Ще донедавна дрони-перехоплювачі в Україні були радше експериментом окремих військових підрозділів та інженерних команд. Їх створювали невеликими партіями, тестували безпосередньо на фронті, а головним завданням було знайти дешевшу альтернативу дорогим зенітним ракетам для боротьби з російськими безпілотниками.
Сьогодні ситуація кардинально змінилася. Перехоплювачі вже не є допоміжним інструментом — вони поступово стають одним із ключових елементів української системи протиповітряної оборони.
Причина очевидна. Якщо на початку повномасштабного вторгнення росія запускала десятки ударних дронів, то нині рахунок іде на тисячі щомісяця. Самі безпілотники також еволюціонували: вони літають швидше, вище, використовують складніші маршрути та дедалі частіше атакують великими групами.
У відповідь Україна перебудувала систему протиповітряного захисту, інтегрувавши окремі екіпажі дронів-перехоплювачів в єдину систему управління. За словами українських військових, окремі підрозділи вдалося об’єднати у єдину систему, стандартизувати принципи роботи та створити мережу мобільних екіпажів, які займаються виключно полюванням на російські безпілотники. За різними оцінками, зараз в Україні працює вже понад тисячу таких команд.
Паралельно із розвитком самої системи ППО стрімко змінюється й український ринок оборонних технологій. Якщо ще у 2024 році можна було говорити про кілька експериментальних проєктів, то сьогодні вже існує ціла екосистема виробників, які конкурують між собою, вдосконалюють програмне забезпечення, інтегрують штучний інтелект та масштабують виробництво.
Компанія VGI-9 працює над розробкою системи детекції повітряних цілей та автоматичного донаведення перехоплювача для ураження цілі після її захоплення оператором.
Розповідаємо про ключових виробників дронів-перехоплювачів та їхні розробки.
«Дикі Шершні»: компанія, яка фактично створила ринок перехоплювачів
Компанія «Дикі Шершні», яка стояла біля витоків застосування FPV-дронів у бойових цілях, фактично заснувала нішу перехоплювачів своїм швидкісним безпілотником Sting. Тільки за перше півріччя 2026 року дрони сімейства Sting знищили понад 9 000 російських БпЛА («Шахед», «Герань», «Гербера» та розвідників), цим самим утримуючи статус найефективнішого засобу у своєму класі дев’ятий місяць поспіль.
Фото: «Дикі шершні»
За заявленими характеристиками виробника, максимальна швидкість дрона сягає 280 км/год, крейсерська — 140–170 км/год, а робоча висота польоту становить до 5 км із максимальною висотою близько 7 км.
Максимальна дальність польоту STING становить до 37 км, а тактичний радіус із можливістю повернення — близько 18,5 км. Тривалість польоту залежить від режиму використання: на максимальній швидкості вона становить близько 6 хвилин, тоді як у крейсерському режимі може досягати 15 хвилин. Дрон несе корисне навантаження до 500 грамів.
Окрему увагу розробники приділили системам керування та адаптивності комплексу. STING використовує систему радіокерування ELRS, підтримує як цифрову, так і аналогову передачу відеосигналу та може оснащуватися різними типами камер — денними й тепловізійними, що дозволяє працювати як удень, так і вночі.
Головний технологічний прорив компанії у 2026 році — впровадження системи Hornet Vision Ctrl.
Якщо раніше оператор повинен був перебувати безпосередньо біля місця запуску перехоплювача, то тепер він може працювати за десятки, сотні або навіть тисячі кілометрів від нього. Фактично створюється мережа віддалених операторів, які підключаються до наземних станцій саме там, де виявлено повітряну ціль.
У квітні пілоти вперше вразили ціль на відстані понад 500 км від місця перебування оператора. В цілому за менш ніж за три місяці роботи нової системи військовим вдалося збити понад 500 ворожих повітряних цілей. Також керування Sting демонстрували навіть на відстані близько 2000 км.
Ця технологія вже стала першою системою дистанційного керування дронами, що пройшла кодифікацію за стандартами НАТО та офіційно допущена до експлуатації у Силах оборони. За перші місяці її використання, за даними компанії, було знищено понад шістсот повітряних цілей.
Це вже не окремий безпілотник, а ціла екосистема, яка поєднує дрони, цифровий зв’язок, програмне забезпечення та віддалене керування в єдину систему «малої ППО».
