Starlink на війні: як працює і чи є йому заміна?

Як працює Starlink

На відміну від традиційного супутникового інтернету, Starlink не покладається на один чи кілька великих супутників, що перебувають на геостаціонарній орбіті. Компанія створила ціле угруповання апаратів на низькій навколоземній орбіті. 

Вони постійно рухаються навколо Землі, передаючи дані між собою, наземними станціями та терміналами користувачів. Саме це дозволяє суттєво зменшити затримку сигналу й забезпечити швидший інтернет.

Система Starlink складається з трьох основних елементів:

• наземних станцій (шлюзів), підключених до глобального інтернету;
• супутників на низькій навколоземній орбіті;
• користувацьких терміналів — тих самих пласких антен («тарілок»), які встановлюють вдома, на автомобілях, кораблях або використовують військові.

Схема системи Starlink: наземні станції, супутники та користувацькі термінали. Фото: RealPars

Принцип роботи досить простий. Коли користувач відкриває сайт або запускає відео, його пристрій надсилає запит через Wi-Fi до термінала Starlink. Антена передає сигнал найближчому супутнику, який пролітає над нею. Далі супутник пересилає дані на найближчу наземну станцію, що вже має доступ до звичайного інтернету. Відповідь проходить той самий шлях у зворотному напрямку: із серверів інтернету — до наземної станції, потім до супутника, звідти — до антени користувача і вже після цього — до його комп’ютера чи смартфона.

Сучасні супутники Starlink оснащені оптичними міжсупутниковими лініями — лазерними каналами, які дозволяють їм передавати дані безпосередньо один одному. Так утворюється глобальна лазерна мережа в космосі, завдяки якій інформація може долати великі відстані між супутниками, перш ніж потрапити на наземну станцію.

Для людини все це відбувається настільки швидко, що вона просто натискає кнопку відтворення і бачить відео.

Саме тому Starlink можна уявляти не як один «супутниковий кабель», а як величезну рухому мережу в космосі, яка постійно перебудовує маршрути передачі даних.

Як працює супутниковий інтернет Starlink: шлях сигналу від антени до наземної станції. Фото: RealPars

Скільки супутників у Starlink і чому їх так багато

На відміну від традиційних супутників зв’язку, які «висять» над однією точкою Землі на висоті близько 36 тисяч кілометрів, Starlink працює на низькій навколоземній орбіті — приблизно 550 кілометрів.

Через це кожен супутник постійно рухається зі швидкістю близько 27 тисяч кілометрів на годину й робить повний оберт навколо планети приблизно за півтори години. Один супутник не може постійно залишатися над користувачем, тому його безперервно змінює інший. Саме тому Starlink потребує не десятків, а тисяч апаратів.

Станом на серпень 2026 року на орбіті працюють 9 790 супутників Starlink, а компанія SpaceX планує поступово розширювати це угруповання й надалі. Чим більше супутників перебуває в космосі, тим стабільніше покриття і тим більше користувачів система може одночасно обслуговувати.

Орбітальний радар, що показує актуальну кількість супутників Starlink. Фото: Orbital Radar

Чому Starlink швидший за класичний супутниковий інтернет

Головна перевага Starlink — невелика відстань між користувачем і супутником. Якщо сигнал до геостаціонарного супутника має подолати приблизно 36 тисяч кілометрів в один бік, то до супутника Starlink — лише близько 550 кілометрів.

Саме тому затримка сигналу зазвичай становить близько 20–40 мілісекунд замість кількох сотень мілісекунд або навіть секунди, характерних для традиційного супутникового інтернету. Це дозволяє без проблем проводити відеодзвінки, користуватися хмарними сервісами, керувати безпілотниками та передавати дані майже в реальному часі.

Starlink в Україні: як він став основою звʼязку на фронті

До 24 лютого 2022 року українці майже не чули про Starlink. Це було щось далеке та космічне. Але й у цьому просто не було потреби. Україна має одну з найрозвиненіших телекомунікаційних мереж у Європі: мобільний зв’язок доступний практично всюди, а домашній інтернет залишається одним із найдешевших у світі. Купувати дорогий комплект супутникового інтернету заради резервного каналу було економічно недоцільно.

Але повномасштабне вторгнення змінило розклад сил. Російські війська почали системно знищувати базові станції мобільних операторів, волоконно-оптичні лінії, вузли зв’язку та енергетичну інфраструктуру. У багатьох районах країни військові, медики, рятувальники та місцева влада буквально залишилися без засобів комунікації. 

