадку для збільшення точності маневрування використовувалося VR-керування та тепловізійна камера. 

Зробити дрони дієвим інструментом у перехопленні та знищенні розвідувальних і ударних БПЛА можливо. Робота триває.  

Системи донаведення: як покращити українські дрони-перехоплювачі

Ефективність захисту при нападах дронів ворога – основна мета, на яку працюють розробники зенітних дронів. Покращити можливості перехоплювачів можна впровадженням сучасних систем – машинного зору, ШІ, донаведення тощо. Без покращених можливостей  вполювати ворожі дрони у великій кількості одночасно і з максимальним коефіцієнтом корисної дії – складна задача. Що може стати в нагоді? Одним з рішень може стати системи автоматичного донаведення. Якщо для звичайних FPV вони вже існують і успішно застосовуються в бойових умовах, то для зенітних дронів такі розробки лише ведуться. В випадку з дронами-перехоплювачами використання систем донаведення ускладнюється через значно більшу швидкість руху дронів та через їх використання здебільшого у нічний час. Проте, ми маємо сподівання, що система донаведення, яка демонструє високі показники точності ураження ворожих дронів в небі, врешті буде розроблена та масово запроваджена у військо.

Такі системи можуть бути розроблені на основі вже існуючих успішних систем донаведення, як приклад — VGI-9.

Модуль донаведення VGI-9 вже використовуються для дооснащення дронів популярними виробниками. Це дозволяє отримати покращену точність ураження цілей FPV-дронами (як статичних, так і рухомих зі швидкістю до 80 км/год). Автоматичне наведення дає змогу отримати точність до 0,5 м. Крім цього, дрон отримає автономність – після захоплення цілі (оператор наводить курсор, програма супроводжує ціль на основі аналізу пікселів та машинного зору) система тримає курс та здійснює удар. Покращується стійкість до РЕБ, що дозволяє дрону продовжити виконання завдання в умовах увімкнених глушилок. Вже зараз за нашими оцінками близько 10% вироблених дронів оснащені системами автоматичного донаведення та успішно виконують бойові завдання в небі над Україною.  

Чому в небі все ще не має армії дронів-перехоплювачів

Економічна вигода використання дронів проти розвідувальних та ударних БПЛА ворога безсумнівна. Вартість ракети часто вища вартості цілі. Але вартість дрона робить його використання економічно доцільним саме в випадках боротьби в форматі дрон-проти-дрона. До того ж, перехоплювачі спроможні впоратися з великою кількістю нападників. Чому в небі над Україною все ще використовуються здебільшого ракети та постріли з кулеметів і ЗУ, а не маневрені, дешеві та зручні безпілотники?

Перший стоп-момент – швидкість. Так, українські дрони вже досить швидкі. Але “Шахеди” літають зі швидкістю до 200 км/год, а в момент атаки розганяються ще більше – швидкість може перевищувати 300 км/год. Тому швидкість зенітних дронів повинна перевищувати 200 км/год – тільки так вони зможуть встигнути наздогнати й знищити Shahed до моменту удару. Але. Варто врахувати, що “мисливцю” потрібен ще й додатковий час – на очікування цілі, зліт, розгін та набір необхідної швидкості. У підсумку – українські дрони у більшості моделей не спроможні  поки що наздогнати та знищити 100% ударних цілей. Але з високою ефективністю полюють на розвідники. 

По-друге: людський фактор. Навіть з частковою автоматизацією оператор все ще має самостійно ідентифікувати ціль та навести курсор – це потребує високого рівня навичок. І в цьому моменті важливо розуміти: навчитися керувати сучасними дронами-перехоплювачами можливо. Але це потребує вже наявного досвіду роботи з дронами в реальному світі, а не на симуляторах. Навчання проводиться, багато школ з керування дронами вже зараз пропонують курси для операторів дронів з донаведенням та зенітних дронів.

Про безкоштовне навчання військових управлінню дронами з системами донаведення від VGI-9 – читайте в нашому прес-релізі.

Якщо говорити про ефективність дронів-мисливців, то треба загадати ще про один виклик. І він очікує зовні – вітер, дощ, погана видимість та інші умови, що залежать лише від погоди та середовища. “Шахеди” літають у будь-яких умовах – і вдень, і вночі. дрони-перехоплювачі поки що не мають тієї стабільності польоту в складних погодних умовах, яка могла б спрацювати на збільшення кількості успішних уражень. 

Тієї самої точності влучень “10 з 10” справді можливо досягнути. Але це – справа часу. Потрібно масштабування інтеграції сучасних систем автоматизації. Потрібно якісне навчання операторів. Не менш суттєвою є відсутність тісної інтеграції з ППО – єдиних центрів диспетчеризації та координації дронів, РЕБ, турелей, РЛС тощо. Поки немає злагодженості – не може бути 100%-ого результату. 

Що в майбутньому

Якщо розглядати питання можливості повної заміни використовуваних зараз засобів ППО зенітними дронами, то можна зробити висновок – так, перехоплювачі зможуть стати дієвою силою захисту в українському небі. Робота над цим триває і можна впевнено розраховувати – вже скоро в повітрі буде літати багато швидких “пташок”, що ефективно полюватимуть на дрони противника. Для цього робиться той максимум, який сьогодні доступний Україні.

Очікується поступове збільшення кількості дронів з системами донаведення та збільшеною швидкістю руху. Ведуться роботи з інтеграції зенітних дронів у єдину ланку з силами ППО для отримання злагодженої та скоординованої роботи.

Як повідомили у Повітряному командуванні “Захід” у складі військових частин ЗСУ вже триває створення та підготовка підрозділів зенітних дронів. Ініціатива була схвалена Радою національної безпеки та оборони і спрямована на формування нових рот перехоплювачів. Задача – кратно збільшити  коефіцієнт корисно дії в боротьбі з “Шахедами”. 

Тож чи будуть дрони-перехоплювачі панувати у небі? Це може статися у досить близькому майбутньому. Причому мова йде навіть не про поодинокі безпілотники, кожним з яких керує окремий оператор. Ціль – координація оператором роїв дронів, що стануть потужною силою захисту українських територій. 

Третього липня у Данії був підписаний Меморандум про масштабування виробництва безпілотних систем для України, за яким планується збільшити виробництво дронів, в тому числі – перехоплювачів і розробити нові рішення для протидії крилатим та балістичним ракетам. Використання безпілотників вже є визначною особливістю цієї війни. І збільшення кількості зенітних дронів в небі над Україною – реальний шлях для ефективного захисту наших територій і людей.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році саме артилерія відігравала ключову роль в боротьбі з ворогом. Але сьогодні ситуація на фронті змінилася докорінно. І причина – поява нових гравців, які трансформували роль артилерії, змінили методи її застосування, допомогли збільшити її кількість. Саме завдяки їм – дронам, кількість втрат ворожої техніки та особового складу. Розглянемо у цій статті, як дрони допомогли трансформували використання артилерії на полі бою.

Від Богів війни до виживання

На початку війни артилерія була одним з найпотужніших видів зброї, “богом війни” і основним засобом ураження ворожих цілей. Як і під час Другої світової війни, саме арта виконувала основну “вбивчу” роль і була головним фактором знищення ворога – до 70% втрат техніки та живої сил противника завдяки їй. На перемогу працював цілий комплекс видів зброї що були доступні Україні на той період. Серед героїв початку війни – зброя, що стала відомою завдяки своїм гучним влученням по позиціям ворога. САУ – найвідоміші, швидкі, мобільні, життєво необхідні на фронті. Зброя, що здатна оперативно змінювати локацію та швидко згортатися після залпу. Саме САУ використовувалися в режимі рейдового вогню під час контрнаступу на Ізюм і Балаклію в вересні 2022, в боях за Херсон, для ударів по складах у Новій Каховці, в обороні Бахмуту та на інших напрямках. Важливу роль у знищенні ворожих цілей зіграв так званий “радянський спадок”.

2С7 “Піон” – ця важка артилерія (калібр 203 мм) активно допомогала нищити цілі на великих відстанях – там, де вони були недосяжні для інших видів арти. Спроможна на знищення укріплень, мостів, командних пунктів, техніки тощо. Стріляє спецснарядами на відстань до 47 км і демонструє величезну руйнівну силу.

2С1 “Гвоздика” – маневрена та швидка 122-мм САУ, широко застосовувана та росповсюджена завдяки своїй відносній компактності и легкості обслуговування. “Гвоздики” стали зручною зброєю під час проведення оборонних операцій і для підтримки штурмів. Незамінні у міських боях.

Д-30 — буксирувана гаубиця 122 мм, яка залишалася в строю попри свою свою моральну та технічну застарілість (в масове виробництво вона була випущена ще в 1960 році). В умовах, коли втрати арти були досить великими, вона стала суттєвою допомогою у збільшенні кількості зброї. Доступна за ціною, проста в обслуговуванні, зрозуміла у застосуванні – Д-30, як і багато років тому, знову в строю. 

Артилерія значно допомогла протриматися в перший рік війни. Проста схема дії: розвідка – наведення – удар по цілі. задачею стало зробити її ще більш ефективною.

Кінець весни-літо 2022: початок змін і артилерія НАТО

ТОТАЛЬНА домінація Росії в кількості артилерії та боєприпасів вимагала змін. На багатьох напрямках перевага в кількості випущених снарядів складала десять до одного, а інколи 20 до 1 на користь Росії. Зміни принесла з собою поява на фронті нової зброї – західних систем, одними з перших серед яких стали гаубиці M777, що через свою назву отримали альтернативне народне прізвисько – “Три топори”. Постачання “топорів” дозволило Україні покращити свої оборонні порядки та утримати фронт, до того ж:

• збільшилася точність влучень;
• використовувалися більш високоточні снаряди;
• збільшилися швидкість розгортання систем та їх евакуації.

M777 стали не єдиним надходженням від Заходу. Ще один прорив було здійснено завдяки Excalibur – снарядам М982 з GPS-навігацією і точністю влучання до кількох метрів. Це – нові можливості: точкове знищення ворога і мінімізація витрат боєприпасів, які були на вагу золота. 

Кінець 2022 – артилерійська криза і мільйон снарядів

Нестача снарядів унеможливлювала використання новітньої західної зброї та систем, які були справжніми “богами” на початку вторгнення. Проблему обіцяли вирішити країни-партнери: на початку 2023 року Україні були обіцяні 1 мільйон снарядів. Але українському командуванню довелося шукати інші шляхи – постачання відкладалися і затягувалися, а проблема на фронті не могла бути вирішена без нових рішень. Вибір впав на дрони і це стало початком зміни ролі арти та методів її застосування – часу, коли “відкриваються очі”.

2023: дрони як допомога артилерії

Дальність пострілу артилерійських систем дозволяє знищувати цілі на відстані до 40 кілометрів і більше за умови застосування реактивних снарядів. Але ціль не завжди статична, вона може рухатися, переміщуватися, в багатьох випадках – в тих напрямках, які неможливо передбачити. Але можна побачити – очима дронів. 

Спостереження за переміщеннями сил ворога з повітря та миттєва передача інформації дозволяють швидко коригувати вогонь та виявляти не тільки основну, а й другорядні цілі. Таким чином, робота артилерії у зв’язці з безпілотниками суттєво підвищила точність роботи засобів ураження та збільшила шанси на виявлення додаткових цілей. До того ж, це допомогло вирішити проблему нестачі снарядів і без обіцяного 1 мільйона – удари наносяться в ціль, точково, у більшості ситуацій відсутня потреба в масових обстрілах по всьому радіусу навколо того місця, де може знаходитися ворожий об’єкт. Це важливо, адже витрачати снаряди в пусту – це величезні втрати фінансів. За словами адмірала Роба Бауера, голови військового комітету НАТО, вартість одного 155-мм снаряду на момент жовтня 2024 зросла порівняно з минулими роками у кілька разів і досягла 8000 євро. Про це повідомили Defense Express і Reuters ще 24 жовтня 2024 року.

Як змінилася ситуація у розвідці та виявленні цілей

До початку ери дронів отримати точні розвіддані було “задачею з зірочкою”. До отримання інформації про ворожі позиції залучалися інформатори та партизани, використовувалися спостережні пункти, розташовані на висотах. Аерофотозйомка з літаків, радіоперехоплення, аналіз переміщень  – все це потребувало значних витрат часу і людських ресурсів. За цей час ціль могла суттєво змінити свою позицію, відійти чи замаскуватися. Результат – “порожні” залпи і низька ефективність. При цьому – високі ризики втрати власної артилерійської зброї.  

Літальні апарати можуть здобути всю цю інформацію за кілька хвилин. “Очі в повітрі” дозволяють виявити місця розташування не тільки ворожої техніки, а й командних пунктів, живої сили, складів, відстежити маршрути логістики ворога. Завдяки швидкому отриманню даних про локації противника удари артилерії стали не тільки точнішими, але й з’явилася змога планувати атаки по найбільш важливим цілям заздалегідь та коригувати їх в будь-який час, навіть перед самим нанесением удару.

Ціна пострілу

Точність ураження – задача, яку треба було вирішувати якнайшвидше. Були отримані Excalibur – снаряди, спроможні коригувати траєкторію за GPS. Але їхня точність виявилася нестабільною, адже без стабільного зв’язку (а в умовах дії РЕБ він саме такий)  вони втрачають свою точність. При цьому вартість одного Ескалібуру складає більше 100 тис доларів, що робить один арт постріл нейморівно дорогим.  Дрони та наявність очей в повітрі зі швидкісною передачею інформації та координат зробили звичайну артилерію ефективнішою. Дрони набагато дешевші і доступніші, спроможні виявляти статичні і рухомі цілі у реальному часі і не тільки наводити на них, а й виконувати роботу з добивання після використання арти.

Скільки коштує та як працює система донаведення дронів VGI-9 — читайте в інтерв’ю з технічним директором компанії.

Це все – не тільки про перемоги на полі бою, але й про економіку війни, що не менш важливо у розрізі фінансової ситуації в Україні. Скільки коштує один постріл? Вартість снаряду стартує від кількох тисяч євро. При цьому FPV-дрони української збірки можна купити за ціною до 1000 доларів США. Без використання дронів на знищення однієї цілі може знадобитися десятки пострілів. І не факт, що хоча б один з них досягне цілі. В той же час, один дрон може коригувати десятки ударів, зменшуючи витрати снарядів та підвищуючи точність ударів.  

Дрони для артилерії та мережево-центрична війна

Включення дронів в процес роботи артилерії дозволило отримати “очі” на полі бою. Якщо раніше ланцюжок розвідка-удар мав кілька етапів, які, зазвичай, потребували витрат часу, включаючи роботу далекомірника з біноклем, то з появою в небі безпілотників-розвідників довжина цього ланцюга значно скоротилася. 

Тепер виявляють цілі БПЛА, після чого транслюють відео в командні пункти, сприяючи коригуванню вогню артилерії або атакуючи самостійно. Процес спростився, став ефективнішим: дрони проводять початкову розвідку, уточнюють цілі, артилерія отримає точні координати, наносить удар. “Пташки” знов дивляться, чи влучним він був. Це значно скорочує час ураження, отже, дозволяє отримати чималу перевагу на полі бою, використовуючи нові тактичні рішення. Можливості розширюються – з’являється контрбатарейна боротьба (швидке виявлення артилерії противника після пострілу, передача інформації про локацію, удар у відповідь і знищення), використовуються військові дрони-камікадзе – своєрідні “артилерійські снаряди”, спроможні на знищення цілей в тилу. Використання безпілотників дозволило створити мобільні групи “мисливців за гарматами” –  окремих екіпажів FPV-дронів, основною задачею яких є оперативне ураження ворожої артилерії.

Ви військовий? Долучайтеся до курсу навчання роботі з дронами із системою донаведення VGI-9. Детальніше про курс, умови запису, тривалість та інше — за посиланням: https://vgi.com.ua/kurs-vgi-9-donavedennia/

За словами військових, після 2024 року найдієвішою є саме мобільна артилерія. Поява дронів зробила зону між позиціями (так звану “kill zone”) смертельною для всіх статичних або повільних артилерійських систем.

Виживе той, хто рухається

Сьогодні kill zone складає 10-15 км. І в цьому радіусі зберегти свою цілісність і “вижити” можуть тільки ті види зброї, що вміють швидко рухатися та виконувати роботу надоперативно:

• дістатися місця призначення;
• вистрілити;
• згорнутися і опинитися на іншій позиції – ще до того, як її побачить ворожий розвідник в з неба. 

Швидка, мобільна, точна – арта не стала іншою. Але її можливості змінилися з появою дронів. І це стало важливим кроком до перемоги.

Артилерія і дрони: еволюція на рівних

Розвиток артилерії йде параллельно з покращенням самих дронів. Індустрія дронів демонструє нові рішення, безпілотники еволюціонують, набувають нових скілов. Зокрема, українські розробники активно впроваджують системи донаведення. Одну із перших систем запропонувала команда VGI-9. І це стало суттєвою допомогою на фронті.

Керувати новими дронами теж треба вчитися. Це вже не про підняти дрон і полетіти. Складні новітні системи потребують більш якісного навчання та підвищення кваліфікації операторів. Школи управління дронами з’являються по всій країні. І в багатьох з них вже зараз можна отримати практичний досвід роботи з новими дронами, в тому числі – з системами донаведення. 

Що далі?

Хоча дрони й змінили роль артилерії, її значення залишається й досі великим. Україна продовжує працювати над розробкою власних артсистем, зокрема нарощує виробництво САУ “Богдана”, здатної вражати цілі на відставні до 40 кілометрів. Важливою складовою міжнародної допомоги Україні залишається постачання САУ “Archer” (Швеція) та Ceasar (Франція).

Вогнева міць артилерії у поєднанні з розвідувальними даними, отриманими з дронів, створюють синергію, яка має стати одним із важливим складників успіху України у відбитті російського літнього наступу.

Бажаємо успішної роботи нашим гармашам! 

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке РЕБ? Принципи дії 

Коли дрони застосовуються повсюди РЕБ стає невід’ємною частиною війни. Антидронові системи виконують роль ефективного інструмента для зниження ефективності ворожих БПЛА та захисту власних об’єктів та людей. Їхня робота включає цілий комплекс засобів, основною метою яких є виявлення, аналіз та придушення електронних систем противника. Він втрачає зв’язок, можливість управляти дронами та використовувати системи навігації. Як працює РЕБ? Робота здійснюється у кілька етапів.