За словами розробників, сьогодні Sting є одним із найрезультативніших українських перехоплювачів. У підготовлених екіпажів ймовірність успішного перехоплення становить 80–90%, а в окремих випадках досягає 100%. Лише через систему DELTA щомісяця верифікується близько 600 збитих «Шахедів», тоді як реальна кількість уражень є більшою. Високу ефективність підтверджують і рекордні результати окремих екіпажів — до 23 Shahed-136 за кілька годин, 24 цілі за ніч та 30 повітряних цілей за добу.
А про головні новини української дрон-індустрії за другий квартал можна почитати тут.
WIY DRONES: ставка на зенітні дрони
WIY DRONES — один із виробників, який за кілька років пройшов шлях від невеликої команди ентузіастів до компанії, що створює спеціалізовані зенітні дрони-перехоплювачі. Підприємство заснували у 2022 році п’ятеро авіамоделістів із Сумщини. Перші бойові безпілотники команда почала збирати ще під час окупації частини області, а згодом, після релокації на захід України, перетворила волонтерську ініціативу на повноцінне оборонне виробництво.
Сьогодні в лінійці компанії є два окремі комплекси для перехоплення ворожих БпЛА — WIY STRILA та WIY BUREWIY. Вони створені під різні типи загроз і фактично формують дві категорії української «малої ППО».
Фото: WIY DRONES
WIY STRILA — флагманський зенітний дрон-перехоплювач компанії. Його створили спеціально для боротьби з високошвидкісними та маневровими цілями: Shahed-136/131, «Герберами», розвідувальними «крилами» та іншими ударними БпЛА.
Конструкція STRILA нагадує невелику керовану ракету. Після отримання координат цілі дрон автоматично виходить у сектор перехоплення, а оператор здійснює фінальне донаведення. Для цього комплекс інтегрується з радарами та власним програмним забезпеченням компанії, яке відображає напрямок, висоту та швидкість цілі й розраховує точку зустрічі.
Серед заявлених характеристик:
- максимальна швидкість — до 415 км/год;
- тактичний радіус — близько 17 км;
- максимальна висота польоту — до 6 км;
- корисне навантаження — до 700 г;
- тривалість польоту — до 15 хвилин;
- робота вдень і вночі завдяки тепловізійному модулю;
- можливість миттєвої зміни відеоканалу в польоті;
- система позиціонування Sinelink для роботи в умовах втрати GPS.
У WIY DRONES кажуть, що STRILA проєктували з урахуванням того, що російські ударні дрони постійно збільшують швидкість. Саме тому під час розробки заклали значний запас за льотними характеристиками: на заводських випробуваннях апарат, за словами компанії, досягав швидкості близько 400 км/год. Це має дозволити ефективно працювати як проти звичайних, так і проти перспективних швидкісних модифікацій Shahed.
Важливо й те, що STRILA створювався не лише для фронту. Компанія позиціонує його як засіб прикриття позицій, військових підрозділів та об’єктів критичної інфраструктури, зокрема енергетики. Серійне виробництво має забезпечити можливість масштабних поставок таких комплексів.
Ефективність комплексу підтверджується його бойовим застосуванням. За інформацією WIY DRONES, в окремих підрозділах майже половину — близько 47–48% — усіх знищених повітряних цілей забезпечили саме перехоплювачі STRILA.
Другий перехоплювач компанії — BUREWIY — орієнтований на інший клас цілей. Якщо STRILA створювався насамперед для «Шахедів», то BUREWIY призначений для знищення нижчошвидкісних безпілотників: Orlan, ZALA, Ланцет, «Італмас» та різних FPV-дронів.
Комплекс отримав більш компактну та маневрену платформу, яка дозволяє швидко набирати висоту та зближуватися з ціллю. Основні характеристики BUREWIY:
- максимальна швидкість — до 250 км/год;
- максимальна висота польоту — до 4 км;
- тактичний радіус — близько 10 км;
- дальність польоту з корисним навантаженням — до 20 км;
- бойове навантаження — до 500 г;
- інтеграція з наземними засобами виявлення та програмним забезпеченням WIY.
Таким чином, компанія фактично розділила задачі між двома системами: STRILA відповідає за перехоплення швидкісних ударних дронів, а BUREWIY — за боротьбу з тактичними розвідниками та іншими менш швидкими повітряними цілями.
Фото: WIY DRONES
Обидві системи вже кодифіковані та постачаються військовим підрозділам. Компанія також активно працює над локалізацією компонентів: у партнерстві з українськими виробниками вона випускає польотні контролери, регулятори обертів, плати живлення та інші ключові елементи електроніки. За оцінкою WIY DRONES, близько 60% собівартості їхніх дронів уже припадає на українське виробництво, що суттєво зменшує залежність від імпортних постачань.