Тож дуже швидко все змінилося і вже 26 лютого 2022 року тодішній міністр цифрової трансформації Михайло Федоров звернувся до Ілона Маска із проханням надати Україні доступ до Starlink. Менш ніж за дві доби компанія SpaceX активувала сервіс на території України, а 28 лютого надійшла перша партія терміналів. Так почалася історія, яка зробила Starlink одним із найважливіших елементів української цифрової оборони.

За понад чотири роки війни Starlink перестав бути просто способом підключитися до інтернету. Він став частиною системи управління військами, роботи безпілотників, координації артилерії, логістики та гуманітарних операцій.

Як Starlink використовують військові

Звʼязок завжди був важливим на полі бою. Але якщо ще кілька десятиліть тому основу військового зв’язку становили радіостанції, то сучасна війна дедалі більше залежить від передачі великих обсягів цифрових даних. Координати цілей, відео з безпілотників, супутникові карти, дані розвідки, зв’язок між командними пунктами — усе це потребує стабільного інтернету, який може надати Starlink.

Найчастіше термінали використовують для:

• зв’язку між штабами та підрозділами;
• розгортання мобільних командних пунктів;
• передачі розвідувальної інформації;
• роботи із цифровими картами та системами ситуаційної обізнаності;
• резервного каналу зв’язку під час втрати інших засобів комунікації.

Оператори розвідувальних БпЛА передають через Starlink відео високої якості практично без затримок. Це дозволяє командуванню в режимі реального часу бачити пересування противника, швидко оцінювати обстановку та ухвалювати рішення.

Українські військові використовують Starlink для передачі відео з безпілотників. Фото: Міноборони

Військовий оператор БпЛА із позивним «Fox» пояснює, що одна з ключових переваг Starlink на фронті — саме швидкість передачі інформації. На командному пункті одночасно можуть переглядати трансляції з розвідувальних та ударних безпілотників, а також обмінюватися інформацією з іншими підрозділами.

«Ти оперативно бачиш, оперативно приймаєш рішення, даєш команди іншим підрозділам. Всі бачать твої стріми, ти бачиш стріми суміжників. Це допомагає швидко приймати рішення і швидко це відпрацьовувати», — розповідає військовий.

За його словами, така система зв’язку фактично скорочує час між виявленням цілі та реакцією на неї. Командування може одночасно отримувати відео з кількох напрямків, оцінювати ситуацію та координувати роботу різних екіпажів і підрозділів.

Starlink використовують не лише як наземний канал зв’язку. За словами військового із позивним «Fox», супутникові термінали також можуть встановлювати на наземних роботизованих комплексах.

Такі машини використовують, зокрема, для логістики, підвезення боєприпасів і спорядження або евакуації поранених. Наявність супутникового зв’язку дозволяє оператору підтримувати керування комплексом навіть на значній відстані від основної позиції.

Детальніше про українські НРК та як вони змінюють війну можна прочитати тут.

«Якщо в НРК є Starlink, він має прямий зв’язок через супутник і дуже серйозне покриття. Якщо робити це через інший тип зв’язку, десь він може перерватися — і ти втратиш цей комплекс», — пояснює військовий.

Саме мобільність терміналів є ще однією перевагою Starlink у польових умовах. Компактні приймальні антени можна відносно легко транспортувати та встановлювати на тимчасових позиціях, де немає стабільної наземної інфраструктури.

Не менш критичним є супутниковий інтернет для артилерії. Оператор БпЛА в інтервʼю «Радіо Свобода» пояснює, що ще на початку повномасштабної війни коригування артилерії відбувалося переважно голосом через радіостанції: оператор повідомляв, чи був переліт або недоліт снаряда. 

Сьогодні ж артилерійські розрахунки нерідко працюють, спираючись на безперервний відеострім із розвідувального дрона. Це дозволяє значно швидше коригувати вогонь і підвищує точність ураження цілей.

Як розповідають самі військові, без стабільного стрімінгу ефективність таких ударів суттєво знижується.

Особливо залежними від Starlink стали автономні групи операторів безпілотників, які працюють далеко від основних командних пунктів. Для них супутниковий інтернет часто є єдиним способом підтримувати зв’язок із підрозділом і передавати розвіддані.