Перший з них – сканування радіочастот, що дозволяє виявити сигнали ворожих БПЛА. Після цього визначається тип сигналу та його джерело. За результатами аналізу застосовується принцип глушіння сигналу – створюються шуми на тій самій частоті, що використовується безпілотником, або обман – спуфінг, спрямований на підміну GPS-сигналів, що спричиняє зміну курсу дрону або його повернення на базу. 

Сучасними безпілотниками використовуються сигнали різних типів. Задача РЕБ – розпізнати їх та застосувати ефективний метод боротьби. Один з методів – глушіння відеосигналів, коли  РЕБ працює на перешкоджання передачі відео від дрона до оператора). Інший – глушіння сигналів GPS/GLONASS (робота РЕБ спрямована на втрату орієнтації дрона). Позбавити противника можливості керувати дроном можна ще одним способом – за рахунок глушіння частот, що використовуються для управління безпілотником. Нижче детально розберемо, як працює РЕБ, якими бувають системи та який вплив вони здійснюють на дрони. 

Типи систем РЕБ

Задача – отримати найбільшу ефективність застосування РЕБ. Це передбачає грамотний підбір системи захисту за типом.

Для захисту у русі створені мобільні системи, що можуть бути встановлені на транспортному засобі. Автомобільні РЕБ дозволяють отримати гнучкість у використанні та показали себе особливо ефективними в боротьбі проти FPV-дронів, розриваючи їх зв’язок з операторами. 

Безпосередньо на полі бою отримати результативний захист від БПЛА дозволяють портативні РЕБ. Невеликі, мають малу вагу, зручні для швидкого перенесення, вони дозволяють оперативно реагувати на загрози з боку ворожих БПЛА.

Стаціонарні системи більші за габаритами та менш мобільні. Це – інструмент, який використовується для захисту важливих об’єктів протягом тривалого часу. Ці системи дозволяють створити постійну зону радіоелектронного пригнічення, в якій губляться ворожі дрони, розривається зв’язок, втрачається можливість використовувати системи навігації. Стаціонарні РЕБ потребують надійного захисту. З цією метою використовуються укриття, броньовані модулі, здійснюється інтеграція систем у фортифікаційні споруди. Живлення РЕБ забезпечується при можливості від стаціонарних джерел, в випадках, коли це неможливо – від генераторів. 

Україною вже зараз використовуються РЕБ різних типів. Одне з потужних рішень – комплекс “Анклав”, спроможний створювати кілька куполів захисту, глушити сигнали управління, GPS, відео. “Анклави” використовуються для захисту командних пунктів, складів та інших стратегічних об’єктів. Принцип дії РЕБ різних типів схожий, мета одна – здійснити вплив на дрони противника та не дати їм досягти цілі. 

Як РЕБ впливає на дрони

Системи радіоелектронної боротьби працюють на унеможливлення продовження дроном виконання місії. Один з методів – глушіння каналу управління. Задля цього створюється інтенсивний радіошум на певній частоті. В результаті дрон втрачає зв’язок з пілотом. Далі – можливі варіанти: повернення на базу, падіння, зависання, зміна напрямку руху тощо. До глушіння особливо вразливими є FPV-дрони з аналоговим зв’язком (зазвичай використовують частоти 2.4 ГГц і 5.8 ГГц) та БПЛА, що використовують стандартизовані протоколи передачі сигналів (можуть працювати на частотах 400–1100 МГц). Наприклад, російською стороною глушіння DJI Mavic застосовується у наближених до лінії фронту районах, що змушує українських операторів використовувати різні методи обходження зон глушіння, в тому числі – польоти на максимально низькій висоті. 

Українські системи РЕБ-UA працюють на частотах від 400 до 1100 МГц, а також – 2,4 і 5,8 ГГц – саме в цьому діапазоні вони здатні ефективно створювати перешкоди для російських “Мавиків”, що літають, використовуючи частоти 720–1020 МГц. 

Схожий діапазон частот використовується і застосовуваними для розвідки російськими Orlan-10 (850–930 МГц) та Ланцет (868–870 МГц і 902–928 МГц). Це дозволяє зробити висновок – Україна може створювати потужні “глухі зони” для російських безпілотників. Але не варто забувати – противник інтенсивно працює над пошуком рішень для обходження РЕБ і активно застосовує нові розробки на фронті. Аналогічну ситуацію можна спостерігати і з іншого боку: частоти, на яких здійснюють зв’язок українські БПЛА, включені до діапазону частот роботи російських РЕБ. 

Змусити дрон зупинитися або “заблукати” можна й шляхом впливу на його можливість використовувати системи навігації. Глушіння GPS викликає втрату “орієнтації у просторі”. Використання інтенсивних глушилок іноді викликає порушення навігації і у цивільних об’єктів – збиваються мапи в телефонах, геолокації, не працюють звичайні навігатори в авто. 

При використанні спуфінгу здійснюється підміна GPS і дрон “губиться”, отримуючи хибні координати. Це ефективний засіб боротьби з розвідниками, які наносять чимало шкоди, наводячи ударні дрони на цілі. Підміна GPS дозволяє спрямувати “шпигунів” в інший бік – туди, де на них чекає перехоплення або знищення. 

Глушіння дронів впливом на відеоканали та сигнали керування викликає втрату оператором “зору”: він більше не бачить, де знаходиться дрон і куди він летить. Якщо таке глушіння стається під час ударної місії – її результат буде під загрозою. Цей метод боротьби найбільш критичний для FPV-дронів та дронів-корегувальників артилерії, задача яких – передача точних координат та точкове спрацювання на атаку. 

Війна в Україні триває вже четвертий рік. За цей час прикладів протистоянні дронів та РЕБ назбиралося досить багато. Завислі над населеними пунктами дрони, що втратити зв’язок чи можливість передавати сигналу оператору, бачили не тільки в зоні активних бойових дій. Це – вже повсякденне явище для жителів порівняно мирних регіонів. 

Дрони проти РЕБ: приклади з війни в Україні

Засоби глушіння, перехоплення та протидії дронам використовуються з обох боків фронту. Під дією РЕБ опиняються як українські, так і російські безпілотні літальні апарати. Але спільна праця між державними структурами, приватними підприємствами дозволяє знаходити нові  рішення, спрямовані на протистояння ворожим засобам РЕБ.

Глушіння дронів: реальні кейси

Російською стороною системи РЕБ використовуються на частотах 2,4 та 5,8 ГГц, що ускладнює керування дронами, особливо – моделями DJI Mavic та Autel. Рішенням стають ударні дрони, задача яких – вразити ворожі системи захисту, що розміщені в тилу противника. Один з прикладів успішного використання ударних FPV-дронів у боротьбі з російським РЕБ можна побачити на відео з Бахмуту, де оператори 8-ого полку Сил спеціальних операцій ЗСУ знищили радіолокаційну антену. 

Перехоплення та примусове приземлення дронів

Крім глушіння сигналів антидроновими системами можуть застосовуватися примусове приземлення або перехоплення дронів. Компанією Proximus був розроблений комплекс “Буковель-AD”, спроможний виявляти безпілотники “Орлан” на відстані до 100 км. З 2016 року “Буковель” допомагає ЗСУ в зоні АТО та проходить чисельні модифікації.

Як оператори уникають зон впливу РЕБ

Обійти РЕБ, уникнути його впливу – чи це можливо? Це – одна з тих задач, над рішенням яких сьогодні працюють розробники з обох боків фронту та іноземні колеги. Вже зараз над полем бою літають безпілотники, що спроможні продовжувати політ навіть при ввімкнених глушилках. Впровадження штучного інтелекту та машинного зору, використання автоматичних систем донаведення, дронів на оптоволокні дозволяє зменшити вплив РЕБ чи й зовсім обійти роботу систем захисту. Використовуються й тактичні підходи:

• зміна частот та модернізація обладнання;
• використання ретрансляторів і дронів-маток, що несуть на собі менші за розмірами ударні безпілотники.

Над пошуками інструментів протидії РЕБ працюють десятки українських компаній. За інформацією від Олега Донця, керівника напряму РЕБ у Defense Tech кластері Brave1, понад 30 українських розробок у сфері РЕБ вже отримали кодифікацію за стандартами НАТО. Це дає змогу використовувати результати розробок українських компаній не лише в Україні, але й за ї межами. 

Ініціатива Brave1 на постійній основі організовує заходи, що спрямовані на пошук та тестування інноваційних розробок у галузі протидії РЕБ. У жовтні 2024 року було проведено Demo Day “РЕБ vs FPV”, на якому свої розробки представили 45 команд. Винаходи в сфері протидії РЕБ тестувалися в реальному режимі в умовах активного глушіння.

Україна на постійній основі розвиває та застосовує в бойових умовах ефективні рішення для протидії ворожим засобам РЕБ. Багато з них розраховані на використання саме у розрізі дронів. 

Операція “Павутина”: дрони, що змогли обійти РЕБ

Яскравою, гучною (про це знає весь світ!), результативною та дуже бажаною для України – операція “Павутина” стала знаковою подією, з якої розпочався червень 2025 року. Це – ідеальний приклад використання сучасних дронів в умовах дії потужного РЕБ. Для ураження аеродромів противника були використані FPV-дрони та керування зовні. 

Масована атака на російські авіабази дозволила знищити більше 40 стратегічних бомбардувальників, значно послабивши сили противника. Атака була здійснена з використанням дронів, які були доставлені до місця застосування в вантажівках. Сучасний “Троянський кінь” спрацював відмінно! 

Як дрони виживають під РЕБ-атакою: техніки захисту на війні?

Інтенсивна робота над пошуками нових способів захисту від РЕБ приносить ефективні результати, завдяки яким оператори БПЛА отримують можливості обходити перешкоди та зберігати контроль над дронами. Одна з ключових стратегій захисту – динамічна адаптація каналів зв’язку, в основі якої – використання кількох каналів та перемикання між ними за потреби:

• для ускладнення глушіння дрон постійно “перескакує” між частотами;
• безпілотником використовуються два незалежних один від другого канали, в разі глушіння одного – автоматично вмикається другий.

Вбудована система перемикання частот вже зараз використовується в FPV-дронах у масовій їх кількості. Апгрейду піддаються різні модифікації дронів, наприклад, на деякі FPV встановлюються VTX-модулі, що використовують нестандартні частоти. 

Дрони “навчилися” обходити і глушіння GPS. Коли можливість орієнтуватися у просторі за допомогою навігації відсутня безпілотники можуть перейти на INS – інерційну навігацію. Вона об’єднує в собі функції внутрішнього компасу та гіроскопу і дозволяє БПЛА продовжувати шлях “наосліп”, продовжуюи рухатися за раніше визначеним і запам’ятованим маршрутом. Міністром цифрової трансформації України Михайлом Федоровим було опубліковане відео, на якому видно, як дрон продовжує свій шлях після втрати навігаційного сигналу. 

Ще один технічний винахід, що допомагає обійти перешкоди, створювані РЕБ – використання новітнього цифрового відео замість застарілого аналогового. Проблема сучасних DJI – передача одного щільного сигналу, який є чудовою мішенню для РЕБ. Використання замість нього більш надійної “цифри” дозволяє отримати ефективну роботу навіть при високих шумах. 

FPV-дрони з автономною навігацією, професійні оператори, які пройшли навчання не просто в теоретичних школах, а з використанням реалістичних симуляторів та реальних польотів, використання нестандартних частот – все це вже не майбутнє, а бойова реальність, яка допомагає обходити системи захисту та ефективно застосовувати дрони як у тилу ворога, так і в зоні бойових дій. Робота розробників в напрямку збільшення автономності дронів та їхньої нечутливості до РЕБ триває. Вже зараз в небі літають новітні апарати, що стали потужною відповіддю на посилення радіоелектронного захисту.

Оптичне наведення як відповідь на РЕБ

В пошуках незалежності дрону від сигналу українські розробники ще в 2023 році запропонували системи донаведення дронів, стійкі до РЕБ. Настає час оптичного донаведення та дронів на оптоволокні. 

Як оптичні системи дозволяють зберігати точність при глушінні

“Мозок” оптичного наведення – алгоритми машинного зору, що дозволяють “бачити” за допомогою камери, аналізувати отриману картинку та передавати її оператору. Це стало можливим завдяки об’єднанню технологій комп’ютерного зору, тепловізора, штучного інтелекту. “Пташки” з системами донаведення вже літають в українсько-російському просторі і виконують завдання у різних умовах, в тому числі – під впливом РЕБ. 

В повітрі, насиченому ворожими перешкодами, дрон з донаведенням має більше шансів досягти цілі і уникнути перехоплення. І це – не тільки в теорії. Так само, українські FPV з системами автоматичного оптичного донаведення виконують розвідувальні та бойові місії як на території бойових дій, так і в тилу ворога.

Про те, як працює система донаведення дронів VGI-9, дивіться на нашому каналі:

Ризики й переваги системи оптичного донаведення

Чи можна назвати системи оптичного донаведення ідеальним порятунком для перемоги над дією РЕБ? Як і будь-яка технологія ці системи не всесильні. Розглянемо детально, якими перевагами та ризиками супроводжується застосування сучасних дронів з донаведенням на фронті. 

Що круто в системах оптичного донаведення?

Це ті факти, які роблять системи донаведення must have для військових. Оптична система працює автономно: навіть в умовах потужного глушіння камера продовжує працювати, дрон – летіти до цілі. При цьому він не світиться в ворожому ефірі – його не чутно і не видно. Він тихо і точно виконує свою місію, при цьому – розуміючи, яке саме завдання перед ним поставлене. Він не просто летить за координатами, він прямує до цілі, навіть якщо вона рухається, змінює локацію.  

Що потребує доопрацювання?

Навіть враховуючи всі принади не варто підносити дрони з донаведенням у ранг всесильних технічних засобів. Незважаючи на велику кількість переваг ці дрони теж “гинуть” при виконанні завдань і ось чому.

Камера не ідеальна. Навіть кращі візуальні пристрої можуть збоїти при поганих погодних умовах або при різких світлових контрастах. Якщо камера “не бачить”, дрон не летить. 

Комп’ютерний мозок – це круто. Але дрон не спроможний поки що мислити так, як людина. Якісне маскування об’єктів-цілей може збити БПЛА з мети. Алгоритм може втратити ціль, якщо вона сильно змінила свій вигляд або було прихована. 

Робота над розробкою систем донаведення потребує чимало ресурсів і це  – не просто камера та програмне забезпечення. Потрібне навчання, тестування, нормальний софт. Як у майстерні, так і на фронті – з FPV з донаведенням працюють люди. І для керування сучасними БПЛА недостатньо розуміння лише конструктивних особливостей безпілотника. Потрібні хоча б базові знання IT.  

FPV-дрони з донаведенням не є панацеєю для вирішення всіх бойових задач. Але в комплексі з ручним керуванням та отриманим операторами в реальних умовах досвідом ці “пташки” можуть стати одним з рішень, що спроможні подолати зону тиші, створену РЕБ.

Дрони “на мотузці”: оптоволокно VS РЕБ

Ще одним з дієвих інструментів протидії РЕБ стали FPV-дрони з управлінням через оптоволоконний кабель. Звичайне оптоволокно, довгий кабель на котушці, сигнали, що передаються саме по ньому – це дійсно порятунок від глушіння. РЕБ немає з чим працювати – “ в повітрі” більше немає сигналів зв’язку, отже, їх не можна заглушити. Електронна боротьба неможлива – РЕБ не може працювати на знешкодження дроту, це не радіозв’язок. Дрон не видно в ефірі, він продовжує летіти, як і звичайні FPV, але вся комунікація між безпілотником і оператором здійснюються “по ниточці” – міцному кабелю з оптоволокна. Що це дає? Чимало переваг:

• 100%-вий захист від РЕБ, на кабель не можна вплинути засобами радіоелектронної боротьби. Доки дріт цілий – будуть і відео, і керування.
• Оператор знаходиться в безпеці, не створюючи шуму та випромінювання, які могли б позначити його локацію. 
• Дрони з оптоволокном невидимі для РЕБ, не розпізнаються сканерами та детекторами, вони є дієвим варіантом для проведення точкових атак або розвідування в глухих зонах. 

Але й оптоволоконні дрони не є бездоганними. По-перше – їх радіус дії обмежений довжиною кабеля. Використання довгого дроту тягне за собою збільшення вартості апарату, підвищення складнощів в використанні, збільшення ваги (що дорівнює зменшенню мобільності пристрою).

Про перспективи та виклики використання дроні на потоволокні на фронті, читайте в нашому матеріалі: Дрони на оптоволокні: нове слово у війні? 

Наявність кабелю змушує оператора чітко розраховувати траекторію польоту безпілотника. “Мотузка” не дасть йому подолати деякі фізичні перешкоди, вона може зачепитися за гілки чи елементи споруд, техніки. До того ж кабель (навіть надтонкий) стає обтяженням для дрону та зменшити його мобільність, скоротивши швидкість як розгону, так і самого польоту. 

Майбутнє протидії: хто переможе — сигнал чи штучний інтелект?

Війна в Україні – це не лише бої дрон проти дрону. До цього протистояння активно підключається третій гравець – протидронові технології РЕБ, що може зупинити, засліпити, оглушити навіть “найрозумніші” пристрої. 

РЕБ працюють у всіх напрямках – глушать зв’язок, перебивають передачу відео, порушують навігацію. Вони залишають прості дрони безпорадними. Рішенням може стати дрон, який буде працювати зовсім без сигналу, повністю автономно. 

ШІ дає гнучкість, самостійність, зменшення рівня вразливості. Ймовірно, вже скоро у повітрі літатимуть дрони, яким для роботи потрібно лише отримати завдання (визначений тип цілі та зону пошуку). Все інше вони зроблять самостійно. В тому числі – обійдуть перешкоди, створені РЕБ, та повернуться цілими на базу. 