Що очікує на FPV-дрони у 2026 році та з якими обмеженнями вони зіткнуться читайте тут.
Octopus: як військова розробка стала серійним перехоплювачем
На відміну від більшості українських дронів-перехоплювачів, які розробляли приватні компанії чи інженерні команди, історія Octopus стала прикладом іншої моделі розвитку. Це один із перших проєктів, який пройшов повний шлях від військової розробки до масштабного серійного виробництва за участі держави та приватного бізнесу.
Особливість цієї платформи полягає не лише в технічних характеристиках, а й у підході до її розвитку: держава зробила ставку не на одного виробника, а на передачу технології одразу кільком українським підприємствам.
Фото: Міноборони
Роботу над Octopus розпочали близько трьох років тому у співпраці українських фахівців із Великою Британією. Перші бойові випробування дрон пройшов у червні 2025 року, а вже восени того ж року було запущено його серійне виробництво. Саме тоді Міністерство оборони почало відкривати ліцензії на масштабування виробництва приватним компаніям.
Фактично це стало новим етапом розвитку українського оборонно-промислового комплексу. Передача технології дозволила не лише швидко нарощувати виробництво перехоплювачів, а й залучити можливості приватного сектору для вдосконалення конструкції, виробничих процесів і логістики. Такий підхід дав змогу значно швидше забезпечувати війська необхідною кількістю комплексів, ніж у випадку, коли виробництвом займається лише один розробник.
Однією з компаній, яка першою отримала відповідну ліцензію, став Unwave — український виробник систем радіоелектронної боротьби. У червні 2026 року компанія повідомила про виконання першого державного контракту з масштабування виробництва Octopus у межах співпраці з Агенцією оборонних закупівель. Для Unwave цей проєкт став логічним продовженням роботи у сфері технологій захисту: компанія вже має власне виробництво засобів РЕБ, а її продукція використовується для захисту військових, техніки та критичної інфраструктури.
Згодом до масштабування Octopus долучилися й інші виробники. Загалом ліцензії отримали майже три десятки українських компаній, а чотири з них уже уклали державні контракти. Таким чином Octopus став одним із перших прикладів, коли бойова технологія не залишилася експериментальною розробкою окремого підрозділу, а перетворилася на масовий продукт українського оборонно-промислового комплексу.
Сам дрон створювався для боротьби зі швидкісними повітряними цілями, насамперед ударними безпілотниками типу Shahed, зокрема їхніми новими реактивними модифікаціями. Базова версія Octopus здатна розвивати швидкість понад 300 км/год, працювати на висоті до 4,5–5 км і виконувати перехоплення на відстані до 30 км.
Однією з ключових особливостей комплексу стала система автоматичного донаведення. Після виходу дрона в район перехоплення оператору не потрібно вручну утримувати ціль до моменту ураження: на фінальному етапі система машинного зору самостійно захоплює безпілотник противника, супроводжує його та коригує траєкторію польоту. Це суттєво зменшує навантаження на оператора, підвищує ймовірність успішного перехоплення та дозволяє ефективніше працювати в умовах активної радіоелектронної боротьби. Навіть у разі погіршення зв’язку система здатна завершити атаку практично автономно.
Передача технології приватним виробникам відкрила можливість не лише масштабувати виробництво, а й створювати власні модифікації платформи. Однією з них став Octopus-100, серійне виробництво якого запустила компанія TAF Industries. Перехоплювач призначений для боротьби зі швидкісними повітряними цілями, зокрема реактивними модифікаціями Shahed. За словами виробника, завдяки модернізації конструкції, новим двигунам, батареї та вдосконаленій аеродинаміці швидкість дрона вдалося збільшити більш ніж на 20% порівняно з базовою версією.
Octopus-100 має максимальну швидкість понад 300 км/год, працює на висоті до 4500 м, несе до 1,2 кг корисного навантаження та оснащується нічною камерою. Як і базова модель, він використовує систему автоматичного донаведення, що дозволяє ефективно перехоплювати швидкі повітряні цілі навіть в умовах активної протидії засобів РЕБ.