Але Starlink не працює ізольовано. На тактичному рівні його доповнюють локальні радіомережі, ретранслятори та інші системи зв’язку. Фактично супутниковий інтернет став «магістраллю», яка поєднує окремі елементи сучасної цифрової системи управління військами.

Starlink для лікарень, ДСНС і громад

Попри те що головним користувачем Starlink залишаються Сили оборони, його роль значно ширша.

Термінали використовують медичні заклади, особливо поблизу лінії фронту, де вони забезпечують доступ до електронної системи охорони здоров’я, зв’язок із колегами та проведення телемедичних консультацій.

Для рятувальників ДСНС Starlink став резервним каналом комунікації під час ліквідації наслідків російських атак, коли мобільний зв’язок тимчасово недоступний.

Волонтерські організації застосовують його для координації гуманітарних місій та роботи у прифронтових громадах.

Після масованих ударів по енергетичній інфраструктурі наприкінці 2022 року термінали також почали масово встановлювати на об’єктах критичної інфраструктури, у лікарнях, пунктах незламності, органах місцевої влади та на деокупованих територіях.

Станом на 2026 рік Україна стала одним із найбільших користувачів Starlink у світі. Наразі супутниковий інтернет використовують близько 5 мільйонів українців. А за прогнозами генерального директора телекомунікаційної групи Veon Каана Терзіоглу до кінця 2026 року цей показник може зрости приблизно до 12 мільйонів осіб.

Чому Starlink важко замінити на війні

Starlink став настільки важливим для українських військових не через одну конкретну характеристику, а завдяки поєднанню кількох переваг:

• Велике супутникове угруповання. Тисячі супутників на низькій орбіті забезпечують широке й стабільне покриття. 
• Низька затримка та висока швидкість. Starlink дозволяє передавати великі обсяги даних у реальному час.
• Компактність і швидке розгортання. Термінал можна відносно швидко перевезти на нову позицію та підключити там, де немає мобільного чи дротового інтернету. 
• Можливість масштабування. SpaceX регулярно запускає нові супутники, збільшуючи покриття та пропускну здатність мережі. 

У результаті Starlink став не просто способом вийти в інтернет, а важливою частиною сучасної військової інфраструктури.

Ризики Starlink: залежність від SpaceX та Ілона Маска

За чотири роки повномасштабної війни Starlink став для України настільки важливим, що його часто називають одним із ключових елементів сучасної військової інфраструктури. 

Але парадокс полягає в тому, що найефективніша система супутникового зв’язку у світі одночасно є однією з найбільших стратегічних залежностей України. Starlink належить приватній компанії SpaceX, а це означає, що правила використання мережі визначає не держава, а власник сервісу — Ілон Маск.

За роки війни Україна вже кілька разів переконувалася чому така залежність є вкрай небезпечною.

Маск обмежував використання Starlink

Перші серйозні питання щодо використання Starlink у бойових операціях виникли восени 2022 року.

Тоді українські морські безпілотники готувалися до атаки на російський флот поблизу тимчасово окупованого Криму. Але операцію довелося скасувати через раптове відключення інтернету від Starlink.

Пізніше Маск пояснював, що не хотів, аби його компанія брала безпосередню участь у наступальних військових діях, оскільки побоювався ескалації конфлікту. Він навіть заявляв, що SpaceX «не повинна ставати співучасником великої війни».

Саме ця історія вперше показала: навіть якщо Україна має тисячі терміналів, остаточний контроль над мережею все одно залишається за SpaceX.

Наступна хвиля дискусій виникла на початку 2023 року.

Тоді президент SpaceX Ґвінн Шотвелл повідомила, що Starlink ніколи не створювався як зброя, а компанія не передбачала його використання для керування ударними безпілотниками. Після цього SpaceX запровадила технічні обмеження, які мали унеможливити використання сервісу саме для таких сценаріїв.

Ілон Маск пояснював це ще жорсткіше, заявивши, що його компанія не хоче «допустити Третю світову війну».

Натомість українська сторона наголошувала, що Starlink є насамперед інструментом зв’язку, а не системою управління зброєю. Згодом тодішній  міністр цифрової трансформації Михайло Федоров повідомив, що Україна та SpaceX знайшли рішення, яке дозволило уникнути критичних наслідків для роботи Сил оборони.