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Боротьба в форматі дрон проти дрона стає новою реальністю війни. З появою перехоплювачів почався новий етап в війні – повітряні бої між безпілотними літальними апаратами. Ці бої докорінно відрізняються від повітряних протистоянь минулого. Їхні учасники – невеликі і швидкі дрони. Їхні пілоти – поза межами кабіни, а управління здійснюється за допомогою алгоритмів та інноваційних систем.

28 травня на своїй сторінці у Facebook колишній комбриг 5-ї бригади Павло Паліса розмістив допис, в в якому повідомив, що 80% втрат особового складу противника – це втрати від FPV-дронів. Із нашого спілкування з українсьмиким військовими на фронті, втрати нашої сторони від дій ворожих БПЛА також наближаються до цієї позначки. Особливо стрімким стало зростання % уражень особового складу та техніки після переходу Росії на використання дронів на оптоволокні.

Тож не дивно, що обидві сторони почали шукати методи протидії. Крім класичних методів стандартної боротьби, як то РЕБ, всілякого роду глушилки, антидронові рушниці сьогодні набуває популярності такий напрямок розробки як “дрони-перехоплювачі”. 

Що таке дрон-перехоплювач та як він працює?

Основною метою розробки дронів-перехоплювачів було створення БПЛА, що можуть полювати на ворожі дрони (виявляти, переслідувати, атакувати). Завдання такого апарату – знищити ціль до того, як вона виконає свою місію — нанесе удар або отримає розвіддані, що особливо коли мова йде про російські дрони-розвідники (Zala, Orlan тощо). Проникаючи у тил противника та зависаючи над об’єктом вони наводять ударні БПЛА на цілі. Цей “ланцюжок” вже добре відомий мешканцям територій воюючих сторін – “розвідник-загроза-вибух”. Перервати цю послідовність допомагають перехоплювачі. Вони можуть працювати в різних напрямках та різними методами:

• можуть здійснювати фізичне перехоплення противника за допомогою сітки, тарана чи лопатей;
• впливають на здатність ворожого дрону орієнтуватися в просторі за допомогою глушіння сигналів управління чи GPS;
• здійснюють ударну атаку, врізаючись у дрон противника і самознищуючись разом з ним. 

Розглянемо різні моделі “мисливців” на ворожі дрони більш детально.  

Типи дронів-перехоплювачів

Українськими військовими вже використовуються кілька різновидів дронів-перехоплювачів, що дозволяє підібрати найбільш актуальний антидрон для різних завдань з урахуванням її характеристик та можливостей. 

Фізичні дрони-перехоплювачі

Саме вони виконують завдання “вполювати та знищити”. Для цього перехоплювач обладнаний спеціальним приладдям. Спіймати ворожий БПЛА можна використовуючи сітку або за допомогою прямого зіткнення (таран). Для пошкодження гвинтів супротивника можуть використовуватися частини самого перехоплювача – лопаті. 

Дрони з глушилками

Завдання цих безпілотників – залишити супротивника без можливості “бачити” та орієнтуватися в просторі. Апарати обладнані глушилками, що глушать сигнали управління та навігацію. Ці дрони-перехоплювачі працюють як компактні мобільні станції РЕБ. Вони знаходять в повітрі ворога, наближуються до нього та глушать сигнал. Ефективність дронів-глушилок менша за дієвість моделей з фізичним знищенням, але шанси на збереження апарату цілим та його подальше використання значно більші. 

Дрони-камікадзе

Вони не мають за мету вполювати та схопити дрон ворога. Їхня задача проста – знайти та знищити. Дрон перехоплювач помічає ціль, наздоганяє її та врізається в неї. Використовуються швидкі та маневрені FPV-дрони з простою конструкцією та недорогим ПЗ, адже їх служба недовга і ці БПЛА є “одноразовими”.

На полі українсько-російського бою використовуються БПЛА-перехоплювачі виробництва різних країн. Серед них і результати українських розробок. 

Український досвід розробки дронів-перехоплювачів

Війна стала потужним стимулом для поглибленої роботи з пошуку інновацій у сфері БПЛА. Один з актуальних напрямів – розробка дронів-перехоплювачів и створення дієвої сили для протистояння масованим атакам FPV-дронів з боку Росії. В роботі задіяні як волонтерські організації, так і бізнес. 

Експерименти з перетворення FPV-дронів на перехоплювачі проводяться підрозділами аеророзвідки, в числі яких – славнозвісні “Птахи Мадяра”. Бригада активно застосовує перехоплювачі для знищення ворожих FPV, в тому числі – оптоволоконних моделей. Для виявлення цілей застосовуються мобільні радари, що діють на відстані до кількох кілометрів. Після виявлення цілі здійснюється запуск дронів-перехоплювачів. Такий принцип “полювання” дозволяє ефективно знищувати навіть ті цілі, які нечутливі до РЕБ.

Українських ініціатив зі створення систем перехоплення ворожих дронів дійсно багато. Одне з рішень пропонує команда Ptashka Drones – вони розробили сіткомети, які можна встановити на різні типи дронів, в тому числі – популярні в Україні Mavic, Autel або FPV. Завдяки сіткам дрони можна застосовувати більше ніж один раз, що зберігає кошти та кількість перехоплювачів на фронті. В атаці на ворога дрон втрачає лише саму сітку, що коштує близько 1200 гривень – набагато менше за дрон! 

Більш дорога за вартістю, але й більш ефективна розробка була здійснена українською компанією Tytan Technologies. Інженери команди створили дрон-камікадзе Tytan. Він таранить ворожі цілі, не залишаючи шансів на збереження цілісності та функціональності дрона-цілі. Для запуску Титана у повітря можуть бути використані різні пускові установки, а керування можна здійснювати навіть з ігрового контролера Steam Deck. Це значно спрощує експлуатацію перехоплювача та надає можливість використовувати його у різних умовах. 

З’являються українські безпілотники з глушилками, з автоматичним донаведенням на ціль. Результати українських розробок тестуються на передовій – там, де перехоплення ворожих цілей найактуальніше.

Більше про те, як працюють дрони з встановленою системою донаведення на ціль VGI-9, читайте в інтерв’ю технічого директора компанії-розробника: https://vgi.com.ua/tehnichnyy-dyrektor-vgi-9-gro-perspektyvy-system-donavedennya-droniv/

Переваги та виклики використання дронів-перехоплювачів

Знайти надійний захист від БПЛА – задача, що набула надмірної актуальності під час війни. І рішенням стала протидія “дрон проти дрона”. Застосування перехоплювачів дозволило отримати низку значних переваг:

• Це реальна протидія FPV – дрони-перехоплювачі спроможні знешкодити ворожий БПЛА до моменту ураження ним цілі.
• Захист техніки та людей – кожен збитий чи знешкоджений дрон  – це врятовані життя людей та збережена дорога бронетехніка.
• Мобільність – дрон рухається, шукає і знаходить цілі у повітрі, атакує супротивника одразу, без затримки в часі.

Але в війні не буває ідеальних рішень. Створення та використання безпілотників-перехоплювачів пов’язані з комплексом викликів. Проблеми викликані і інженерними складнощами, і економічними питаннями:

• Дрон повинен мати достатньо велику швидкість, бути маневреним, точним, бачити ціль у небі, а це – досить складна задача для розробників та інженерів.
• Ціна питання – вартість дрону може варіюватися в досить широкому діапазоні, але навіть найдешевші моделі потребують фінансових вкладень. Гроші на дрони збирають і представники бізнесу, і волонтери, і держава. 
• Тренування операторів – не можна навчитися керувати дроном за одну мить. Навчання займає певний час та вимагає наставництва професійних військових з реальним досвідом використання перехоплювачів.
• Складність перехоплення FPV-дронів – ворожі цілі рухаються з великою швидкістю за тільки їм відомим маршрутом. Це потребує блискавичної реакції від оператора дрона-мисливця. 

Створення ефективних дронів-перехоплювачів – це виклик. Україною проводиться багато роботи в цьому напрямку і вже можна бачити результати розробок “в дії”. В Мережі все частіше розміщують відео, що демонструють роботу українських перехоплювачів і це – не тільки підсумки роботи команд-розробників, а й значна мотивація для продовження праці. Українські дрони-перехоплювачі вже зараз спроможні знищувати та виводити з ладу безпілотники різних типів, в тому числі – сучасні дрони на оптоволокні, які використовуються росією для ударних атак та розвідки. Один з моментів “війни дронів” можна побачити на відео.

Війна дронів: пошук інструментів протидії FPV на оптоволокні

Дрони з оптоволоконним управлінням стали серйозною загрозою. Вони стійкі до традиційних засобів РЕБ – фізичний кабель виконує роль “лінії передач” для сигналів і заглушити його неможливо. Пошук ефективних рішень у відповідь на цю загрозу призвів до спільної роботи над розробками представників України та країн НАТО. 

Більше про дрони на оптоволокні та їх застосування на фронті, читайте в нашому матеріалі.

Основними напрямками роботи визначені ті технологічні інновації, що допоможуть в створенні ефективних інструментів боротьби з оптоволоконними FPV, а саме:

• систем виявлення та ранжування цілей;
• методів точного відстеження малих за розмірами об’єктів;
• систем ураження, включаючи сітки для перехоплювачів, спеціальні боєприпаси тощо.

З метою об’єднання зусиль та спільної роботи був створений Спільний центр НАТО-Україна з аналізу, підготовки та освіти JATEC, який разом з Командуванням Об’єднаних збройних Сил НАТО з питань трансформації оголосили про проведення 26-ого міжнародного конкурсу NATO Innovation Challenge (20 червня 2025 року, Таллінн, Естонія). Цей хакатон присвячений саме протидії FPV-дронам на оптоволокні і спрямований на розгляд питань з розробки інноваційних засобів боротьби з ними.

Перед учасниками зустрічі поставлені кілька важливих цілей – пошук інструментів для виявлення FPV-дронів на відстані від 500 метрів, можливість перехоплення при різних зовнішніх умовах (враховується як погода, так і час доби, сезонність тощо). Мета хакатону – знайти компактні (до 100 кг) та недорогі (не дорожче за 100 тис доларів) рішення, які стануть новим кроком до ефективної протидії загрозам з неба – дронам на оптоволокні.

Майбутнє повітряної боротьби між дронами: автономія, штучний інтелект і «повітряні дуелі»

Повномасштабна війна створила умови, за яких обом країнам довелося прискорити роботу над розробкою новітніх засобів боротьби між безпілотниками. Сьогодні протистояння дрон-проти-дрона засновано на ручному управлінні оператором та прямою протидією – фізичною або за допомогою глушилок. 

Що чекає нас в найближчому майбутньому? Аналізуючи сучасні розробки та те, з якими темпами розвивається галузь, можна розраховувати на справжню повітряну революцію у сфері створення перехоплювачів:

• З’являться автономні дрони-перехоплювачі на базі Штучного інтелекту. Це один з основних трендів останніх років – розробка безпілотників, що здатні самостійно знаходити та переслідувати БПЛА противника без участі пілота. Прототипи таких апаратів вже існують та проходять тестування (Anduril Interceptor, Fortem DroneHunter F700).
• Вже розробляються та тестуються системи підтримки прийняття рішень на базі ШІ. Це дасть можливість заздалегідь попереджати про наближення FPV-дрона та оперативно підбирати методи протидії.
• Інженери з Китаю, США, Ізраїлю та Туреччини спрямовують зусилля на розробку лазерних систем ближнього радіуса дії, які будуть спроможні випалювати ворожі дрони при наближенні. Аналогічні випробування вже були проведені в Великій Британії, де лазерна система DragonFire свою здатність знищувати дрони з великою точністю.

Пріоритетом №1 залишається пошук протидії дронам на оптоволокні. Більшість розробок спрямована на пошуки рішень з фізичного перехоплення. Над цим питанням працюють не лише учасники  міжнародного хакатону НАТО та України, а й багато розробників, які не будуть представлять свої роботи в Таллінні. Сподіваємося, що реальність майбутнього буде ще потужнішою за очікувані результати.

ШІ став справжньою знахідкою для розробників та допоміг вивести дрони на новий рівень. Дрони з машинним зором можуть самостійно виявляти цілі, перехоплювати ворога, знищувати його. Вже зараз ведуться роботи з розробки максимально автономних “мисливців” на БПЛА, які зможуть працювати майже без втручання людини. Вже сьогодні створюються компактні дрони-перехоплювачі, здатні навчатися в процесі виконання бойових завдань, а в найближчому майбутньому можна очікувати на появу в повітрі таких інновацій, як:

• автономні перехоплювачі з ШІ;
• комбіновані системи захисту (дрон з ШІ + РЕБ);
• збільшення підрозділів дрон-проти-дрона.

Повітряна війна з кожним днем стає сильнішою. Вона вимагає використання нових рішень, результати пошуку яких можна бачити вже зараз в небі над зоною боротьби. 

Висновок

Нова реальність війни потребувала оперативного знаходження потужної відповіді. Поява великої кількості БПЛА з боку Росії викликала логічну відповідь – застосування інструменту для перехоплення ворожих цілей. Цим інструментом стали дрони-перехоплювачі – швидкі, точні, ефективні. Вони захищають Україну від страшних атак з повітря та допомагають зберегти цілісність техніки та життя людей. 

Для створення дронів-перехоплювачів потрібно багато ресурсів – як економічних, так і фізичних. Це складна та коштовна технологія з безліччю викликів. Але вже сьогодні на фронті можна побачити результати її застосування. І що найважливіше – Україна не лише використовує дрони-перехоплювачі, створені іншими державами, а й активно створює їх самостійно.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Невеличкі літальні апарати, пульт керування в руках дитини, зйомки з неба, перегони – перед початком повномасштабного вторгнення саме такі асоціації виникали у більшості людей із словом “дрон”. Так і є – це безпілотники, які передають відео, отримане за допомогою камер, людині (оператору). Завдяки передачі у реальному часі здійснюється керування з максимальною точністю. Але з початком війни українці дізналися і про інше призначення дронів. Адже саме вони стали найпотужнішою і найрозповсюдженішою зброєю. 

Нещодавно у інтерв’ю Юрію Бутусову Андрій Білецький, командир Третього армійського корпусу, розповів про те, що лише 4% втрат особового складу на полі бою спричиняються стрілецькою зброєю. Значна більшість, понад 70% уражень, спричинені саме дронами, зокрема, FPV.  Таке співвідношення свідчить про те, що сталася суттєва зміна характеру ведення бойових дій. Саме безпілотники в них відіграють важливу роль і є основним інструментом для ураження як техніки, так і особового складу противника. 

Роберт Бровді, відомий як “Мадяр”, у своєму інтерв’ю підтверджує високу результативність використання FPV-дронів. За його словами, коефіцієнт корисної дії безпілотників становить 20-40% залежно від умов на фронті та у підрозділі, але й цей показник свідчить про ефективність апаратів. Втрати дронів зумовлені, зокрема, дією РЕБ, технічними несправностями та іншими факторами. Але з появою нового покоління дронів можна розраховувати на ще більшу їх ефективність.  

Що таке FPV-дрони і як вони працюють?

Літальний апарат з встановленими на борту камерами – це найпростіше пояснення конструкції дрона. Відео транслюється на окуляри чи монітор оператора, завдяки чому він може бачити “очима” дрона і керувати ним. Такі пристрої використовують для швидких і маневрених польотів, вони ідеальні для бойових завдань.

Оснащені вибухівкою FPV-дрони використовуються як ударні засоби. Ці камікадзе спрямовуються точнісінько у ціль і вражають її. Вони стали ефективною зброєю і суттєво впливають на перебіг бойових дій. 

FPV-дрони: початок історії

Але це все – вже сьогодні. Історія дронів починалася зовсім інакше. Першим безпілотним літальним апаратом прийнято вважати створений у 1917році у Великій британії Aerial Target. Його розробники – Арчибальд Лоу та його команда в Королівському льотному корпусі (підрозділ RFC Experimental Works). Він був створений як радіокерована мішень з метою тренування артилерії проти ворожих літаків. Але його також розглядали як потенційний бойовий безпілотник. Всього шість прототипів і виробництво припинилося, адже створення такого апарату на той час було пов’язане з багатьма складнощами. Але не припинилися змоги створити дійсно ефективний безпілотник. 

Результатом стала розробка DH.82 Queen Bee на базі старих літаків. Створений у Великій Британії компанією de Havilland Aircraft Company він вперше піднявся в небо у 1935 році. (1) Дерев’яна конструкція з відкритою кабіною була радіокерованою, але також могла керуватися пілотом. Випущені з виробництва понад 400 одиниць цієї техніки використовувалися як мішень для навчання артилерії – зенітні війська тренувалися стріляти по рухомих цілях у повітрі. Якщо керування відбувалося за допомогою радіосигналів, то Queen Bee злітав і здійснював політ автономно (у межах команд).

Коли ж з’явилися FPV? 

Перші ж FPV-дрони в тому вигляді, як ми знаємо їх сьогодні, з’явилися наприкінці 90-х років 20-го століття, але розвиток технології з використанням камер було розпочато раніше. У 1990-х відеокамери стали частиною гвинтокрилів та літаків. Вони не були передбаченим конструкцією елементом, але експерименти ентузіастів в галузі моделювання призвели до цікавих знахідок. Проблема була в поганій якості аналогового відео, яке могли забезпечити старі технології. Кустарні FPV-дрони оснащували CCTV-камерами, передавачами на 900 МГц чи 2,4 ГГц, сигнал оператор міг отримувати на портативному телевізорі чи через відеоокуляри.

В 2002 році в США Фред Конрой здійснив перший політ FPV-дрона з аналоговою камерою та відеопередавачем. Його досвід викликав посилення роботи над удосконаленням дронів та появу нових, більш практичних систем. Це була справжня революція в створенні FPV, завдяки якій розвиток технології став стрімкішим. 

За п’ять років після, у 2007 році, почали використовуватися більш легкі та функціональні відеокамери та відеопередачі на 5,8 ГГц. З’явилися окуляри Fat Shark у перших моделях. Якість покращилася до дуже високого рівня і це не залишилося поза увагою:

• У 2010-х FPV-дрони стали популярними іграшками серед авіамоделістів. В цей час їх почали створювати вже на базі квадрокоптерів, що дозволило отримати більш компактні та зручні в керуванні моделі.
• Особливо часто і з задоволенням їх використовували в середовищі аматорських перегонів (FPV racing). Найпростіший комплект для участі в змаганнях можна було зібрати всього за $200–$500. Ці безпілотники були зручними, сучасними, інноваційними іграшками, призначенням яких були спорт і розваги.