Історія Octopus демонструє, як змінюється український оборонно-промисловий комплекс. Якщо перші дрони-перехоплювачі були результатом роботи окремих інженерних команд, то сьогодні держава створює механізми, які дозволяють швидко передавати успішні бойові розробки у серійне виробництво. Поєднання військового досвіду, державних закупівель і виробничих можливостей приватного сектору зробило Octopus одним із наймасштабніших українських проєктів у сфері дронів-перехоплювачів та одним із ключових елементів сучасної системи протидії російським ударним безпілотникам.
EDRONE: ставка на різні типи перехоплювачів для різних загроз
Як і низка інших українських виробників, компанія EDRONE робить ставку не на один універсальний безпілотник, а на лінійку спеціалізованих перехоплювачів. Родина Baton створювалася як комплексне рішення для боротьби з різними повітряними загрозами — від розвідувальних БпЛА до ударних дронів типу Shahed.
Фото: Віктор Єрпак
У 2026 році компанія завершила кодифікацію двох перехоплювачів — Baton Copter Interceptor та Baton Wing Interceptor. Також компанія представила обидві модифікації на міжнародній оборонній виставці SAHA 2026 у Стамбулі, позиціонуючи їх як рішення не лише для фронту, а й для захисту критичної інфраструктури.
EDRONE одразу розділила завдання між двома платформами. Літакова версія Baton Wing призначена для економічного перехоплення цілей на великих відстанях і тривалого патрулювання. Завдяки аеродинамічній схемі вона здатна довше перебувати у повітрі та ефективніше працювати проти ударних дронів, які атакують інфраструктуру.
Натомість Baton Copter створений для швидкого реагування на ближчих дистанціях. Коптерна схема забезпечує вертикальний зліт без спеціальної пускової установки, високу маневровість та можливість ефективно працювати проти цілей, що активно змінюють висоту й напрямок польоту. Саме ця модифікація призначена для оперативного перехоплення повітряних цілей у районах, де потрібна максимально швидка реакція.
Фото: EDRONE
За заявленими характеристиками, Baton Copter може розвивати швидкість до 300 км/год, виконувати польоти тривалістю до 15 хвилин, застосовуватися на тактичній дальності до 15 км та нести бойову частину масою до 420 г. Дрон оснащується тепловізійною камерою, що дозволяє працювати як удень, так і вночі.
На відміну від таких проєктів як Octopus, де ключовим стало масштабування державою, EDRONE робить ставку на розвиток власної екосистеми перехоплювачів різних типів. Такий підхід дозволяє адаптувати платформу під різні сценарії застосування — від прикриття критичної інфраструктури до безпосередньої роботи в зоні бойових дій — і відображає загальну тенденцію українського ринку: замість універсального рішення виробники дедалі частіше створюють спеціалізовані системи для окремих типів повітряних загроз.
OSIRIS UEB-1: ставка на «мозок» дрона
Більшість українських компаній, які працюють над дронами-перехоплювачами, починали з розробки літальних платформ — удосконалювали аеродинаміку, збільшували швидкість, експериментували з двигунами чи бойовою частиною. Український стартап OSIRIS AI обрав інший шлях. Спочатку компанія зосередилася не на створенні самого безпілотника, а на розробці програмного забезпечення, яке має зробити дрони більш автономними.
OSIRIS AI працює на перетині робототехніки, штучного інтелекту та оборонних технологій. До появи власного перехоплювача компанія була відома насамперед завдяки OSIRIS DroneOS — модульній операційній системі для безпілотників, яка дозволяє інтегрувати різні платформи, працювати з алгоритмами штучного інтелекту та забезпечувати захищений обмін даними.
Логічним продовженням цього підходу стала поява власного дрона-перехоплювача OSIRIS UEB-1, який компанія представила навесні 2026 року на міжнародному форумі Xpotential у Німеччині.
OSIRIS UEB-1 призначений для перехоплення інших безпілотників, охорони визначених районів та швидкого реагування на повітряні загрози. За заявленими характеристиками, безпілотник розвиває швидкість до 315 км/год, може перебувати у повітрі понад 10 хвилин, має дальність польоту до 18 км та несе бойову частину масою до 500 грамів.
Однак головною особливістю UEB-1 є саме програмна складова. Дрон оснащений бортовою системою обробки даних, яка використовує алгоритми штучного інтелекту для автоматичного супроводу повітряних цілей. Це дозволяє значно зменшити навантаження на оператора під час фінального етапу перехоплення та скоротити час реакції на зміну траєкторії цілі.
Виробництво OSIRIS UEB-1 організоване одразу у двох країнах. Компанія має виробничі майданчики в Україні та Польщі, а центр досліджень і розробок працює у Кракові. Така модель дозволяє поєднувати український бойовий досвід із європейською інженерною базою та пришвидшувати цикл розробки нових рішень.