Питання можливого відключення Starlink знову опинилося в центрі уваги навесні 2025 року. 9 березня Ілон Маск написав у соціальній мережі X, що Starlink є «основою української армії», а якщо вимкнути систему, то «вся лінія фронту завалиться».

Цей допис викликав міжнародну дискусію. Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський нагадав, що саме Польща фінансує значну частину роботи українських терміналів, витрачаючи на це близько $50 млн щороку. Він також заявив, що якщо SpaceX стане ненадійним постачальником, доведеться шукати альтернативи.

У відповідь Маск різко відповів польському міністру, заявивши, що Польща покриває лише невелику частину загальних витрат, а реальних аналогів Starlink наразі не існує.

До дискусії долучився й держсекретар США Марко Рубіо, який запевнив, що ніхто не планує відключати Starlink для України.

Ризики пов’язані не лише з політичними рішеннями. У липні та вересні 2025 року користувачі Starlink по всьому світу зіткнулися з масштабними збоями. Проблеми одночасно фіксувалися у десятках країн, а на сервісі Downdetector з’явилися десятки тисяч повідомлень про несправності.

Перебої торкнулися й українського фронту. Командувач Сил безпілотних систем Роберт Бровді («Мадяр») тоді повідомляв про значні труднощі в роботі підрозділів, які використовували супутниковий інтернет. На щастя, зв’язок вдалося відновити протягом кількох годин.

Але цей випадок став серйозним нагадуванням: навіть глобальна технічна аварія на стороні SpaceX може одночасно вплинути на тисячі українських військових.

Білий список Starlink: як відключення «сірих» терміналів вдарило по росіянах

Найкраще про роль Starlink у сучасній війні свідчить те, що сталося після того, як на початку лютого 2026 року SpaceX за погодженням із Міністерством оборони України почала блокувати термінали, які не були внесені до спеціального «білого списку».

Попри те що Starlink офіційно не працює на території росії, приблизно з 2023 року російські військові почали масово використовувати так звані «сірі» Starlink — термінали, завезені через треті країни або зареєстровані з порушенням правил. За словами українських військових, до 2025 року такі термінали вже були звичним явищем практично вздовж усієї лінії фронту.

Росіяни використовували їх для тих самих завдань, що й українські військові: передачі відео з розвідувальних дронів, координації штурмових груп, управління артилерією та обміну даними між підрозділами.

Наскільки серйозною була ця проблема для України, в інтерв’ю Сергію Стерненку пояснював колишній міністр оборони Михайло Федоров. За його словами, використання Starlink росіянами могло створити ризик не лише для їхнього зв’язку, а й для роботи української протиповітряної оборони.

«Шахеди» зі Starlink, за його словами, потенційно давали б російським військовим можливість дистанційно керувати кожним безпілотником у режимі реального часу, фактично «з москви». Це означало б можливість змінювати траєкторії польоту під час руху, зокрема над дорогами та іншими маршрутами, поза межами роботи українських радарів і акустичних сенсорів. 

У такому разі дрони ставали б значно складнішими для виявлення і перехоплення, а також могли б виконувати більш точне наведення на цілі. За словами ексміністра, це створювало б додаткову загрозу для українських військових об’єктів і потенційно могло б ускладнити роботу авіації та систем ППО, зокрема F-16, які могли б ставати мішенню в умовах більш гнучкого та керованого польоту таких безпілотників.

Про українські дрони-перехоплювачі можна прочитати тут.

Але ситуація різко змінилася, коли запрацювала система верифікації терміналів. В Україні почав діяти так званий «білий список»: працювати могли лише зареєстровані пристрої, які використовувалися українськими військовими, державними структурами, бізнесом або цивільними користувачами. Усі інші термінали, які не пройшли перевірку, автоматично втрачали доступ до мережі.

Це рішення вдарило по російських підрозділах, які використовували незаконно ввезені Starlink.

Українські військові та експерти із систем зв’язку повідомляли, що після блокування росіяни зіткнулися із серйозними труднощами у координації штурмових груп, передачі розвідданих та управлінні безпілотниками. Радник міністра оборони та фахівець із систем зв’язку Сергій Бескрестнов («Флеш») тоді заявив, що на окремих напрямках противник був змушений тимчасово призупинити наступальні дії через втрату зв’язку.