В Україні масова популяризація FPV-дронів почалася саме з використання апаратів з мирними цілями, наприклад, для зйомки весіль. Так звані “весільні дрони” допомагали легко та зручно проводити зйомку з повітря, створюючи захоплюючі ролики про важливі події – весілля, випускні та інші заходи. Вражаючі кадри з висоти, обширні локації, несподівані ефекти – все це стало можливим з появою компактних та зручних в керувані дронів. Але з початком АТО задача у весільних дронів стала інша –  здобувати розвіддані і скоротити ризики для життя розвідників. З часу повномасштабного вторгнення таке використання дронів стало масовим. 

У якості цивільних дронів часто застосовувалися DJI Mavic, Phantom. Адаптовані до військових потреб вони стали в нагоді ЗСУ для здійснення повітряної розвідки, коригування артилерії та скидання вибухівки. Вибір пав саме на весільні дрони з простих причин – їх було багато, вони коштують порівняно недорого, оснащені якісними камерами, зручні в керуванні. Завдяки заміні прошивки, посиленню сигналів, встановленю систем скидів та додавання батарей для збільшення дальності дрони змогли відправитися “з весілля на війну”.

Перші бойові застосування: як дрони потрапили на поле бою

Війна в Україні змінила основне призначення дронів. У 2022 році українські військові почали використовувати безпілотники для точкового ураження цілей та розвідки. Історичною для України стала операція, проведена у грудні 2024 року – саме тоді була проведена атака без участі живої сили на передовій. В ній приймали участь лише безпілотні наземні засоби.

До 2023 року кількість розміщених в інтернеті відео, що демонструють застосування дронів для ураження цілей, значно зросла. Безпілотні апарати стали масово застосовуватися на фронті, зокрема, на Херсонському напрямку. В цій складній з точки зору захисту місцевості ЗСУ застосовували дрони для супроводу військових операцій, ураження артилерії та бронетехники ворога. Урізноманітнюються і варіанти безпілотних літальних апаратів. Так, у листопаді 2024 вперше українськими військовими був застосований дрон з автоматом АК-74. Ціль – ураження ворожої піхоти. Апарат був розроблений групою ”Дикі шершні” і успішно виконав місію зі знищення ворожої техніки та піхоти в Донецькій області (с. Великі Новосілки). Цей випадок став першим офіційно задукоментованим прикладом застосування FPV-дрона, оснащеного вогнепальною зброєю. Подібні приклади були і раніше – у червні 2024 року підрозділ Signum використовував FPV-дрон для знищення російського безпілотника-камікадзе Ланцет і отримав перемогу у повітряному бої двох безпілотних апаратів.

Все частіше FPV-дрони застосовуються саме для боротьби з розвідувальними та ударними дронами противника. Точні ураження збільшуються, кількість відео, що демонструють роботу українських БПЛА стрімко зростає.

Новий етап розвитку: дрони зі скидами

Ударні FPV-дрони – не єдиний різновид літальних апаратів, що застосовуються ЗСУ. Розвиток технологій призвів до появи дронів зі скидами. Ці БПЛА оснащені спеціальними механізмами, що дозволяють скидати вибухові пристрої на ворожі позиції. Один з яскравих прикладів таких дронів – Backfire українського виробництва (розроблений командою “Злі Птахи”). Він має здатність переносити на собі понад 5 кг вибухівки, що достатньо для знищення командних пунктів та складів противника.

Радіус дії Backfire становить 35 км. Він здатний знищувати об’єкти противника глибоко у тилу, є стійким до РЕБ, працює автономно. Виявити його в небі досить складно, завдяки чому забезпечена безпека операторів та збільшуються шанси на збереження дрону. 20 листопада 2023 року Міністерство цифрової інформації України повідомило про те, що Backfire вже готовий до зпуску масового виробництва.

Використання Україною безпілотників у бою не залишилося і без світового визнання. Так, у січні 2025 року, запущені з морських безпілотників FPV-дрони уразили російські системи ППО  і це стало першим у світі випадком такого призначення та використання дронів, про що неодноразово писали ЗМІ. Потреба в FPV постійно зростає і не дивно, що виробництво та закупівля дронів стають масовішими.  

Масове виробництво дронів

11 червня 2024 року в Україні були створені Сили безпілотних систем з командувачем Вадимом Сухаревським. Цей новий рід військ став першим у світі та є символом важливості сучасних технологій, зокрема, FPV, у новітній війні. Станом на лютий 2025 року в СБС офіційно нараховується близько 5 000 військовослужбовців. У сферу роботи СБС входить вирішення різноманітних завдань:

• Забезпечення підрозділів дронами, здійснення технічної підтримки.
• Проведення навчання та підготовки операторів безпілотників.
• Планування та проведення операцій із залученням безпілотних систем.
• Взаємодія з виробниками, проведення тестування нових технологій та їхнє впровадження. 

Особливу увагу в СБС приділяють FPV-дронам, що можна побачити у цифрах –  станом на липень 2024 року в Україні було проведено тестування понад 165 різних видів безпілотників. Над їхнім створенням працюють багато виробників. Один з найвідоміших – компанія TAF Drones. Нею у 2024 році було створено 350 тисяч дронів. Виробник планує у 2025 році довести цю цифру до 700 тисяч.

Виробництво безпілотників зростає, розвивається, масштабується. З’являються нові кейси та підтримка як української влади, так і друзів з-за кордону. Дізнаємося про них більш детально. 

Український кейс: новий рівень інновацій у війні

Запуск ініціативи Brave1 у 2023 році допоміг створити масштабний майданчик для  інновацій у сфері оборони. За словами колишнього міністра з питань стратегічних галузей промисловості на період кінця 2024 року в Україні працювало понад 150 компаній, що спеціалізуються на виробництві дронів. Актуальність задачі виготовлення сучасних дронів підтримується безліччю ініціатив. Про одну з актуальних на 2024 рік розповідає BBC News Україна – “Мільйон дронів для ЗСУ”. Вона була спрямована на забезпечення ЗСУ мільйонами безпілотних літальних апаратів, здебільшого – FPV-дронами, що активно використовуються сьогодні для розвідки, в ударних операціях та для коригування вогню. Для виготовлення цієї кількості дронів було необхідно від 400 мільйонів до 1,5 мільярдів доларів США (з розрахунку вартості одного повністю укомплектованого апарату 1,5 тисяч доларів). 

Зібрати кошти на закупівлю дронів зголосилися допомогти як представники бізнесу, так і волонтерські організації:

• Збір “Очі Перемоги” – у ньому взяли участь ІТ-компанії KOLO, DOU та Yalantis. Було зібрано 10 млн грн на розвідні та бойові безпілотники для 23-ї ОМБр. За допомогою саме цих дронів були проведені успішні операці зі звільнення Новодарівки та знищення ворожих позіцій в Запоріжській області. 
• Завдяки збору пластикових кришечок Благодійним фондом ОВЕС були зібрані кошти на більш ніж 100 дронів. Навіть маленькі внески ведуть до перемоги – про це розповідає українське видання Рубрика у своїй статті про благодійні ініціативи. 
• Блогер Толік Боцюн став організатором збору 2,5 млн грн на 100 FPV-дронів для підрозділу ГУР – розповідає видання Bazilik. Його ініціатива викликала потужний відгук і стала прикладом для організації аналогічних зборів іншими блогерами. 

Кластер оборонних технологій Brave1 об’єднав для спільної роботи багатьох учасників оборонної індустрії. У пошуку ефективних рішень в питаннях безпеки та оборони платформа досягла значних результатів. Розробники пріоритетних проектів отримують гранти та можливість демонструвати свої розробки безпосередньо військовим. У Вікіпедії можна знайти інформацію про найвідоміші проекти платформи:

• Himera Tech – проект, зосереджений на розробці радіостанцій, що є стійкими до засобів РЕБ. 
• Toloka TLK-150 – новітній підводний дрон-камікадзе, здатний пересуватися на відстань до 100 км.
• Liut – наземний робот з автоматичним наведенням, розроблений для застосування на нулі.
• Piranha AVD 360 – система, створена для захисту бронетехніки від ворожих дронів. Забезпечує втрату сигналу у радіусі до 600 м.  

Україна перетворила хобі-інновацію на потужну зброю. FPV-дрони активно застосовуються на полі бою і мова йде вже не тільки про стандартні моделі, але й про знахідки українських розробників, зокрема, безпілотники на оптоволокні та дрони з доведенням. Вони суттєво змінюють правила гри на полі бою. 

Від розвідки до удару: еволюція бойових дронів в ЗСУ

Першими спробами застосування FPV-дронів в російсько-українському протистоянні були розвідувальні місії. З часом вони були адаптовані для участі у бойових завданнях, де встигли показати себе не менш результативно завдяки використанню новітніх технологій – систем донаведення та оптоволокна для передачі сигналу. 

Дрони з донаведенням та штучний інтелект

Масова поява дронів викликала зростання кількості використовуваних систем захисту (РЕБ). Це стало міцним поштовхом до пошуку нових методів боротьби з ними. Одним з найефективніших на сьогодні є системи донаведення. З їх допомогою можна не лише керувати апаратом в умовах роботи РЕБ, але й збільшити площу ураження. 

Про розумні дрони та використання штучного інтелекту на полі бою, читайте в нашому матеріалі.

Сьогодні ЗСУ активно застосовують дрони з донаведенням, що дозволяє коригувати маршрути автономно навіть у складних умовах, підвищити точність ударів та зменшити залежність апарату від оператора. Системи донаведення збільшують функціональність дронів. Це незамінний досвід в умовах, де відсутній зв’язок чи використовуються інші перешкоди для зручного постійного керування. Українські компанії постійно вдосконалюють такі системи, що підвищує ефективність бойових дій. Приклад – розробки нового ПЗ від VGI-9.

Командою VGI-9 розроблена система оптичного донаведення, що дозволяє влучити в цілі навіть після втрати зв’язку з оператором. Для захоплення та супроводження цілі використовується технологія машинного зору. Дрон спроможний вражати як статичні, так і рухомі об’єкти в умовах порушення чи зникнення зв’язку. 

Дрони на оптоволокні: ефективна протидія РЕБ

Створення дронів з оптоволоконним управлінням дозволяє отримати апарати, які забезпечують стійкий зв’язок і спроможні передавати сигнали до 30 км. Це новий етап розвитку технології створення дронів. Основною причиною для розробки більш сучасних та функціональних апаратів стали сучасні виклики війни, зокрема, застосування ворогом РЕБ. Для передачі сигналу дронами на оптоволокні використовується оптоволоконний кабель що дозволяє мінімізувати вплив засобів радіоелектронної боротьби та покращити умови ведення бою чи розвідки. Для передачі сигналів та відео не використовуються радіочастоти – передача здійснюється по кабелю. Оператор отримує стабільну “картинку” а може здійснювати керування дроном у будь-яких умовах. 

Дрони на оптоволокні активно застосовуються російською стороною, але українські розробники вже розробляють аналогічні апарати, прикладом чого є дрон “Бандерик-Стрічка”. Радіус дії безпілотника становить 1 км. Після проходження сертифікації апарати можуть бути запущені у серійне виробництво. Система VGI-9 може стати доповненням або альтернативою дронам на оптоволокні. 

Про технологію оптоволоконних дронів та важливі аспекти можна прочитати у нашій статті “Дрони на оптоволокні: нове слово у війні?”

Які перспективи?

Дрони на оптоволокні – перспективний напрямок у галузі військових технологій. Робота над розробкою ефективних в умовах застосування РЕБ безпілотників допомагає значно підвищити ефективність бойових операцій. Завдяки використанню сучасних рішень вже сьогодні ЗСУ може вражати цілі навіть у глибокому тилу ворога. Дрони з оптоволокном та донаведенням активно застосовуються у війні і їхня кількість лише зростає. 

Україна швидко розвиває галузь розробки безпілотників, але в більшій мірі все ще залишається залежною від імпорту комплектуючих. Найбільший постачальник елементів для дронів – Китай. З 1 вересня 2024 року китайською владою були введені обмеження на постачання до України безпілотних апаратів та їх комплектуючих. Обмеження змусили шукати нові шляхи для отримання складників зброї. І найвірнішим рішенням серед всіх є власне виробництво. Всередині країни почало налагоджуватись виробництво комплектуючих для БПЛА. Канал Мілітарний розповідає про компанії-виробників, які вже успішно виконують роботи зі збирання дронів на комплектуючих власного українського виробництва, зокрема, з використанням тепловізорів від SeekUAV та Odd Systems. 

Психологія війни: FPV-дрон як зброя тиску та деморалізації

Дрони стали не тільки потужним інструментом для ураження цілей, але й дієвою психологічною зброєю. Постійне гучне гудіння, миттєві атаки з неба, неочікуваність та швидкість, здатність проникати глибоко в тил ворога тримають у постійній напрузі. Постійна загроза виснажує та пригнічує моральний стан противника. В таких умовах знижується бойовий дух, порушується координація дій, втрачається мотивація, виникає тривале почуття безпорадності і страху. 

На психологічний стан противника впливає не лише сама присутність дронів у повітряному просторі, але й успішні атаки за допомогою безпілотників. очне ураження цілей підриває віру ворога в перемогу та впевненість у власних силах. Прикладом такої психологічної боротьби є удари по російських системах ППО в Криму, які довели – навіть найсучасніші комплекси вразливі перед українськими безпілотними апаратами та їхніми операторами. Про ці ситуації розповідають українські ЗМІ і не тільки. Так, військовий оглядач Bulgarianmilitary розповідає в матеріалі про вдалі місії українських пілотів, що здійснює ще більше тиску на противника.  

Психологічний вплив здійснюється постійно – як в реальному часі, так і за допомогою відео, що демонструє силу та потужність FPV-дронів. Розповсюдження у соцмережах та на сторінках інформативних видань роликів про ефективність дронів значно підвищує у ворога відчуття поразки. 

Постійні атаки дронів впливають і на стан цивільного населення. Постійний стрес та підвищений рівень тривожності – запорука втрати віри у сили військових та вправність керівництва. І це теж – наша потужна зброя. 

Висновки

FPV-дрони — популярна “іграшка” для дітей та дорослих — за часів війни в Україні стали важливою тактичною зброєю. Вони здатні миттєво передавати зображення, маневрувати та вражати цілі з високою точністю.

Україна перетворила хобі-технології на потужний військовий інструмент. Розвивається власне виробництво дронів, з’являються нові інженерні розробки. Швидко впроваджуються інновації — вже зараз дрони з донаведенням, оптоволоконним управлінням і бойовими модулями активно застосовуються в бойових умовах і демонструють вагомі результати. Важливе місце у розвитку галузі займає державна ініціатива Brave1. Цей майданчик об’єднав у єдиному віртуальному просторі понад 150 компаній, що розробляють сучасні оборонні рішення.

Україна за роки війни досягла значного прогресу в галузі застосування FPV-дронів, проте Росія також не стоїть на місці. Наприкінці травня 2025 року в публічному просторі почали з’являтися численні матеріали про застосування росіянами дронів на оптоволокні, які здатні залітати вглиб території України на 20–30 кілометрів. Подібні новини свідчать про те, що глибина так званої “кіл-зони” зростає з 5–10 кілометрів, звичних для 2024 року. Це може завдати серйозної шкоди не лише українським оборонцям, а й цивільному населенню та об’єктам, що знаходяться в 50-кілометровій зоні.

Таким чином, перед Україною постає низка викликів, на які мають реагувати як приватний сектор, так і держава. Критично важливим за таких умов є те, чи зможе Україна не лише винайти технології протидії російським дронам, а й впровадити у масове виробництво власні рішення, які забезпечать нашій державі технологічну перевагу над ворогом.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Реальність диктує нові правила життя та змінює актуальні напрямки діяльності. Якщо ще донедавна найбільшою популярністю у мешканців України користувалися курси іноземних мов (бо мови знати важливо – вони допоможуть розвиватися та зростати), то сьогодні вектор в актуальних сферах навчання кардинально змінився. Найбільш затребуваними та корисними стають школи пілотування дронів. Вони відкриваються по всій Україні, пропонують слухачам пройти кількаденні курси або професійне навчання.

Як вибрати школу пілотування – читайте у нашій статті.

Але, приймаючи рішення про здобуття нових, корисних в умовах війни, навичок, не варто забувати – школа навчить теорії і роботі в симуляторах, навчить літати на полігоні з максимальною наближеністю до “бойових” обставин. Але вона не в змозі забезпечити такі ж самі умови пілотування, з якими оператор дронів стикається в реальному світі.

Чому тебе не навчить школа управління дронами, навіть якщо вона бойова? З якими перепонами кожного вильоту стикаються пілоти БПЛА і до чого неможливо підготуватися в штучних умовах? Розглянемо детально.

Робота в умовах РЕБ (радіоелектронної боротьби)

Це в симуляторі все чисто і прозоро. Реальність інша: ворог активно застосовує засоби радіоелектронної боротьби, що тягне за собою такі ускладнення, як:

• глушіння сигналу керування;
• втрата координат;
• порушення відеозв’язку.

В умовах РЕБ змінюється все – зникає відео, втрачаються координати, унеможливлюється керування апаратом. Деякі школи проводять навчання в умовах, які імітують работу РЕБ – з включеними глушилками, втратою зв’язку. Але в реальному світі ти не можеш знати, коли це станеться. У більшості випадків летіти так, як навчили в школі, ти вже не в змозі – ти не бачиш цілі, не знаєш маршрут, не маєш зв’язку.

Як дрони на оптоволокні можуть змінити правила війну – читайте на нашому сайті.

В таких ситуаціях ніяка теорія не допоможе – не загубитися в цифровому хаосі можна тільки працюючи на відчуттях та набутих в бойових умовах навичках: використовуючи альтернативні протоколи зв’язку, уникаючи глушилок, не допускаючи засвічування апарату перед противником. Цього не вчать в школі – це досвід, який дає життя і робота в певних умовах.