«Генерал Черешня»: ставка на масовість
Компанія «Генерал Черешня» стала одним із найбільших українських виробників дронів-перехоплювачів, зробивши ставку на спеціалізовані моделі для різних типів повітряних цілей.
Фото: «Мілітарний»
За даними виробника, лише у червні 2026 року їхні безпілотники знищили понад 20 тисяч російських повітряних цілей, з яких понад 13 тисяч становили дрони типу «Молнія». Це відповідає 43% усіх підтверджених уражень цих безпілотників за місяць, тобто майже кожна друга збита «Молнія» була перехоплена саме виробами компанії.
Для боротьби з малими та середніми безпілотниками, такими як «Молнія», «Орлан» чи ZALA, виробник створив лінійку AIR, AIR Pro та AIR Speed. Для перехоплення швидкісних цілей, зокрема Shahed та «Гербера», компанія розробила окремий дрон Bullet.
Базовий AIR є багатоцільовим перехоплювачем малого та середнього класу. Комплекс складається з безпілотника та цифрової наземної станції керування. Дрон розвиває швидкість до 170 км/год, перебуває в повітрі до 35–40 хвилин, має тактичний радіус дії 16 км, працює на висоті до 6 км та здатний нести до 1,2 кг корисного навантаження. Комплекс ефективно перехоплює «Орлани», ZALA, Supercam, «Молнії» та інші розвідувальні безпілотники.
Наступним етапом розвитку став AIR Pro, який компанія створила у відповідь на зростання швидкості та маневровості російських дронів. Максимальна швидкість перехоплювача перевищує 200 км/год, тривалість польоту сягає 35 хвилин, а практична стеля — 6,8 км. За даними виробника, AIR Pro уже застосовується військовими по всій лінії фронту та успішно перехоплює широкий спектр цілей — від Mavic і Autel до «Орланів», ZALA, Supercam, «Ланцетів», «Привет-82», «Молній» та «Гераней».
Фото: «Генерал Черешня»
Найновішим представником сімейства став AIR Speed — компактний перехоплювач на 8-дюймовій платформі, створений для максимально швидкого реагування на повітряні загрози. Завдяки меншій масі та покращеній маневровості він розвиває швидкість до 236 км/год і призначений насамперед для перехоплення швидкісних і малорозмірних цілей. Нова модель не замінює попередній комплекс, а доповнює його.
Флагманський перехоплювач Bullet має максимальну швидкість до 310–314 км/год, крейсерську швидкість близько 185 км/год, здатний перебувати в повітрі до 25 хвилин, працювати на висоті до 6 км та має дальність польоту до 20 км. Безпілотник несе бойову частину масою до 800 грамів і випускається у денній, нічній версіях, а також у модифікації із системою автоматичного донаведення.
Особливістю Bullet є використання режиму BURST, який дозволяє дрону різко прискорюватися під час фінальної атаки, а також інтегрованої системи наведення зі штучним інтелектом. Це значно підвищує ймовірність успішного перехоплення швидкісних повітряних цілей.
У 2026 році компанія спільно з STRIX представила модернізовану версію Bullet із хімічним прискорювачем, який забезпечує швидкий старт і дозволяє наздоганяти навіть реактивні модифікації Shahed та «Герань». Для цього інженери посилили конструкцію дрона та адаптували його нижню частину під інтеграцію прискорювача.
Як протидіяти дронам на оптоволокні читайте тут.
SkyFall: ставка на штучний інтелект
Компанія SkyFall стала одним із піонерів у створенні високошвидкісних дронів-перехоплювачів для боротьби з російськими ударними БпЛА. За даними виробника, лише за останні пір року задокументовано успішне збиття понад 3500 російських «Шахедів» за допомогою дронів P1-SUN.
Фото: Укрінформ
Базовий перехоплювач P1-SUN розвиває швидкість до 310 км/год і був створений як недорогий засіб боротьби з розвідувальними безпілотниками та ударними дронами типу Shahed. Уже за перші три місяці бойового застосування комплекс знищив понад 1000 повітряних цілей, з яких близько 700 становили «Шахеди».