Про проблеми відкрито писали й самі російські провоєнні телеграм-канали. «Два майора», наприклад, визнав, що відключення Starlink негативно вплинуло на систему управління військами, а «воєнний блогер» Юрій Подоляка описав ситуацію на фронті словом «хаос».

Показовими стали й перехоплені українською розвідкою переговори російських військових. В одному з них солдат скаржився: «Чорт забирай! Схоже, вони відключили всі Starlink… Зв’язок зник. Повністю зник. Зображення не передаються».

За оцінками Інституту вивчення війни (ISW), блокування незареєстрованих терміналів суттєво погіршило можливості російських військ координувати дії та використовувати безпілотники, а темпи їхнього просування на окремих ділянках фронту помітно знизилися.

За оцінками українських військових, російським підрозділам стало складніше координувати дії між собою, передавати відео з розвідувальних дронів і керувати артилерією. Деякі підрозділи були змушені повернутися до радіозв’язку або почали поспіхом будувати так звані інтернет-мости — мережі наземних антен, які передають сигнал від одного ретранслятора до іншого.

Однак такі рішення виявилися значно менш ефективними. Вони потребують більше обладнання, складнішого розгортання, а самі антени легше виявити під час аеророзвідки. Крім того, активніше використання радіозв’язку збільшило кількість переговорів, які могли перехоплювати українські підрозділи.

Чи існує альтернатива Starlink

Після кількох гучних дискусій навколо можливого обмеження доступу до Starlink питання альтернатив перестало бути теоретичним. Стало очевидно: залежність від одного комерційного оператора створює стратегічний ризик. Навіть якщо мережа продовжує працювати, сама можливість її відключення змушує Україну, європейських партнерів і військових шукати альтернативні рішення.

Але головна проблема полягає в тому, що повноцінної заміни Starlink сьогодні не існує.

На перший погляд може здатися, що супутниковий інтернет пропонують багато компаній. Але насправді більшість із них працюють за іншими технологіями. Головна ж перевага Starlink полягає не лише в швидкості чи низькій затримці сигналу. Вона — у масштабі.

Наразі SpaceX має найбільше у світі угруповання низькоорбітальних супутників. Вони літають на висоті близько 550 км і забезпечують практично безперервне покриття більшої частини планети.

Конкуренти поки що не можуть запропонувати подібний масштаб.

OneWeb — найближчий конкурент

Найреальнішою альтернативою Starlink сьогодні вважають британсько-французьку систему OneWeb, яка належить компанії Eutelsat.

Як і Starlink, вона використовує супутники на низькій навколоземній орбіті, тому забезпечує порівняно невелику затримку сигналу. Саме через це Європейський Союз розглядав OneWeb як один із можливих резервних варіантів для України.

Втім, можливості систем суттєво відрізняються.

Якщо Starlink має близько 10 тисяч супутників, то угруповання OneWeb налічує близько 650. Через це над територією України одночасно перебуває значно менше супутників, а отже — менша пропускна здатність мережі.

Крім того, OneWeb спочатку створювали не для масового користувача, а для корпоративного сегмента. Його обладнання значно дорожче за Starlink — вартість одного комплекту може становити від двох до шести тисяч доларів. Такі системи встановлюють на підприємствах, у державних установах чи великих офісах, а не використовують як індивідуальні переносні термінали.

Саме тому OneWeb сьогодні здатен радше доповнити Starlink, ніж повністю його замінити.

Amazon Leo — новий конкурент Starlink

Ще один потенційний конкурент Starlink — Amazon Leo, колишній Project Kuiper.

Amazon уже вивів на орбіту близько 400 супутників і планує розгорнути угруповання з понад 3 тисяч апаратів. Amazon позиціонує його не стільки як пристрій для звичайного домашнього користувача, скільки як рішення для авіації, морського транспорту, енергетики, бізнесу та інших сфер, де потрібен стабільний високошвидкісний зв’язок.

Нова Leo Ultra — потужна антена корпоративного класу зі швидкістю до 1 Гбіт/с, призначена для авіації, транспорту, енергетики та інших сфер. Amazon також робить ставку на інтеграцію Leo зі своєю хмарною інфраструктурою.

Проте сьогодні Leo ще не може замінити Starlink: SpaceX має значно більше супутників і роки роботи глобальної мережі.

IRIS² — європейська альтернатива Starlink

Ще один можливий варіант — європейська супутникова система IRIS², яку ЄС створює для забезпечення незалежного та захищеного зв’язку. У 2026 році Європейська комісія та консорціум SpaceRISE узгодили ключові параметри проєкту: майбутнє угруповання складатиметься з 348 супутників, а перші з них планують запустити у 2029 році.