Бойове цільове наведення

У реальному бою ти маєш лише одну спробу – другої може вже не бути ніколи. І умови, в яких тобі доведеться нею скористатися – далекі від симульованих навіть найсучаснішими технологіями. Справжня ціль не буде чекати на твоє рішення та дії. Вона рухається, змінює траєкторію, ховається, обманює. У тебе немає часу на роздуми – ти маєш діяти тут і зараз. Задача проста:

• побачити ворога;
• відрізнити його від інших об’єктів;
• вибрати найактуальнішу ціль серед кількох (якщо вона не одна);
• знайти місце, яке допоможе “знищити” а не “поранити”;
• вдарити один раз і точно в ціль.

Для цього мало отримати теоретичні знання та досвід ураження в симуляторах. Для цього потрібні спокій і рівновага в будь-яких умовах, вміння швидко аналізувати ситуацію та діяти незалежно від того, що коїться навкруги.

Психологія удару

Психологічний аспект – один з найважливіших факторів, від яких безпосередньо залежить, чи зможеш ти стати професійним пілотом дронів. Одна справа – розуміти, що все це штучне і несправжнє, лише тренування. Інша – тримати в руках керування не просто літальним апаратом, а сучасною потужною зброєю. Вона руйнує і це треба усвідомлювати. Кожен удар по цілі залишає слід у свідомості. І треба розуміти – з цими “відбитками” доведеться жити. Без прийняття реальної ситуації дуже великий ризик в найвідповідальнішу мить “зависнути” і втратити дорогоцінний час.

Польоти на лінії бойового зіткнення

Навіть реальні польоти в тилу, не кажучи вже про тренування на симуляторах, не дають тобі відчуття тієї небезпеки, яку ти отримаєш у реальних зонах ризику. Тут кожен рух може стати небезпечним, видати тебе ворогу, завести у пастку. Зберегти дрон та виконати завдання можна лише вміючи працювати швидко, на межах можливостей та в чіткій зв’язці з координаторами та іншими групами.

Польовий ремонт і тюнінг

Школи операторів дронів пропонують пройти курс інженерії БПЛА. Він навчить збирати літальний апарат, ремонтувати його, комплектувати необхідними девайсами. Але чи зможеш ти зробити те ж саме в умовах, де відсутня чиста майстерня, повністю укомплектована інструментами та обладнанням?

Мати під рукою повний набір запасних частин та засобів для їхнього встановлення неможливо. Тут знадобиться вміння імпровізувати та робити “функціональне знаряддя з палки та мотузки” – без спеціального приладдя адаптувати дрон під умови конкретної місії.

Інтеграція з FPV-наведенням і координатними мережами

Керувати літальним апаратом на екрані комп’ютера можна незважаючи на інших учасників “гри”. Але бойовий виліт – не віртуальна стрілялка. Кожен оператор дрону працює у зв’язці з іншими фігурами – розвідкою, артилерією, спостерігачами, керівництвом. Важливо вміти взаємодіяти з усіма ланками великої системи. Без цієї навички ти ризикуєш втратити апарат і не отримати результат. Тобі потрібна допомога та контроль – орієнтація за мапами, визначення кожної точки маршруту, “очі” на землі, у штабі та в небі. Індивідуальна гра – це не про війну.

Співпраця з ШІ, наведення на рухомі цілі

Ціль не стоїть на місці і не чекає, доки ти її знайдеш та вразиш. Сучасні дрони виконують цілу низку важливих функцій – розпізнають цілі, спостерігають за ними, коригують курс БПЛА. Але без оператора навіть найінноваційніша машина не зможе виконати завдання. Пілот повинен точно розуміти, як працюють алгоритми ШІ та яким чином здійснюється робота дрона. Твоя задача – спостерігати, коригувати та встигнути вчасно втрутитися для перехоплення контролю над дроном у надзвичайних чи неочікуваних ситуаціях.

Про використання технологій штучного інтелекту на полі бою в Україні, читайте тут.

Робота з системами донаведення

Керування БПЛА максимально автоматизоване. Але є нюанс – без пілота не буде ефективно функціонувати навіть найсучасніший дрон автопілот. Ця складна технологічна платформа буде виконувати поставлені задачі з максимальною точністю – летіти за прокладеним маршрутом, маневрувати, коригувати курс. Але вона не визначить самостійно ціль. За цією функцією стоїть людина. А вже потім підключається досить складна з технічної точки зору система донаведення. Це інноваційне програмне забезпечення з машинним зором, яке охоплює:

• автоматичне супроводження цілі;
• інтеграцію з дроном;
• алгоритми управління.

Використання Модуля донаведення з сучасним програмним забезпеченням дозволяє оператору реагувати на зміни ситуації миттєво та збільшити точність донаведення на ціль. І це важливо – адже саме пілот визначає ціль, вказує на неї. І тільки після цього система перехоплює ініціативу з ведення об’єкта та його ураження.

Сьогодні українським військом дрони із донаведенням використовуються поряд зі звичайними моделями. Якщо говорити про статистику, то приблизно 5-10% дронів, що “працюють” вже зараз – саме дрони донаведення. З часом їх кількість тільки зростатиме, що дозволить мінімізувати виникнення складнощів та отримати більш надійні системи для використання в різних, навіть дуже складних, умовах.

Ще донедавна більшість школ управління дронами не навчали слухачів співпрацювати з новітніми системами донаведення. Але вже зараз команда VGI співпрацює з українською асоціацією шкіл FPV і надає розроблений фахівцями симулятор донаведення для тренувань під час навчання. Він дозволяє пройти тренування з керування  FPV-апаратами з системами донаведення в віртуальному світі. Такі симулятори вже передаються школам на безкоштовній основі.  Чому це важливо?

В штучних умовах було неможливо отримати реальний досвід роботи в складних польових обставинах, де на кожному кроці можуть чекати нові вхідні дані та потреба в оперативній зміні стратегії. Це  – досвід, який не здобувається за партою та екраном комп’ютера. Ці знання можна отримати за дуже дорогою ціною – ризикуючи життям в реальному світі війни. Навчання на курсах чи в школі – гарний початок. І з отриманням сучасних тренажерів цей початок став набагато ефективнішим.

Команда VGI-9 створює системи донаведення, які не потребують від користувача надзвичайних навичок та додаткових знань. В звичному режимі польоту майже нічого не змінюється: використання систем донаведення потребує простих та інтуїтивно зрозумілих дій – наведення курсору на ціль, натискання однієї кнопки. Так само просто можна перейти в режим “круїз контролю”. Лише дві кнопки, що дозволяють значно розширити функціонал дронів.

Більше про перспективи розвитку та впровадження систем донаведення читайте в інтерв’ю технічного директора VGI для нашого сайту.

Звикнути до інновацій до того, як доведеться користуватися ними в бойових умовах, вже можна в багатьох українських школах управління дронами.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що таке Штучний Інтелект

Про штучний інтелект говорять скрізь. Ця технологія здатна імітувати людський інтелект – спроможна “навчатися”, приймати рішення, адаптуватися до стрімкої зміни умов. ШІ створений за принципами машинного навчання, нейромереж, NLP, комп’ютерного зору, автоматизованого прийняття рішень. Він одночасно працює з величезними масивами даних, аналізує, розпізнає, оцінює та миттєво обирає оптимальну для конкретного випадку дію. 

Технології ШІ активно застосовуються у медицині та промисловості, фінансовій справі та логістиці, освітній сфері та побуті. Ще один важливий напрямок для розвитку та впровадження ШІ сьогодні – військова справа. І це наочно можна побачити при вивченні особливостей ведення війни між Україною та Росією.

Як ШІ застосовується у військовій справі

Використання ШІ в процесі ведення бойових дій дозволило вивести війну на новий рівень, недосяжний до цього часу. На базі можливостей, наданих штучним інтелектом, створюються розвіддрони, роботи для розмінування, бойові платформи. За допомогою сучасних технологій здійснюється обробка отриманих з супутників знімків та прогнозування загроз, виявлення атак та захист інфраструктурних об’єктів в реальному часі. ШІ дозволяє мінімізувати втрати особового складу, проводячи навчання та моделювання бойових ситуацій у віртуальному світі. 

Україна теж використовує ШІ у військовій справі, основну увагу приділяючи розробці автономних дронів та систем управління вогнем. Один з них –  Saker Scout. Це безпілотник українського виробництва, здатний без допомоги людини виявляти до 64 цілей, в тому числі – важку техніку. БПЛА не тільки знаходить цілі, але й передає координати для нанесення ударів в умовах РЕБ. Літає на відстань 10 км (1). 

Джерело зображення.

Розвідка – основа для подальшої ефективної роботи військових. І в цій сфері українські розробники теж вийшли на новий рівень. Розвідувальна система Griselda здатна лише за 30 секунд опрацювати великий обсяг інформації, яку отримує з БПЛА, супутників, інформаційних джерел, в тому числі – зламаних систем ворога. Отримана та проаналізована інформація передається ЗСУ у лічені миті (2). 

Для координації ударів артилерії активно використовується українська ГІС “Арта”. За рахунок застосування Арти вдається суттєво зменшити час від виявлення ворожої цілі до ураження. Робота системи базується на об’єднанні даних, отриманих від БПЛА, супутників та радарів (3). 

У жовтні 2022 року Україна представила НАТО систему ситуаційної обізнаності Delta, про що розповідає військовий оглядач Militarnyi. Система надає отриману з різних джерел та проаналізовану інформацію, що дозволяє скорегувати проведення операцій ЗСУ та здійснити дієву координацію взаємодії між підрозділами. Для обробки даних у реальному часі так само використовуються хмарні технології та ШІ (4).  

На базі технології машинного зору, яку детально розглянемо нижче, українськими розробниками були створені турелі DevDroid. Інформацію про це повідомив Юрій Поріцький, засновник компанії DevDroid. Ці автоматизовані кулемети здатні знищувати цілі, розташовані на відстані до 800 м (5). 

Роботи, як з фантастичних фільмів. Сьогодні вони допомагають ЗСУ знищувати ворога на найгарячіших напрямках. Droid TW – роботизований комплекс на базі кулемету української розробки, створений з метою отримати максимально ефективну зброю для отримання розвідданих та проведення ударних місій. Ефективний не лише вдень, а й вночі. Він здатний знаходити, розпізнавати цілі та здійснювати їхнє супроводження автономно. Керування здійснюється дистанційно. Про початок використання комплексу в реальних умовах повідомило Міністерство оборони України (15).

Відомості про використання ШІ російською армією менш розповсюджені. Але відомо, що системи автоматичного наведення вже активно запроваджуються у багато моделей безпілотників, в тому числі – Ланцет, які використовуються ворогом у війні з Україною. Інформацію про розробки російських військових повідомляють іноземні ЗМІ, в числі яких одне з найавторитетніших джерел –  Reuters (6). 

Штучний інтелект та українські дрони: ефективні рішення для перемоги

Україна сьогодні займає лідуючу позицію з бойового використання FPV-дронів у світі. І це очевидно, адже війна, яка триває вже кілька років, потребує значних ресурсів, а, значить, масштабування виробництва та застосування ефективних різновидів зброї та бойових систем. Безпілотники вже зараз впроваджено майже у всі сфери військового протистояння. Ставка на використання інноваційних технологій, яку Україна зробила з початком збройної агресії з боку Росії, зіграла. Дрони стають кращими, ефективнішими, “розумнішими”. Розглянемо на практичних прикладах, як це працює.  

Застосування ШІ в українських дронах

Створені із використанням ШІ FPV-дрони здатні:

• Здійснювати навігацію без використання GPS, що незамінне в умовах РЕБ – дрони “бачать” шлях до цілі, можуть орієнтуватися за створеними розвідними БПЛА картами та здатні завершити місію навіть при відключені сигналу від оператора. 
• Атакувати противника у півавтономному режимі – після створення оператором точки або вектору ураження безпілотник самостійно здійснює наведення та ураження цілі. 

Особливого розповсюдження зазнали розвідувальні дрони, створені з використанням ШІ. Їх застосування дозволяє отримати:

• актуальні 3D-карти місцевості, зроблені у реальному часі, які згодом можуть застосовуватися для наведення ударних БПЛА;
• інформацію про локації укріплень, замаскованих об’єктів ворога, замінованих зон;
• аналітичні дані про зміни на полі бою, наприклад, прибуття підкріплень чи передислокацію.

Вже сьогодні ведуться розробки з впровадження функції планування атакуючих дій, що будуть здійснюватися на основі отриманих безпілотниками даних. Так, українська компанія Helsing після нападу Росії на Україну встановила тісні партнерські відносини з Rheinmetall (вересень 2022 р.) та Saab (вересень 2023 р.). Основною метою співпраці стала інтеграція ШІ в наявні системи озброєння та подальший їх розвиток (7, 8).  

Інновації, які допомагають Україні

Україна безперервно працює над розробкою нових унікальних рішень з використанням дронів та ШІ. Результатом цієї роботи вже сьогодні є:

• Перспективні розробки проектів “Роїв дронів” – кілька синхронно діючих безпілотників, що координуються між собою автоматично. 
• Інтеграція з дронами-розвідниками – швидка атака за ланцюгом “виявлення цілі розвідниками – передача даних FPV-дронам для швидкої атаки”.
• Системи захисту від РЕБ – безпілотні літальні апарати з ШІ з мінімальним втручанням оператора визначають джерела перешкод і координують свій маршрут.

Основні виклики ШІ у розпізнаванні цілей

Використання штучного інтелекту у військовій справі безапеляційно допомагає у досягненні перемог. Але, поряд з цим, варто відмітити, що застосування цих технологій пов’язане і з низкою викликів – як технічних, так і правових та етичних. 

Один з основних викликів – точність та надійність розпізнавання цілей. Так, у контрольованих умовах ШІ дає змогу отримати майже 100%-ву точність розпізнавання. Але в умовах реальних подій цей показник значно знижується за рахунок:

• Використання недостовірних або неповних даних, отриманих через перешкоди чи погану видимість.
• Змінами зовнішніх умов – погоди, рівня освітлення тощо.

Системи штучного інтелекту використовуються з метою ідентифікації об’єктів. Але визначення “свій-чужий” може бути хибним, коли цивільні об’єкти ідентифікуються як військові. 

Про основні міфи щодо FPV-дронів та їх застосування у війни в 2025 році, читайте в нашому матеріалі.

Не менш вагомим є виклик складності прийняття рішень. Так, автоматизація цих процесів призводить до зниження навантаження на персонал, але може викликати і проблеми:

• Втрати навичок у персоналу у сфері самостійного оперативного прийняття рішень в критичних ситуаціях. 
• Відсутність прозорості і розуміння причин, які призвели до прийняття того чи іншого рішення штучним інтелектом. 

Крім технічних викликів не варто втрачати з виду етичні та правові питання. Хто несе відповідальність за дії ШІ? Наскільки вірним з моральної точки зору є делегування прийняття рішень про застосування сили “машинам”? Ці питання є одними з актуальних сьогодні не тільки для України, а й для всього цивілізованого світу. Висновок один – застосування ШІ у збройних конфліктах потребує ретельного міжнародного контролю. Наприкінці квітня 2024 року у Відні відбулася зустріч представників міжнародних організацій та дипломатів з приводу обговорення необхідності регулювання використання ШІ та автономного озброєння у військових діях. (9). 

Безпечно використовувати ШІ у війні можна тільки після ретельної розробки міжнародних стандартів та їх прийняття всіма сторонами конфлікту. 

Що таке системи машинного зору та чим вони відрізняються від технології штучного інтелекту

Розглядаючи впровадження сучасних комп’ютерних рішень в військову справу варто зазначити не лише внесок ШІ, а й звернути увагу на системи машинного зору, які стали основою в технології донаведення військових дронів. 

Переваги машинного зору

Машинний зір став “очами” дронів. Саме ця технологія дозволяє комп’ютерам “бачити” зображення у реальному часі та аналізувати його. Якщо штучний інтелект є загальною технологією, що імітує людський інтелект, то машинний зір являє собою цілий комплекс методів, серед яких присутній і ШІ. Він дозволяє пристроям “бачити” ситуацію в реальному часі – аналізує, інтерпретує зображення (статичні або відео) та подає результат так, як це б зробила людина. Простими словами можна сказати, що машинний зір повністю імітує функції людського зору та частини мозку, що відповідає за обробку зорової інформації. Він “бачить” картинку та “розуміє”, що на ній зображено. Працює це за простим алгоритмом: камера фіксує зображення, цієї ж миті спеціальні алгоритми його обробляють, аналізують, при необхідності – покращують для більш точного розпізнавання. Система визначає тип зображеного об’єкту і ця інформація передається далі. 

Використання машинного зору у інженерії дронів дозволяє отримати низку переваг:

• Швидке розпізнавання цілей з повітря – технічних засобів, людей, озброєння. 
• Можливість спостереження та слідкування за цілями.
• Створення актуальних у реальному часі карт, що дозволяє максимально точно планувати операції.

Прикладом переваг використання машинного зору є здатність дрону розпізнати одиницю ворожої техніки серед великої кількості об’єктів, завдяки чому вдається запобігти ураженню неправильно визначених цілей. 

Переваги штучного інтелекту

Застосування у військових дронах штучного інтелекту дозволяє отримати не менш значущі переваги. Робота над покращенням вже існуючих систем триває і в близькому майбутньому ми зможемо спостерігати, як:

• Безпілотник самостійно обирає маршрут з урахуванням отриманої інформації про загрози та дані про планування атак.
• Зміна тактики противника викликає зміни в роботі дронів, адже ШІ навчається на кожному отриманому досвіді та намагається як найскоріше виправити помилки.

Але вже зараз системи БПЛА на базі ШІ дозволяють отримати значне покращення в роботі розвідувальних та ударних апаратів. Це стало можливим завдяки покращеній обробці інформації, яка здійснюється не лише з камер дрону. Використовуються дані, отримані з радарів, GPS, тепловізорів тощо. Сукупні дані, миттєво оброблені ШІ, надають набагато більше можливостей для військових дій. 