У червні 2026 року компанія представила нову модифікацію P1-SUN Long, головною особливістю якої стала інтегрована система штучного інтелекту. Алгоритми були навчені на понад 10 тисячах відеозаписів реальних бойових перехоплень. Система здатна самостійно виявляти повітряну ціль на відстані до 800 метрів, після підтвердження оператором автоматично захоплювати її, супроводжувати та здійснювати атаку. За даними компанії та The New York Times, новий комплекс уже має десятки підтверджених бойових перехоплень «Шахедів».
Найновішою розробкою компанії став P1-SUN Jetkiller, який презентували 21 липня 2026 року. Новий перехоплювач створений спеціально для боротьби з реактивними модифікаціями «Шахедів», частка яких, за оцінками Повітряних сил України, вже становить 15–20% усіх російських ударних дронів цього типу.
Завдяки модернізованій конструкції максимальна швидкість Jetkiller зросла до 370 км/год, тоді як попередня версія розвивала до 310 км/год. За словами розробників, новий безпілотник уже пройшов бойові випробування та знищив понад десяток реактивних «Шахедів», а його серійне виробництво планують розпочати у серпні 2026 року.
Від окремих розробок до нової архітектури ППО
За відносно короткий час навколо дронів-перехоплювачів сформувався окремий сегмент української оборонної промисловості, де десятки компаній одночасно працюють над різними рішеннями для боротьби з повітряними загрозами.
Причому кожна компанія фактично пропонує власне бачення того, якою має бути система перехоплення:
- Wild Hornets робить ставку на масовість виробництва, швидке масштабування та дистанційне керування.
- WIY DRONES розвиває концепцію мережевої протиповітряної оборони, інтегруючи перехоплювачі з радарами, програмним забезпеченням і системами автоматичного розрахунку траєкторії.
- Octopus демонструє новий підхід до співпраці між державою та приватними виробниками, коли успішна військова розробка швидко масштабується через ліцензування серійного виробництва.
- EDRONE створює цілу родину перехоплювачів для різних сценаріїв застосування — від маневрених коптерів до літакових платформ для захисту критичної інфраструктури.
- Натомість OSIRIS AI показує, що наступний етап розвитку галузі визначатиметься вже не лише апаратною частиною, а й програмним забезпеченням, автономністю та використанням штучного інтелекту.
Попри різні підходи, усі ці проєкти мають спільний вектор розвитку. Українські перехоплювачі поступово перетворюються з окремих безпілотників на елементи єдиної цифрової екосистеми для захисту неба від ворожих загроз.
Саме тому дрони-перехоплювачі сьогодні варто розглядати не просто як ще один вид безпілотників. Вони стають основою нового рівня української протиповітряної оборони — більш мобільної, технологічної та економічно ефективної. І якщо на початку повномасштабної війни головним питанням було, чи здатен дрон збити інший дрон, то тепер головне завдання полягає в іншому: як побудувати масштабовану систему, здатну щодня протидіяти сотням повітряних цілей. Саме над вирішенням цього завдання сьогодні працює українська індустрія дронів-перехоплювачів.
Часті запитання про дрони-перехоплювачі
Які українські компанії виробляють дрони-перехоплювачі?
Серед ключових виробників — Wild Hornets (сім’я Sting), WIY DRONES (STRILA та BUREWIY), Octopus (за участю Unwave та TAF Industries), EDRONE (сім’я Baton), OSIRIS AI (UEB-1), «Генерал Черешня» (AIR та Bullet) та SkyFall (P1-SUN).
Чим дрони-перехоплювачі відрізняються від класичної ППО?
Класична ППО базується на зенітних ракетах і стаціонарних радарах, тоді як дрони-перехоплювачі — це дешевші безпілотні системи, які можуть масово працювати в мережі мобільних екіпажів, полюючи за ворожими БПЛА безпосередньо в повітрі.
Які дрони в Україні збивають Shahed-136?
Проти Shahed та його модифікацій працюють швидкісні перехоплювачі: Sting від Wild Hornets, STRILA від WIY DRONES, Octopus та Octopus-100, Bullet від «Генерала Черешні» та P1-SUN від SkyFall
Що таке «мала ППО»?
«Мала ППО» — це мережа мобільних екіпажів із дронами-перехоплювачами, інтегрована з радарами, програмним забезпеченням та віддаленим керуванням, яка доповнює класичну зенітну артилерію та ракетні комплекси.
Чи витіснять дрони-перехоплювачі зенітні ракети?
Ні, вони є доповненням, а не заміною: дрони-перехоплювачі беруть на себе масові та дешевші цілі на кшталт Шахедів, звільняючи дорогі зенітні ракети для більш пріоритетних або швидкісних цілей.