Головна відмінність IRIS² від Starlink — у призначенні. SpaceX будувала Starlink передусім як глобальну комерційну мережу супутникового інтернету, тоді як IRIS² має насамперед забезпечити захищений зв’язок для урядів, оборонних і безпекових структур та служб екстреного реагування ЄС. Водночас передбачені й комерційні послуги — зокрема для бізнесу, транспорту та віддалених регіонів, де традиційна телекомунікаційна інфраструктура недостатньо розвинена.

Тому IRIS² наразі не є заміною Starlink. Сьогодні це ще система, що перебуває на етапі розробки та розгортання. Навіть після запуску вона матиме зовсім іншу архітектуру й модель використання.

Україна також згадується серед країн, які можуть брати участь у європейському GOVSATCOM, що є одним із компонентів, пов’язаних із майбутньою інтеграцією IRIS². Водночас конкретні умови доступу України саме до сервісів IRIS² після їхнього запуску наразі не означають, що система зможе просто замінити наявні Starlink-термінали.

Які ще існують альтернативи Starlink

Серед можливих альтернатив також називають американські HughesNet і Viasat, люксембурзьку SES, іспанську Hisdesat та шведську Satcube.

Однак більшість із цих компаній використовують геостаціонарні супутники, які перебувають на висоті понад 35 тисяч кілометрів. Через таку відстань сигнал долає набагато довший шлях, а затримка може сягати 500–700 мілісекунд. Для перегляду вебсторінок або відеозв’язку це не критично, однак для сучасної війни така різниця має принципове значення.

Під час керування FPV-дроном, передавання відео з розвідувального безпілотника чи координації артилерії навіть кількасот мілісекунд можуть визначати успіх або провал бойового завдання.

Саме тому ці системи розглядають як резервні канали зв’язку, але не як повноцінну заміну Starlink.

Це підтверджує і військовий оператор БпЛА із позивним «Fox». За його словами, альтернативні супутникові системи можуть використовуватися як додаткові канали зв’язку, однак поки що не дають такого самого поєднання швидкості, покриття та стабільності, яке має Starlink.

«Альтернативи є — ті ж Viasat та інші системи. Але це не настільки якісний і швидкий зв’язок, він не так безперебійно працює. На даний момент альтернативи, яка б замінила Starlink, в принципі немає», — говорить військовий.

Водночас, за його словами, повне відключення Starlink не означало б автоматичного зникнення всього зв’язку на фронті. Супутниковий інтернет доповнюють радіомережі, мобільний зв’язок, ретранслятори та інші канали комунікації.

Паралельно в Україні з’являються і власні розробки.

Однією з них став супутниковий термінал UASAT від компанії Stetman. Він працює через мережу OneWeb і призначений насамперед для військових, державних структур та бізнесу.

Розробники наголошують, що система створювалася саме з урахуванням потреб війни. Термінал має захист від засобів радіоелектронної боротьби, споживає небагато електроенергії та може працювати автономно без зовнішнього живлення.

Але самі розробники не називають UASAT заміною Starlink. Його завдання — диверсифікувати канали зв’язку, щоб українські військові не залежали лише від одного оператора.

Ще один масштабний проєкт — європейська супутникова система IRIS².

Її створюють як незалежну інфраструктуру зв’язку для країн Європейського Союзу, зокрема для оборонних і державних потреб.

Однак найближчим часом вона навряд чи змінить ситуацію. Запуск повноцінного угруповання супутників триватиме кілька років, а вихід системи на повну потужність очікується приблизно до 2029 року.

До того часу Starlink, найімовірніше, залишатиметься основною системою супутникового інтернету як для України, так і для більшості інших країн.

Тому сьогодні більшість експертів сходяться на одному висновку: повноцінної альтернативи Starlink наразі не існує. Найімовірніший сценарій — не повна заміна, а використання кількох систем одночасно, щоб уникнути критичної залежності від одного постачальника зв’язку.

Читайте також: Middle Strike: чим Україна б’є по логістиці росії

росія будує власну альтернативу Starlink

Втрата доступу до нелегально завезених терміналів Starlink змусила росію пришвидшити розробку власної системи супутникового зв’язку. Таким проєктом стала низькоорбітальна мережа «Рассвєт», яку розвиває компанія «Бюро 1440».