Оптимального результату можна досягти поєднавши технологію ШІ та машинний зір у сфері застосування дронів. Робота в цьому напрямку вже здійснюється і комбінація можливостей дає змогу отримати значно поліпшені результати. ШІ працює з даними (включаючи великі масиви даних), прогнозуванням. Задача машинного зору – робота безпосередньо з “картинкою” отриманою “тут і зараз”. Наприклад, зйомка місцевості з використанням машинного зору буде найбільш ефективною при подальшій обробці отриманої інформації ШІ, який і буде приймати рішення про наступні дії – атаку, уникнення чи спостереження. 

Чому сьогодні технологія машинного зору випереджає штучний інтелект, коли мова йде про системи донаведення?

Якщо розглядати ефективність технологій саме при використанні систем донаведення, можна впевнено стверджувати – машинний зір на цей час по багатьом критеріям випереджає алгоритми штучного інтелекту:

• Машинний зір завдяки управлінню оператором більш точно виконує низку задач – тут і зараз виявляє об’єкти, обробляє отриману з камер інформацію, визначає координати. Йому не потрібен тривалий час на аналіз і це – безцінно в ситуаціях, коли на прийняття рішення є лічені миті. 
• Зорові моделі, керовані оператором, здатні розпізнавати навіть найменші об’єкти, розташовані на великих відстанях, можуть працювати в складних умовах (погіршена видимість, погане освітлення тощо), виявляти рухомі об’єкти на різних типах фону.  
• При всіх своїх перевагах ШІ потребує використання більш дорогих за вартістю структур для інтегрування в конструкції БПЛА, чого не можна сказати про машинний зір. Такі системи без перешкод та додаткових витрат встановлюються в обчислювальні блоки і коштують дешевше.
• Надійність і швидкість у критичних бойових умовах відіграють вирішальну роль. Машинний зір працює за чітко визначеними алгоритмами, завдяки чому забезпечує оперативність у ланцюгу “бачення – дія”. 

Наочний приклад переваги машинного зору перед ШІ – система донаведення дронів VGI-9. Використання алгоритмів виявлення об’єктів та камер на базі машинного зору дозволяє проводити аналіз ситуації у реальному часі та передавати координати в системи керування дронів. Перевага надається оперативному візуальному виявленню ворожих об’єктів та точному наведенню. 

Рій дронів та штучний інтелект

На базі військових технологій штучного інтелекту та машинного зору ведуться розробки найбільш ефективних систем з використанням дронів. Одна з інновацій, здатних трансформувати військовий світ – рій дронів. Прототипом для створення роїв стали групи комах, здатних діяти колективно, в одній зв’язці, але без централізованого керування. Рої дронів – група безпілотників, які одночасно виконують спільну задачу, взаємодіють між собою автономно завдяки використанню технологій ШІ та машинного зору. Обмін інформацією між елементами рою здійснюється через бездротові мережі. Дії безпілотників синхронізовані, рішення приймаються миттєво без залучення сторонньої допомоги. При цьому втрата одного чи кількох дронів не впливає на результативність роботи рою. Кількість “учасників” може бути змінена за потреби (збільшено чи зменшено число дронів). Розглянемо реальні кейси використання роїв.

З 2017 року в США компанією DARPA OFFensive Swarm-Enabled Tactics (OFFSET) здійснюється розробка систем керування дронами, здатна одночасно синхронізувати роботу до 250 безпілотників. Це можуть бути як повітряні, так і наземні моделі роботів. (10).    

В 2020 році в Китаї була проведена демонстрація запуску рою дронів, для чого викорастані спеціальні транспортні засоби. Рой здатний створювати групи з кількох БПЛА, маневрувати, долати перешкоди. Робота в цьому напрямку триває і сьогодні. (11). 

Розвиток технології роїв дронів в Україні

Розробка роботів на базі ШІ проводилася в Україні і до початку повномасштабного вторгнення. Але саме після лютого 2022 року цей напрямок набув особливої актуальності.  Україна стала однією з країн, які ведуть інтенсивну роботу з розробки дронів для ведення бойових дій. З цією метою були підключені офіційні ініціативи, в числі яких Платформа Brave1, що координує та здійснює фінансування військових стартапів та роботу над проектами роїв FPV-дронів зокрема (12). 

Проводиться робота з розробки нових систем роїв дронів. Компанія Swarmer працює над створенням ефективних роїв на базі штучного інтелекту та машинного зору, яка надасть можливість об’єднати велику кількість апаратів в єдину систему, керовану одним оператором (система Styx) (13).

Про перспективи розвитку систем донаведення дронів в Україні, читайте на нашому сайті.

В 2024 році на придбання безпілотників та фінансування роботи з розробки роїв дронів було виділено 40 млрд гривень. Як зазначив Прем’єр міністр України Денис Шмигаль, майже 50% від цієї суми заплановано витрачати саме в Україні і це гроші – для закупівлі дронів української розробки. вдосконалення вже виконаних проектів та нові винаходи (14).

Висновки

Штучний інтелект трансформує ведення сучасної війни. Підвищується ефективність бойових дій, збільшується точність визначення цілей та влучань. Це стало можливим завдяки залученню до військових операцій дронів, які наочно демонструють переваги застосування технологій ШІ та машинного зору у військовій сфері. 

Україна веде активну роботу з розробки літальних апаратів на базі штучного інтелекту та машинного зору. Безпілотники, артилерійські турелі, системи обробки українського виробництва вже сьогодні активно застосовуються в російсько-українській війні. Впровадження інноваційних технологій в системи дронів дозволило значно підвищити точність розпізнавання ворожих цілей. Стала доступною навігація без GPS навіть в умовах РЕБ, здійснюються напівавтономні атаки за визначеними дронами координатами. Інформація, отримана розвідниками, передається миттєво та обробляється в режимі реального часу. 

Сьогодні Україна разом з багатьма країнами активно працює над розробкою та впровадженням роїв дронів – автономних систем з великої кількості безпілотників, здатних працювати синхронно без втручання з боку людини. Результати стартапів та державних розробок вже тестуються на полі бою та демонструють ефективні результати. Для досягнення максимальної ефективності основну увагу розробники приділяють інтеграції систем машинного зору, які демонструють низку переваг перед ШІ: потребує менше місця для встановлення на борту, для обробки інформації достатньо більш дешевого мікрокомп’ютера. При цьому він демонструє всі ті ж переваги, що має ШІ: високу швидкість отримання та обробки інформації у реальному часі, покращену точність розпізнавання об’єктів, ширший функціонал. Поєднання ШІ та машинного зору дозволяє отримати найкращі результати. 

При підготовців даного матеріалу, нами було використані наступні джерела інформації:

1. The Armed Forces of Ukraine will use a UAV with artificial intelligence at the frontline
2. Griselda, Saker Scout і не тільки: яку інноваційну зброю використовують ЗСУ на війні
3. Інновації для армії. Система для артилеристів ГІС “Арта”
4. Украина представила собственную систему ситуационной осведомленности “Дельта”
5. Міноборони законтрактувало роботизовані турелі Wolly
6. Russia says it is ramping up AI-powered drone deployments in Ukraine
7. A Battlefield AI Company Says It’s One of the Good Guys
8. Rheinmetall and Helsing partners for the next generation of armed forces. 
9. Автономное оружие, Венская конференция: «Действуйте сейчас, чтобы защитить человечество»
10. OFFSET: OFFensive Swarm-Enabled Tactics
11. Chinese military advances drone swarm warfare
12. https://brave1.gov.ua/
13. Володарі рою дронів: як ШІ від Swarmer дозволяє одному пілоту одночасно керувати 10–15 БпЛА.
14. Уряд виділив майже 40 млрд грн на придбання безпілотників.
15. Droid TW Роботизований кулемет наче з фантастичного фільму.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Що і для чого: комплектація та призначення

Дрони на оптоволокні — це новий напрям розвитку безпілотних технологій у сучасній війні в Україні, що дозволяє керувати дроном через оптоволоконний кабель замість традиційного радіосигналу. Ось ключові компоненти, що потрібні для реалізації такої технології:

1. Оптоволоконний зв’язок:

• Оптичний модем, що конвертує сигнал у світловий імпульс і передає його по волокну.

• Легке та міцне оптичне волокно, намотане на котушку.

2. Система керування:

• Контролер польоту з адаптацією під дротове управління.
  
• Інтерфейс передачі команд по кабелю — використовується спеціальний модуль керування через оптику.

3. Відеосистема:

• FPV-камера — звичайна цифрова камера (DJI, Caddx, Foxeer).
• Відеоенкодер — перетворює сигнал із камери для передачі по оптоволоконному кабелю.
• Система обробки відеосигналу — приймає та декодує сигнал на операторській станції.

4. Живлення:

• Стандартний акумулятор для дронів.

Такий тип дронів має свої переваги та обмеження, але він поступово набуває популярності, особливо в умовах, де важлива стійкість зв’язку та безпека передачі даних.

Історія та розвиток технології

Технологія дронів на оптоволокні почала розвиватися ще в 90-х роках, коли військові та науковці шукали способи керувати безпілотниками без ризику радіоперехоплення. Першими її активно застосували армійські підрозділи для розвідки в умовах високої активності РЕБ, оскільки оптоволоконний зв’язок унеможливлює глушіння сигналу та забезпечує стабільну передачу даних.

Згодом технологія поширилася на цивільні сфери, зокрема, для роботи в екстремальних умовах — дослідження підводних глибин, інспекції ядерних об’єктів, контроль небезпечних зон на хімічних підприємствах. Завдяки розвитку оптоволоконних кабелів та вдосконаленню систем обробки даних, сучасні дрони на оптоволокні мають вищу маневреність, більший радіус дії та здатність працювати в найскладніших середовищах. Сьогодні ця технологія активно інтегрується у військову та індустріальну сфери, стаючи незамінним інструментом для виконання спеціалізованих завдань.

Технічні характеристики та переваги

Дрони на оптоволокні мають низку ключових переваг перед бездротовими моделями, головна з яких — повна стійкість до засобів радіоелектронної боротьби, адже дрон не випромінює сигнал, який можна заглушити чи перехопити. Це робить дрони ідеальними для розвідки та спеціальних операцій у зонах активного РЕБ.

Максимальна дальність їхнього застосування залежить від довжини дроту, що зазвичай варіюється від кількох сотень метрів до десятків кілометрів. Завдяки такому зв’язку дрони можуть працювати у складних умовах — під водою, у тунелях чи закритих приміщеннях.

Ще одна важлива перевага — завдяки швидкості світла в оптоволокні, відео та інші дані передаються в режимі реального часу без затримки, що забезпечує оператору чітку картинку та миттєвий контроль над дроном. Це робить технологію надзвичайно ефективною не лише у військовій сфері, а й у промисловості, наукових дослідженнях та рятувальних операціях.

Обмеження та ризики

Росія за короткі терміни налаштувала серійне виробництво дронів на оптоволокні та активно застосовує цю технологію на полі бою, атакуючи українську техніку й піхоту. Вітчизняні інженери фактично одночасно із ворогом розробили цю технологію, втім процес її реалізації в Україні виявився довшим і складнішим. Зокрема, швидку доставку нової зброї на фронт загальмували тестування FPV-дронів із оптоволокном, кодифікація та сертифікація відповідно до міжнародних стандартів. Оскільки технологія нова, механізмів випробування та сертифікації цього продукту держава досі не мала. Втім, без кодифікації виробники не отримають державних замовлень, фінансування та не зможуть масштабувати виготовлення дронів з оптоволокном.

Попри це українські розробники активно працюють над відточенням нової технології, диверсифікації ризиків, аби знизити залежність від китайських комплектуючих і уникнути диверсій, та налагодженням серійного виробництва.

Про те, наскільки залежною є Україна у виробництві FPV-дронів від постачання комплектуючих із Китаю, читайте в нашому матеріал про FVP-дрони та міфи, що побудують довкола них.

Разом зі значними перевагами дрони на оптоволокні мають і певні обмеження. Ключові недоліки – прив’язаність до кабелю, що обмежує дальність їхнього застосування та погіршення маневреності в складних умовах, оскільки дріт може зачепитись за перешкоди та ускладнювати рух. Крім того, його можна фізично пошкодити. Якщо оптоволоконний кабель порветься, дрон може миттєво втратити зв’язок з оператором, стати некерованим і впасти. Щоб цього уникнути, виробники додають два способи керування — через оптоволокно та стандартний, утім він працюватиме лише в тому випадку, якщо дрон не під дією РЕБ. Виробництво таких дронів значно дорожче за традиційні FPV-моделі.

Відчутним недоліком для військових є те, що внаслідок оснащення дрона котушкою з оптоволокном необхідно зменшувати вагу БЧ (бойової частини). 

Керування такими дронами потребує більш ретельної підготовки, ніж звичайними бездротовими моделями, оскільки оператор має підібрати правильну швидкість, аби дріт розмотувався рівномірно та маневрувати плавно й обережно, аби дріт на зачепився за перешкоди. Однак сучасні технології дозволяють частково компенсувати ці фактори завдяки автоматичним стабілізаційним системам.

Альтернативи та комбіновані технології

Оптоволокно — не єдина технологія, що забезпечує точне керування дронами та є стійкою до радіоелектронної боротьби. Альтернативою можуть бути сучасні системи донаведення на основі інерційних датчиків та алгоритмів машинного зору, що дозволяють дрону автономно утримувати курс навіть за відсутності зв’язку з оператором.

“Система донаведення VGI-9 може стати альтернативною або підсилюючою технологією оптоволокну. Оператор FPV-дрона із системою донаведення може легко перелетіти довгу дистанцію захищену РЕБом завдяки функції круїз-контролю, проте потрібно чітко розуміти та володіти алгоритмом застосування цієї опції”, — розповідає технічний директор компанії VGI-9.

Щодо цінової політики він зазначає, що оптоволокно — це досить дорого, крім того, оскільки технологія нова, на ринку є ще багато “сирих”, не дуже якісних рішень. 

Більше про перспективи систем донаведення дронів, читайте в інтерв’ю з технічним директором компанії VGI-9.

“Наша система донаведення має значно нижчу ціну, налагоджений процес виготовлення та вже перевірена військовими на полі бою”, — додає технічний директор компанії VGI-9.

Нові можливості відкриває також комбінація оптоволокна та системи донаведення. Таке поєднання дає змогу використовувати всі переваги дротового керування, забезпечуючи при цьому автономну роботу дрона в разі обриву кабелю або в складних умовах. Це особливо корисно для військових операцій або розвідувальних місій, де важлива стабільність зв’язку. 

Крім того, таке поєднання дозволяє підвищити відсоток влучання по нерухомим і рухомим цілям малодосвідченими операторами. Адже долетіти до цілі, що захищена РЕБ — це половина справи, необхідно чітко влучити в неї, аби всі маніпуляції були недаремні. 

Виробництво та економічні аспекти

В Україні поки що немає масового виробництва дронів на оптоволокні, проте окремі компанії та інженерні групи ведуть розробки та випробування таких систем. Основна складність – інтеграція оптоволоконного зв’язку в конструкцію дрона, збереження його маневреності та забезпечення довговічності кабелю.

Оптоволокно для таких дронів здебільшого імпортується з Європи, США та Азії. Досить поширеною проблемою є брак продукції, що завозиться із Китаю. І складність полягає в тому, що дефекти непомітні під час візуального огляду та перевірки, а можуть бути виявлені вже на полі бою. Водночас українські компанії досліджують можливість локального виробництва або адаптації існуючих рішень під військові потреби, зокрема з урахуванням вимог стійкості до фізичних ушкоджень.

Дрон на оптоволокні дорожчий за стандартний FPV-дрон через складнішу систему управління, необхідність спеціального кабелю та більш високу точність виробництва. Остаточна вартість залежить від матеріалів і довжини волокна.

В Україні виготовляють і тестують прототипи дронів на оптоволокні. Деякі з компаній співпрацюють із військовими та волонтерськими організаціями, щоб адаптувати технологію для бойових умов і знайти оптимальний баланс між ціною, надійністю та ефективністю. 

Також на масштабування виробництва впливає наявність державних замовлень і фінансування. До сьогодні держава не замовляла дрони на оптоволокні в українських виробників через відсутність кодифікації продукції, про що ми зазначали раніше. Проте наразі деякі компанії вже мають контракти на великі партії, втім фінансування досі недостатньо, аби поставити виробництво на потік. 

Поговоримо про вартість технології. Ціна на FPV-дрони без оптоволокна стартує приблизно від    14 000 грн. 

Оптоволоконна котушка (10 км) раніше коштувала до 2 500 доларів, але завдяки збільшенню виробництва ціна знизилася до приблизно 150 доларів. Вартість медіаконвертера становить близько 25-30 доларів. ​

При додаванні оптоволоконної котушки та медіаконвертера до стандартного FPV-дрона, загальна вартість продукту може становити від 40 000 до 70 000 грн.

Наприклад комплект FPV-дрона на 13 дюймів з оптоволокном FiberX REAPER Антиреб коштує 71 900 гривень. ​А от комплект FPV-дрона Хрущ 13″ з оптоволокном на 10 км коштує 40 500 грн гривень. ​

Таким чином, впровадження оптоволоконної технології збільшує вартість FPV-дрона в середньому на 12 000-30 000 гривень. Однак, з урахуванням зниження цін на компоненти, ця різниця стає менш відчутною, роблячи такі дрони більш доступними для широкого використання.

Використання в сучасній війні

Оскільки дрони на оптоволокні не залежать від радіосигналу, наразі єдиним методом протидії їм є лише фізичне знищення — зенітні установки, стрілецька зброя, сітка, а також використання лазерних систем та дронів-перехоплювачів, здатних обрізати або пошкоджувати оптоволоконний кабель.

Вперше такі дрони почали атакувати українську бронетехніку на початку осені 2024 року. А масштабне використання у бойових умовах було зафіксовано під Курськом, коли російська армія прорвала український рубіж оборони. Ворог здійснив точні удари по ключових об’єктах, незважаючи на потужну систему РЕБ. Це продемонструвало ефективність технології та стало поштовхом для її подальшого розвитку та інтеграції у військові стратегії.

Масове застосування дронів на оптоволокні може значно змінити тактику ведення бойових дій, особливо в умовах активного використання засобів РЕБ. Вони забезпечують надійний канал зв’язку, унеможливлюючи перехоплення управління чи глушіння. Це відкриває можливості для точкових ударів, ведення розвідки та координації атак у складних умовах, де бездротові дрони втрачають ефективність.

Де та як навчати пілотуванні FPV-дронами? Читайте в матеріалі про те, як обрати школу або курси пілотів FPV.

У мережі є чимало відео, на яких можна побачити, як ворожі дрони з оптоволокном залітають у будівлі, автомобілі та атакують людей навіть із землі, оскільки не прив’язані до радіогоризонту, тому можуть літати на висоті 2-3 метри.

Командир 414 окремої бригади БПЛА Роберт Бровді (позивний “Мадяр”) зазначає, що дрони на оптоволокні є ефективним засобом для зупинення російських штурмів: 

“Коли противник планує механізований штурм, виходить 5-10 одиниць техніки, які оснащені РЕБом, плюс включається смугою РЕБ, щоб подавити усі сигнали, покласти все управління, щоб не допустити атаку нашими дронами по рухомій колоні…В таких умовах дрони на оптоволокні працюють бездоганно, звичайні дрони відкладаються“. 

Зокрема, він говорить, що для того, аби зупинити штурм треба мати на кожній позиції 10-20 дронів на оптоволокні, щоб реанімаційно застосувати їх і унеможливити подальше просування. Відтак, командир відзначає, що однієї тисячі оптоволоконних БПЛА підрозділу вистачає орієнтовно на місяць. 

Що далі? 

Сьогодні українські військові працюють над адаптацією дронів на оптоволокні до ведення бойових операцій, особливо в умовах інтенсивного застосування засобів РЕБ з боку противника. Такі дрони використовуються для розвідки, наведення артилерії, коригування ударів та точкових атак на ворожі об’єкти, забезпечуючи стабільний зв’язок навіть у зонах, де класичні FPV-дрони зазнають перешкод.

Неможливість їх глушіння чи перехоплення керування дозволяє операторам діяти без ризику втрати контролю над апаратом. Це особливо важливо під час ударів по стратегічних цілях, таких як командні пункти, склади боєприпасів або засоби протиповітряної оборони.

Окрім безпосереднього бойового застосування, українські інженери та військові експерти продовжують удосконалювати цю технологію, розробляючи нові варіанти дронів із покращеними характеристиками. Вони тестують різні матеріали для оптоволокна, створюють нові системи керування та шукають оптимальні способи збільшення дальності дронів без втрати їхньої ефективності.

Зокрема, понад 15 розробників наразі тестують свої БПЛА на оптоволокні на полігоні, організованому кластером Brave1. Варто відзначити, що українські компанії демонструють розробки зі збільшеною дальністю дії – понад 20 км. Окрім того, тестують наземні роботизовані комплекси на оптоволокні.

З огляду на швидку еволюцію безпілотних технологій, Україна вже зараз демонструє передові рішення, що можуть змінити баланс сил на полі бою та стати ключовою складовою у військовій стратегії майбутнього. Вирішальне слово в цьому питанні залишається за наявністю потрібних ресурсів для вдосконалення та масштабного втілення цієї технології у військові операції.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Попит формує пропозицію. Тому зі зростанням попиту на FPV-операторів в Україні з’явилося чимало шкіл, що пропонують навчання — від базових курсів для новачків до спеціалізованих програм із підготовки бойових пілотів. Проте не всі курси однаково ефективні. Від правильного вибору школи залежить не лише якість отриманих знань, а й те, наскільки швидко оператор зможе працювати в реальних умовах, де немає права на помилку.

Як відрізнити справді якісну програму навчання від посередньої? Які критерії важливо врахувати, обираючи школи операторів FPV-дронів? У цій статті ми розглянемо головні аспекти, що допоможуть зробити правильний вибір.

Як обрати школу операторів FPV-дронів?

Аби обрати найоптимальніший варіант серед уже широкого ряду курсів навчання з пілотування FPV-дронами, котрі є на ринку, варто опиратися на певні ключові критерії.

Найперше — рішення про навчання пілотуванню має бути усвідомленим і відповідальним. Якщо вам це просто “по фану”, краще не займайтеся. Це не гра, а навичка, яка вимагає зосередженості та чіткої мети. Проаналізуйте всі “за” і “проти”, зрозумійте, навіщо вам це навчання. Лише тоді чітко поставлена ціль допоможе вам отримати максимальний результат і рухатися у правильному напрямку.

На наш погляд, ключовими критеріями у виборі школи є: спеціалізація школи, професіоналізм і бойовий досвід інструкторів, рівень матеріальної-технічної бази, тривалість і формат навчання, репутація навчального закладу та наявність відгуків, сертифікація та можливість працевлаштування.

Розберемо кожен із цих критеріїв детальніше.

Школи FPV-дронів для військових готують операторів за різними спеціалізаціями. Вони навчають керуванню ударними дронами-камікадзе, розвідувальними БПЛА для наведення артилерії, дронами-перехоплювачами для боротьби з ворожими БПЛА, а також багаторазовими FPV-дронами для патрулювання та транспортування вантажів. Окремим напрямком може бути тактична підготовка операторів, навчання в умовах РЕБ, командна взаємодія та вибір позицій для запуску. Також є спеціальні курси з технічного обслуговування, збирання, ремонту й модифікації дронів під бойові завдання.

Викладачі та інструктори повинні мати досвід навчання не лише цивільних, а й військових, бути досвідченими операторами FPV-дронів на практиці, особливо у військовому застосуванні, зокрема, критично необхідним є бойовий досвід. Вони повинні мати високий рівень технічних знань, впевнено володіти програмними забезпеченнями.

Варто звернути увагу на рівень матеріально-технічної бази. Адже достатня кількість обладнання надає можливість якісно відпрацювати всі практичні заняття кожному учню в повній мірі та за короткий термін. Відтак, це оптимізує увесь навчальний процес. Основна техніка, що необхідна  – дрони для навчання, ретранслятор зв’язку та симулятори для тренування у віртуальній реальності. Загалом усі моделі FPV-дронів схожі між собою та є бюджетними. Тому питання ціни та виробника не є принциповим.

Правильно побудована програма навчання дозволяє комплексно підійти до цього процесу та отримати максимум. Насамперед вона має бути гарно структурована, логічно побудована від етапу набуття базових навичок до професійного рівня, включати тренування на симуляторі та реальні польоти. Важливо, щоб програма теоретичної частини навчання охоплювала основні теми, про які ми розповімо далі.

Тривалість і формат навчання повинні передбачати різні рівні – від новачка до просунутого оператора. Перевагою буде можливість навчатися дистанційно, зокрема, освоїти теоретичну частину та симулятор. Також можливо вам буде потрібен прискорений інтенсивний курс для швидкого опанування FPV-дрона. Такі школи також є.

Не менш важливими у виборі школи буде її репутація на ринку, відгуки та рекомендації випускників, військових підрозділів чи окремих бригад, з якими співпрацює школа. 

Отримання сертифікату про проходження курсу, забезпечення школою подальшого працевлаштування випускника чи рекомендації для служби в підрозділах БПЛА також є значною перевагою.

Чи можна стати оператором FPV-дрона за тиждень?

Навчитися повноцінному пілотуванню FPV-дроном за тиждень неможливо. Проте реально освоїти теорію, отримати фундаментально важливі знання та опанувати деякі базові навики, за умови, якщо програма навчання інтенсивна та включає багато практики. 

Що дають короткі курси тривалістю 5-7 днів?

Деякі школи операторів FPV-дронів пропонують експрес-курси. Вони зазвичай включають:

• Теоретичну частину — основи аеродинаміки, конструкція дронів, принципи зв’язку, огляд РЕБ-загроз.
• Роботу в симуляторі — навчання основним маневрам без ризику втратити дрон.
• Ручне пілотування — перші реальні польоти у стабілізованих режимах.
• Навчання FPV — перехід на окуляри, тренування орієнтації в просторі.
• Основи тактики — робота в парі з коригувальником, ухилення від РЕБ.
• Базовий ремонт і налаштування — заміна компонентів, налаштування апаратури.

Але цього недостатньо для високого рівня майстерності в бойових умовах.

Оптимальна тривалість навчання для досягнення базового рівня становить 20-40 годин (2-3 тижні, якщо займатися щодня), середнього – 50-100 годин (4-6 тижнів), професійного – 150+ годин (2-3 місяці інтенсивного навчання). 

Загалом за 3 тижні можна освоїти основні маневри, далі відбувається відпрацювання тактики та наліт годин.

Важливий момент — час у симуляторі. Професійні оператори рекомендують мінімум 100 годин у FPV-симуляторі, щоб впевнено керувати дроном у реальних умовах.

Отже, за тиждень можна отримати базові навички, але для впевненого пілотування потрібні місяці практики.

Самонавчання VS професійні курси

Вибір між самонавчанням і професійними курсами залежить від мети, доступних ресурсів і часу. Розглянемо плюси і мінуси кожного підходу.

Навчитися FPV-пілотуванню можна самостійно, якщо ви маєте доступ до симулятора, бюджетного FPV-дрона для тренувань і готові витрачати багато часу на практику. Розраховуйте, що на самонавчання у вас піде близько 1,5-2 місяців.

Плюси самонавчання:

• Гнучкість — займаєтеся у своєму темпі.
• Не потрібно платити за курси.
• Великий вибір матеріалів — відеоуроки, форуми, інструкції.
• Освоєння технічної сторони — самостійне збирання, налаштування та ремонт дрона.

Мінуси самонавчання:

• Немає зворотного зв’язку — складніше виправляти помилки.
• Вище ризик аварій — новачки часто ламають дрони, що збільшує витрати.
• Довший процес — без наставника вчитися значно складніше.
• Відсутність бойового досвіду — тактику та роботу в команді важко освоїти самостійно.

Симулятори FPV-дронів: які вони і наскільки ефективні?

Симулятори — це основний інструмент для навчання FPV-пілотуванню без ризику втратити дрон. Вони дозволяють розвинути координацію, реакцію, відчуття керування.

Популярні FPV-симулятори:

• Liftoff — один із найпопулярніших FPV-симуляторів із широкими можливостями налаштувань дронів, реалістичною фізикою та системою навчання для новачків.
• VelociDrone — гоночний симулятор із чудовою фізикою, низькими вимогами до ПК та можливістю створення власних карт, проте з обмеженою графікою та платними DLC для додаткових дронів і режимів.
• FPV.SkyDive — безкоштовний симулятор з базовою графікою та програмою навчання для новачків, що підходить для першого знайомства з FPV, але має обмежений контент і платні внутрішньоігрові покупки..
• DRL (Drone Racing League) Simulator — один із найзбалансованіших FPV-симуляторів із багатим контентом, навчальною програмою та мультиплеєром, що робить його відмінним варіантом для новачків і професіоналів..
• Uncrashed FPV Drone Simulator — симулятор із чудовою графікою та плавністю польоту, але менш реалістичною фізикою, що робить його ідеальним для досвідчених пілотів, які хочуть займатися фрістайлом.

Симулятор імітує фізику, але не передає стрес, адреналін і бойові умови. 

Самостійно можна навчитися маневруванню, орієнтації, тактичним прийомам. Проте в умовах реального бою є нюанси, які важко освоїти без наставника: протидія РЕБ (глушіння зв’язку), робота в команді (зв’язок з оператором-розвідником), реальне навантаження на нервову систему, тактичне мислення в стресових ситуаціях.

На наш погляд, оптимальний підхід до навчання з пілотування — комбінований:

Ми радимо почати із самонавчання: симулятори + придбання бюджетного FPV-дрону для тренувань. Далі можна пройти короткий інтенсивний курс: отримати навички в реальних умовах, навчитися бойовій тактиці. Зрештою, практика та вдосконалення навичок.

Самонавчання ідеально підходить для хобі або гонок. Для бойових FPV-операторів курси та інструктори — критично необхідно. 

Що має вміти випускник FPV-школи?

Випускник FPV-школи повинен володіти як теоретичними знаннями, так і практичними навичками, необхідними для виконання бойових або спеціальних місій.

Теоретична підготовка передбачає вивчення:

Будови та принципів роботи FPV-дрона:

• Комплектація: відеосистема, акумулятори, антени, мотори, контролери польоту.
• Типи FPV-дронів (ударні, розвідувальні, рятувальні).
• Протидія РЕБ, технічні засоби боротьби з FPV.

Бойової тактики та стратегії:

• Взаємодія FPV-дронів із артилерією, штурмовими групами.
• Робота в парі з розвідником-оператором.
• Використання дронів у наступі, обороні, засідках.

Програмування і налаштування:

• Налаштування OpenTX / EdgeTX.
• Підключення та калібрування контролера Betaflight / iNav.
• Установка та прошивка дронів.

Безпеки польотів:

• Законодавство, правила експлуатації.
• Контроль зв’язку та частот, уникнення перешкод.
• Розрахунок часу польоту та витрати енергії.

Досконале володіння практичними навичками передбачає FPV-пілотування в різних режимах, на ударних FPV-дронах (точне наведення на ціль, обхід перешкод, компенсація вітру, раптові зміни траєкторії, тренування на реальних макетах техніки та укріплень), розвідувальних (маневрування на низьких висотах, розпізнавання техніки, виявлення позицій противника, повернення дрона після виконання місії), рятувальних і евакуаційних (доставка вантажу, навігація в складних умовах (зруйновані будівлі, підземні тунелі), використання дрона як ретранслятора зв’язку.

Для отримання сертифікату, необхідно пройти теоретичний тест (30-50 питань) та практичний іспит, що зазвичай включає:

• Політ на симуляторі — виконання складних маневрів.
• Реальний політ FPV-дроном — зліт, маневрування, посадка.
• Тренувальна атака FPV-дроном — ураження цілі на швидкості.
• Розвідка або доставка вантажу — без втрати зв’язку та стабільності польоту.

Випускник FPV-школи має бути не просто пілотом, а бойовим оператором, який розуміє тактику, стратегію, технічні аспекти та може ефективно виконувати місії.

Які використовуються дрони для навчання?

Залежно від рівня підготовки, школи операторів FPV-дронів використовують різні моделі.

На початковому рівні використовуються кімнатні та безпечні дрони. Вони застосовуються для навчання базовим навичкам пілотування без ризику розбити дорогий FPV-дрон. Найчастіше — це легкі, стійкі до ударів “whoop” дрони з автостабілізацією.

На середньому рівні (відкритий простір) відбувається навчання мануального (Acro) режиму без стабілізації. Використовуються легкі 5-дюймові FPV-дрони, що вже близькі за характеристиками до бойових. Тут вже потрібні навички точного контролю, здатність виконувати складні маневри — навчання бойової техніки польотів.

І нарешті на високому рівні застосовуються справжні бойові FPV-дрони для навчання ударному та розвідувальному застосуванню. Повністю ідентичні бойовим FPV-дронам, що використовуються на фронті.

Що ще потрібно знати оператору FPV-дронів?

FPV-оператор — це не просто людина, яка вміє керувати дроном. Його роль набагато ширша: він має розуміти тактику, зв’язок, РЕБ, логістику і навіть мати базові навички програмування.

Просто навчитися пілотуванню недостатньо. Вміти красиво літати —  це лише 5% успіху.

Додаткові знання, які потрібні FPV-оператору:

Тактика застосування FPV-дронів:

• Як правильно заходити на ціль —  вибір маршруту атаки, уникнення засобів РЕБ, використання рельєфу місцевості.
• Робота в складі групи — координація з іншими FPV-операторами, артилерією та піхотою.
• Розподіл завдань — один оператор працює на розвідку, інший атакує, ще один коригує.

Радіозв’язок і РЕБ (Радіоелектронна боротьба)

• Як працює FPV-зв’язок — частоти, протоколи, дальність дії.
• Як уникати глушіння — робота в умовах активної РЕБ.
• Заміна антен, підсилювачів – збільшення дальності роботи дрона.
• Перехід на резервний зв’язок — що робити, якщо втрачається сигнал.

Картографія та навігація

• Робота з картами та дронами-розвідниками — планування маршруту польоту.
• Зчитування супутникових знімків — як правильно аналізувати рельєф перед атакою.
• Орієнтація на місцевості — якщо FPV-оператор працює разом із піхотою, він має розуміти географічні особливості місця бою.

Логістика та технічне обслуговування

• Розрахунок батарей і дальності польоту — як не “втопити” дрон у болоті через погані розрахунки.
• Ремонт і збірка FPV-дронів — боєздатний оператор має вміти ремонтувати апарати в польових умовах.
• Запуск дронів у важких умовах — робота в дощ, мороз, сильний вітер.

Камуфляж і виживання

• Маскування оператора FPV – як не бути виявленим ворожими дронами та артилерією.
• Організація безпечних позицій – як вибрати місце запуску, щоб не потрапити під удар.
• Що робити при ворожій контр атаці – алгоритм дій у разі небезпеки.

Крім усього цього, пілот FPV-дрона повинен вміти працювати з дроном-носієм (переносить на собі до шести FPV-дронів та працює як ретранслятор зв’язку між оператором і FPV), платами ініціації, а також БК (бойовим комплексом). 

Плати ініціації призначені як для прямого ураження цілі та і для дистанційного підриву. Зокрема, необхідно розрізняти їх між собою, навчитися під’єднувати до польотного контролера та налаштовувати відповідно до бойових завдань. Щодо БК, військові відзначають, що його не потрібно боятися, необхідно просто чітко знати, коли з ним можна поводитися вільно та безпечно, а коли його зайвий раз торкатися не бажано.

FPV-оператор — це не просто пілот, а повноцінний боєць. Окрім вміння керувати дроном, він має знати тактику, зв’язок, картографію, РЕБ, ремонт і навіть камуфляж.

Хороша FPV-школа має навчати ВСЬОМУ цьому, а не лише керуванню дронами.

Ознаки хорошої школи FPV-дронів

Вибір школи операторів FPV-дронів — фундаментальний момент для тих, хто хоче стати професіоналом. Хороший навчальний заклад повинен мати системний підхід, якісну програму навчання та досвідчених інструкторів.

Також має бути сучасне обладнання та інфраструктура:

• наявність як і бюджетних тренувальних моделей, так і бойових версій FPV-дронів;
• VR-гарнітура — якісні окуляри для FPV-польотів, які максимально наближені до реального бойового сценарію;
• зона польотів — закриті тренувальні майданчики та реальні полігони.

Кращі школи співпрацюють із армією та добровольчими підрозділами та забезпечують моделювання реальних бойових ситуацій — не просто політ у полі, а завдання, наближені до бойових умов.

Після курсу випускники мають пройти тестування та отримати сертифікат.

Скільки шкіл FPV-дронів є в Україні?

Станом на 2025 рік відомо близько 36 FPV-шкіл, значна частина яких входить до Незалежної асоціації шкіл БПЛА України — об’єднання цивільних шкіл БпЛА та сертифікованих інструкторів:

• «Армія дронів»
• Global Drone Academy
• КРУК
• Боривітер
• «Довжик»
• «Небесне око»
• Сварог
• Тайгер
• Aero Combat
• Dronarium
• Sky Pilots
• West Guard Drones
• Вихор
• AIR SKILLS
• Міжнародний Авіаційний Центр Підготовки
• SpecAero
• Aero combat drone academy (KIGDA)
• «Блакитне небо»
• Digital Sky
• Школа БПЛА
• UA Drone School
• Sky Spies UA
• Free Air
• VICTORY DRONES
• Рівненський Центр професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості
• «ПАЛЯНИЦЯ»
• Дніпропетровський центр ПТО ДСЗ
• «Чорний Ворон»
• Тактичний центр «Стелс»
• Гончаренко центр — Школа операторів БПЛА для підлітків
• Prometheus — Інженер БПЛА. Базовий курс
• КАФЕДРА ДРОНІВ — Вінницька ІТ-Академія
• PROFPV («Академія перемоги»)
• USMT — школа операторів БПЛА
• Мобільна школа FPV (Третя штурмова бригада)
• FPV-школи у Львові, Києві, Одесі та Черкасах (Третя штурмова бригада).

Військові також рекомендують Навчальні центри Збройних сил України. Вони можуть входити до різних структур: Сухопутних військ, Сил безпілотних систем, тощо. 

Тож як зробити правильний вибір?

Вибір школи операторів FPV-дронів є критично важливим кроком для тих, хто прагне освоїти професійне керування безпілотниками. Україні необхідні висококваліфіковані оператори, здатні працювати ефективно та безпечно.

Головними критеріями вибору школи є її спеціалізація (військова, спортивна, кінематографічна), професіоналізм інструкторів, наявність бойового досвіду, якість матеріально-технічної бази, структура програми навчання, тривалість і формат курсів, репутація закладу та можливість подальшого працевлаштування. Важливо звертати увагу на сертифікацію школи та її співпрацю з військовими підрозділами, якщо метою є робота в оборонному секторі.

Хоча короткі курси можуть дати базові навички, справжня майстерність вимагає тривалого навчання та значної кількості годин практики, особливо в FPV-симуляторах. Самонавчання є можливим, але воно має значні недоліки, такі як відсутність професійного наставництва та складність у виправленні помилок.

Відповідальний підхід до навчання та ретельний вибір школи забезпечать не лише ефективне освоєння навичок пілотування, а й можливість безпечного та професійного використання FPV-дронів. Успіх у цій сфері залежить від наполегливості, системного підходу та постійного вдосконалення навичок, що є ключем до впевненого керування безпілотниками у будь-яких умовах.

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok

Попри це, навколо FPV-дронів досі існує багато міфів та хибних уявлень. Одні переоцінюють їхні можливості, інші – навпаки, недооцінюють їхній вплив на хід бойових дій.

Давайте розглянемо найпоширеніші міфи про FPV-дрони та розберемося, що є правдою, а що – лише вигадкою.

FPV-дрони: окреслюємо термін і переваги технології

FPV (First Person View) – це дрони, що передають відео в реальному часі на окуляри або екран пілота, створюючи ефект польоту від першої особи. Вони використовуються для перегонів, аерозйомки, фристайлу, промислових і військових завдань. 

У військовій сфері FPV-дрони стають дедалі популярнішими завдяки своїм беззаперечним перевагам:

• низька ціна: FPV-дрони значно дешевші, ніж традиційні бойові системи;
• масовість: швидке виготовлення у великих кількостях завдяки простоті збирання;
• малий розмір і низька висота польоту, що ускладнюють виявлення радарами;
• маневреність: можливість роботи у важкодоступних місцях;
• робота в широкому діапазоні частот;
• віддалене керування в безпечному місці;
• враження як наземних, так і повітряних цілей;
• обладнання дрона різним корисним навантаженням, зокрема, вибухівками;
• оснащення додатковими опціями, такими як дистанційний підрив, дрон з автопілотом чи система донаведення дрона;
• підвищення дальності польоту з «дроном-маткою».

Відтак, FPV-дрони у військовій сфері стали незамінним інструментом, адже використовуються для розвідки (літають на низьких висотах, уникають РЕБ, оснащуються тепловізорами для роботи вночі), для коригування вогню (передають інформацію про пересування ворожої техніки та допомагають артилерії точно вражати цілі), як ударні дрони-камікадзе (знищують піхоту, укріплення, бронетехніку, логістичні центри). 

Причини виникнення міфів довкола FPV-дронів

Відносно нова технологія. FPV-дрони активно ввійшли у військову сферу протягом останніх кількох років, під час війни в Україні. Багато людей просто не встигають розібратися в усіх нюансах.

Голівудський ефект. Фільми та відеоігорні сюжети часто перебільшують можливості дронів або спрощують їхню роботу. 

Незнання технічної сторони. Люди, не обізнані з електронікою, РЕБ чи FPV-системами, часто переоцінюють або, навпаки, недооцінюють можливості дронів. 

Дезінформація. У військовий час сторони конфлікту можуть навмисно поширювати неправдиву інформацію, щоб ввести ворога в оману.

Зміни в технологіях. FPV-дрони швидко розвиваються, і те, що було правдою рік тому, сьогодні може бути вже міфом. 

Відтак, ми виокремили ТОП-5 міфів про FPV-дрони.

Міф 1: FPV-дрони можуть замінити артилерію та навіть ракети.

FPV-дрони дійсно стали ефективним інструментом на полі бою, проте вони не можуть повністю замінити артилерію чи керовані ракети.

Більшість FPV-дронів мають радіус дії 5-15 км, у той час як артилерія та ракети можуть уражати цілі на десятки чи сотні кілометрів.

FPV-дрони несуть відносно малий бойовий заряд, тоді як ракетне озброєння може знищувати укріплені об’єкти, великі склади чи командні центри.

На відміну від ракет із супутниковим наведенням, FPV-дрону потрібен постійний зв’язок із пілотом, що робить його вразливим до засобів РЕБ. Погодні умови – дрони менш ефективні у сильний вітер, дощ чи сніг, тоді як артилерія та ракети можуть працювати за будь-яких умов.

Яка роль FPV-дронів?

FPV-дрони не замінюють, а доповнюють артилерію та ракети. Вони ефективні для локальних завдань – знищення бронетехніки, точкових цілей у міській забудові або атаки на рухомі об’єкти.

Шлях отримання переваги на полі бою в сучасній війні — це синергія FPV-дронів, артилерії та високоточної зброї, де кожен тип озброєння виконує свою роль. Сьогодні роботу сухопутного війська – десантування, штурмові операції, закріплення на позиціях, відбивання атаки – неможливо уявити без застосування FPV-дронів. Ми сподіваємося, що українська армія еволюціонуватиме в геометричній прогресії й скоро в ній не залишиться командирів консервативних поглядів, котрі дозволяють собі проводити подібні операції без застосування безпілотних технологій.

Міф 2: Опанувати керування FPV-дронами старшому поколінню дуже складно

Керування FPV-дроном вимагає тренувань, проте сучасні симулятори значно спрощують навчання. Існує багато різновидів симуляторів, зокрема, й такі, що відтворюють ураження техніки та піхоти. Їх функціонал дозволяє навіть відчувати корисне навантаження дрона.

Достатньо близько 100-150 год нальоту в симуляторі, щоб опанувати справжній дрон. Основне в керуванні – вміти концентрувати увагу, навчитись мікроконтролю, точності та маневреності, а не швидкості. 

Рівні складності управління FPV-дроном:

1. Початковий 

• Політ у режимі, де дрон сам вирівнюється.
• Тренування плавних рухів і підтримання висоти.

2. Середній 

• Перехід у часткову стабілізацію.
• Відпрацювання поворотів, зміни висоти та швидкості.
• Політ у відкритому просторі, освоєння маневрів.

3. Високий 

• Повний контроль без автоматичної стабілізації.
• Трюкові польоти, обльоти перешкод, атака цілей.
• Реакція на непередбачувані ситуації (РЕБ, вітер, збої сигналу).

Крім того, компанія VGI-9, інтегрувавши власну систему донаведення дронів у симулятор, розробила спеціальний тренажер, і в рамках співпраці з асоціацією FPV-шкіл передає його навчальним закладам. Це надає військовим можливість потренуватися у віртуальному середовищі, переш ніж переходити до реальних польотів і відпрацювати різні сценарії застосування системи без втрат для війська.

Міф 3: Системи донаведенням дронів – все ще експериментальна розробка.

Сьогодні значна частка військових ще має певні упередження щодо систем донаведення дронів через отриманий раніше негативний досвід.

«Тотальному впровадженню систем донаведення певним чином заважає негативний досвід, який військові отримали, коли велика кількість команд наприкінці 2023 – на початку 2024 року запропонували свої рішення, які часто були досить сирими. Стартапи, відверто кажучи, часто показували рішення, які не можна було сприймати як кінцевий продукт. Сьогодні ситуація дещо змінилася, оскільки на ринку вже є певна кількість рішень високої якості, про які говорять у військових та волонтерських колах. Ця технологія поступово, можливо, не так швидко, як би нам хотілося, але набуває популярності, особливо серед військових та силових структур, які потребують підвищення точності та ефективності застосування безпілотників», – розповідає технічний директор VGI-9.

Наразі більшість FPV-дронів керується вручну, без GPS-навігації та автономних систем. Деякі FPV-дрони можуть мати допоміжні системи стабілізації, але це не рівень військової техніки.

Із системою донаведення дронів VGI-9 оператор визначає ціль, наводить на неї маркер і просто натискає кнопку – далі система захоплює ціль, відстежує її самостійно та виконує враження з високою точністю, незважаючи на стабільність зв’язку, напрямок чи силу вітру. Система VGI-9 захоплює цілі будь-якого розміру, типу чи розташування.

Однією з ключових переваг системи донаведення дронів VGI-9, порівняно з аналогами, є відокремлення програмного забезпечення від апаратної платформи (мікрокомп’ютера). Це дозволяє неперервно масштабувати виробництво:

«Ми не прив’язані до конкретних комплектуючих чи якогось виробника дронів, завдяки цьому можемо швидко вдосконалювати та адаптувати систему до різних умов, нових FPV-платформ і актуальних потреб військових, без зайвих витрат ресурсів. Наша команда є однією з перших, котра презентувала в Україні систему донаведення, що активно використовується Силами оборони України», — відзначає технічний директор VGI-9.

Ще однією вагомою перевагою системи VGI-9 є зручний та інтуїтивно зрозумілий інтерфейс, функціонал якого базується на двох кнопках: “захопити ціль”, “круїз-контроль”. Оператору не потрібно налаштовувати вагу дрона, розмір рами чи контрасту, це відбувається автоматично. 

Тренд на оснащення FPV-дронів системами донаведення зростатиме. У VGI-9 передбачають, що незабаром ця опція стане обов’язковою у закупівлі дронів. Також відбудеться еволюція систем: збільшення дистанції виявлення, автономне захоплення цілей, ураження повітряних цілей, тощо.

Міф 4: Україна на 100% залежить від Китаю у виробництві FPV-дронів.

Багато компонентів для FPV-дронів (камери, контролери, мотори) дійсно виробляються в Китаї, проте Україна не є повністю залежною від китайських постачань.

Українські компанії активно освоюють власне виробництво ключових компонентів, таких як корпуси, антени, силова електроніка. Паралельно відбувають пошуки альтернативи в імпорті — FPV-комплектуючі постачаються з Європи, США, Тайваню та інших країн.

Разом із тим розвивається галузь інженерії – вітчизняні виробники вже створюють українські системи навігації, РЕБ-стійкі зв’язкові модулі та автономні рішення.

Залежність від Китаю поступово зменшується, а українські розробки набирають обертів, забезпечуючи FPV-дрони власними технологіями.

Міф 5: Україна значно випереджає Росію у застосуванні FPV-дронів.

Україна була піонером у масовому застосуванні FPV-дронів, але Росія також активно розвиває цю технологію, налагодивши серійне виробництво за підтримки державних ресурсів та великих підприємств. Технологічне суперництво між країнами загострюється: обидві сторони постійно вдосконалюють тактику, покращують захист від РЕБ та збільшують дальність польоту. 

Зокрема, Росія наразі суттєво випереджає Україну в застосуванні дронів на оптоволокні. Вперше такі дрони почали атакувати українську бронетехніку на початку осені 2024 року. А нещодавно російська армія прорвала український рубіж оборони в Курській області, саме завдяки масовому використанні російських дронів на оптоволокні.

Важливим фактором залишається підхід до розвитку FPV-напряму. В Україні ключову роль відіграють волонтери та приватний бізнес, які оперативно впроваджують нові рішення та адаптуються до змін на полі бою, тоді як у Росії виробництво більш централізоване та залежне від державних програм.

Попри інноваційну перевагу, Україна має продовжувати нарощувати темпи виробництва, розширювати власну інженерну базу та впроваджувати нові технології, щоб зберігати лідерство у сфері FPV-дронів.

Міф 6: FPV-дрони – це лише одноразова зброя.

Багато FPV-дронів після завдання повертаються назад, особливо розвідувальні або ті, що використовуються для коригування вогню. 

Один політ в середньому триває близько 20 хв. Аби збільшити час польоту, потрібно: зменшити вагу дрона, правильно підібрати акумулятор, врахувати напрямок вітру при побудові маршруту та обрати правильний стиль пілотування – крейсерську швидкість. 

Окрім того, є можливість створити дрон з автопілотом за допомогою контролерів польоту, GPS-модуля та спеціального програмного забезпечення.

Що може автопілот у FPV-дроні?

Автоматичний зліт і посадка, автоматичний рух за заданими точками, стабілізація та утримання висоти, режим повернення додому, аварійна посадка, автономні бойові або розвідувальні місії. Гібридний режим (частковий автопілот + ручне керування) вже активно застосовується у FPV-дронах. 

Міф 7: FPV-дрони призначені тільки для військових

FPV-дрони використовуються не лише у військовій сфері, а й у спорті, кінематографі, рятувальних операціях, промисловості та безпековій сфері. Тому військові, котрі зараз опанують технологію FPV-дронів, зможуть потім реалізувати себе в багатьох галузях у цивільному житті. 

Зокрема, FPV-дрони використовуються на змаганнях у швидкості та виконання трюків у фристайлі, для отримання унікальних кадрів фільмів, реклами та екшен-сцен, для пошуку людей і дослідження небезпечних зон, в інспектуванні мостів, будівель, ЛЕП і трубопроводів, для патрулювання територій, контролю натовпу на масових заходах.

Ось кілька яскравих прикладів застосування FPV-дронів:

• Бійці ОЗ БССП «Тайфун» Національної гвардії України у співпраці з 14 Штурмовою Бригадою НГУ розбили на Покровському напрямку російський автоматизований комплекс радіоелектронного придушення «Борисоглебськ-2», вартістю $200 млн.

Гонки DRL (Drone Racing League) – світові FPV-змагання збирають найкращих пілотів, які керують дронами зі швидкістю до 160 км/год. Глядачі можуть відчути себе в кабіні дрона через окуляри VR.

• FPV-зйомка у фільмах 
  • Компанія Red Bull використовує FPV-дрони для екстремальної відеозйомки.
  • У фільмі “Red Notice” (Netflix) FPV-дрони застосовувалися для динамічних сцен переслідувань.
  • FPV-зйомка для YouTube і реклами – наприклад, знамените відео “One-Shot Bowling Alley”.

• Дослідження завалів і пошук людей після землетрусів у Туреччині (2023) за допомогою FPV-дронів.
• Дрони допомагали оцінити масштаби лісових пожеж у Австралії.

Як змінюється роль дронів у сучасній війні?

БПЛА стають ключовим елементом бойових дій. Якщо раніше дрони були переважно розвідувальними інструментами, то сьогодні вони беруть активну участь у вогневому ураженні, РЕБ-протидії та навіть стратегічних операціях.

FPV-дрони використовуються для прямих ударів, виконуючи роль дорогих керованих ракет. Дрони ефективно знищують укріплення та техніку, змушуючи війська змінювати тактику та маскуватися. Застосовуються глушилки, дрони-перехоплювачі, ППО, розробляються автономні дрони, стійкі до РЕБ. 

Майбутній технологічний тренд – дрони-рої та інтеграція ШІ. FPV-дрони уже починають діяти більш координаційно та автономно, що підвищує їхню ефективність. 

Ще одна тенденція – зниження вартості війни. Зокрема, FPV-дрони значно дешевші за ракети, що змінює військову логістику.

Що далі?

Сучасна війна вже перетворюється на війну дронів, і країни, котрі швидше адаптуються до цих змін, матимуть тактичну перевагу. Найближчі перспективи – автономні системи керування, нові типи FPV-дронів та інтеграція ШІ в бойові операції.

FPV-дрони стали революційною зброєю завдяки своїй доступності, ефективності та простоті використання. Їхня роль продовжує зростати, і в майбутньому ми побачимо автономні рої дронів зі штучним інтелектом. 

Зв’яжіться з нами, щоб отримати детальну інформацію про систему донаведення дронів VGI-9.
Слідкуйте за нашими оновленнями в соцмережах та на YouTube – там ви знайдете:

✅ Ексклюзивні матеріали про розробку, випробування та бойове застосування.
✅ Корисні аналітичні матеріали про війну та роль FPV-дронів у сучасних бойових операціях.
✅ Актуальні новини та інсайди зі світу військових технологій.

📌 Долучайтеся до нас:
🔗 YouTube: VGI-9 на YouTube
📸 Instagram: Ми в Instagram
🎯 TikTok: Ми в TikTok