Насправді цей проєкт не є новим. Його розробку розпочали ще у 2020 році під назвою «МегаФон 1440». Спочатку він позиціонувався як цивільна система супутникового інтернету для віддалених регіонів росії, однак після початку повномасштабної війни пріоритети змінилися. Сьогодні головним потенційним замовником системи вважають саме російські збройні сили.

Перші тестові супутники запустили у 2023 році. А в березні 2026 року в межах проєкту на орбіту вивели першу партію з 16 супутників;  наприкінці липня відбувся ще один запуск. За даними української розвідки, росія планує розгорнути 292 супутники до 2027 року та 924 — до 2035-го. Путін також заявляв, що робота над російським аналогом Starlink «просувається хорошими темпами» і що військові невдовзі зможуть ним користуватися.

За оцінками експертів, нині система забезпечує кілька стабільних «вікон» зв’язку над територією України щодня. Під час них російські війська потенційно можуть використовувати супутниковий канал для передачі даних, координації підрозділів та керування безпілотниками.

Поки що «Рассвєт» суттєво поступається Starlink, адже російське угруповання лише починає розгортатися. Крім того, супутники «Рассвєта» працюють на вищій орбіті, що збільшує затримку сигналу та обмежує можливості мережі.

Втім, експерти закликають не недооцінювати цей проєкт. Якщо росії вдасться реалізувати заявлені плани та розгорнути кілька сотень супутників, вона зможе отримати власну незалежну систему військового зв’язку. Це дозволить окупаційній армії менше залежати від іноземних сервісів, ефективніше координувати війська та розширити використання безпілотників із супутниковим каналом керування.

Саме тому Україна та її партнери вже зараз мають працювати не лише над пошуком альтернатив Starlink для власних Сил оборони, а й над засобами протидії новим російським супутниковим системам. Фахівці називають серед можливих напрямів розвиток засобів радіоелектронної боротьби, блокування наземної інфраструктури та посилення санкцій, які можуть ускладнити росії розгортання повноцінного супутникового угруповання.

Такий розвиток подій показує, що боротьба за перевагу у війні дедалі більше виходить за межі поля бою. Сьогодні вона точиться не лише за дрони чи ракети, а й за контроль над космічною інфраструктурою, від якої залежить зв’язок, управління військами та ефективність сучасних бойових операцій.

Starlink: головні факти та цифри

Скільки супутників у Starlink?

Станом на серпень 2026 року на орбіті працює близько 10 тисяч супутників Starlink. Вони розміщені на низькій навколоземній орбіті на висоті приблизно 550 кілометрів. SpaceX продовжує регулярно запускати нові апарати, розширюючи покриття та пропускну здатність мережі.

Що таке «білий список» Starlink?

Це система верифікації терміналів, яку SpaceX запровадила на початку лютого 2026 року за погодженням із Міністерством оборони України. Працювати можуть лише зареєстровані пристрої. Усі інші термінали, зокрема нелегально завезені російськими військовими, автоматично втратили доступ до мережі.

Чи може Ілон Маск вимкнути Starlink Україні?

Технічно так: мережа належить приватній компанії SpaceX, і правила її використання визначає власник. Восени 2022 року відключення вже зривало операцію українських морських дронів, а у 2023-му компанія запровадила обмеження на керування ударними безпілотниками.

Чи є альтернатива Starlink?

Повноцінної заміни Starlink наразі немає: OneWeb, Amazon Leo та інші системи можуть доповнювати його, але поступаються за масштабом, покриттям або доступністю. Найреалістичний варіант — використовувати кілька супутникових систем паралельно, щоб не залежати від одного оператора.

Що буде, якщо Starlink зникне?

Повне відключення Starlink не означатиме зникнення всього зв’язку на фронті, але суттєво ускладнить передачу даних, роботу дронів, координацію підрозділів та артилерії. Інші канали зв’язку існують, проте наразі жоден із них не може повноцінно замінити Starlink за швидкістю, стабільністю та масштабом.

Як росія замінює Starlink?

росія намагається створити власну низькоорбітальну мережу «Рассвєт», яка має забезпечити військових незалежним супутниковим зв’язком і зменшити залежність від іноземних систем. Проте наразі вона значно поступається Starlink за масштабом.

Поділитися: