Поки на передовій тривають бої за кожен метр, десь глибоко в тилу горить черговий російський склад. Палає радар. Злітає в повітря колона з боєприпасами. Так працює middle strike — клас ударних безпілотників, який створює нову реальність для протистояння на фронті.
Тил росії більше не є безпечним
За даними Міноборони, з початку 2026 року Сили оборони вчетверо збільшили кількість знищених логістичних об’єктів, складів, командних пунктів і маршрутів постачання на оперативній глибині. У квітні кількість знищених засобів ППО та радарів виявилася майже вдвічі більшою, ніж у жовтні минулого року. З 1 березня підтверджено знешкодження 81 російського засобу протиповітряної оборони.
Командир 422-го окремого полку безпілотних систем ЗСУ Микола Колесник підтверджує: знищення тилу безпосередньо зменшує кількість штурмів на фронті.
«Якщо це все правильно відпрацьоване, якщо правильно сплановане, по ключових цілях працювати, то це відображається безпосередньо на смузі. І тоді хлопцям безпосередньо на смузі легше, тому що у противника ускладнене забезпечення пальним, озброєнням, боєкомплектом, зв’язком і всім іншим, що потребує поле бою. Тому це логістика, це рухомий склад на ходу, локомотиви, склади ПММ, склади БК, особливо коли це з детонацією, ти розумієш, що це БК не доїде до смуги і не полетить в нашу сторону», — каже він.
Що таке middle strike і як він працює
Щоб зрозуміти логіку middle strike, треба уявити три рівні сучасної війни.
На тактичному рівні — FPV-дрони, які б’ють по живій силі та техніці безпосередньо на лінії зіткнення. На стратегічному — deep strike, удари по нафтопереробних заводах, арсеналах та оборонних підприємствах за сотні кілометрів углиб росії. Між ними — величезна порожнеча оперативної глибини від 30 до 300 кілометрів, де ворог тримав значну частину своєї критичної інфраструктури.
Саме цю порожнечу й заповнив middle strike.
Основні цілі — ті об’єкти, без яких армія не може нормально воювати:
- військова логістика та маршрути постачання (автомобільні й залізничні вузли, колони з боєприпасами, пальним і технікою)
- склади боєприпасів та озброєння;
- склади паливно-мастильних матеріалів (ПММ);
- штаби та командні пункти;
- зенітні комплекси й радіолокаційні станції;
- вузли зв’язку та засоби РЕБ;
- енергетична інфраструктура.
Військові пояснюють: завдання не в тому, щоб знищити конкретний танк, а в тому, щоб цей танк узагалі не доїхав до передової — бо не буде пального, снарядів або командира, який віддасть наказ.
Термін «middle strike» — не офіційна військова доктрина. Як і «deep strike», він виник у професійному середовищі військових, операторів безпілотників та інженерів.
Війна розвивається настільки швидко, що нові поняття часто з’являються раніше, ніж потрапляють до офіційних документів. Тому сьогодні middle strike означає не стільки конкретний тип безпілотника, скільки спосіб ведення бойових дій та характер цілей, які він уражає.
Ефект від middle strike накопичувальний — росія втрачає не окремі одиниці техніки, а цілі елементи системи управління, спостереження та прикриття. І що слабша її ППО — то більше можливостей для нових ударів, і оперативних, і стратегічних.
Яка різниця між middle strike та deep strike
На перший погляд може здатися, що такі завдання здатні виконувати і далекобійні deep strike-дрони. Якщо безпілотник може долетіти на сотні чи навіть тисячі кілометрів, то чому б не застосовувати його і по цілях на оперативній глибині?
Насправді ці два класи безпілотників вирішують різні завдання і не можуть повноцінно замінити один одного.
Принципова відмінність middle strike від deep strike — в архітектурі систем. Deep strike, як правило, наводиться виключно по GPS і летить заздалегідь запрограмованим маршрутом. Middle strike натомість підтримує постійний зв’язок з оператором, здатен візуально наводитися на ціль у фінальній фазі і підтверджує ураження в реальному часі.
Головна особливість middle strike полягає в тому, що вони працюють по динамічних цілях, які можуть змінювати своє місцезнаходження. Якщо для удару по стаціонарному об’єкту достатньо заздалегідь закладених координат, то для ураження колони техніки, мобільного комплексу ППО або командного пункту потрібен постійний зв’язок з оператором та можливість коригувати маршрут у польоті.
Саме тому middle strike-дрони вважаються технологічно складнішими, ніж багато далекобійних ударних безпілотників. Вони поєднують кілька систем навігації, канали зв’язку та засоби донаведення на ціль.
Про систему донавелення на ціль VGI-9 та особливості її застосування в умовах активної роботи РЕБу — читайте тут.
Для цього українські підрозділи часто використовують додаткові дрони-розвідники (зазвичай «Shark» або «Лелека») або ретранслятори, які підтримують зв’язок із ударним безпілотником на значній відстані.
Саме через різний характер завдань deep strike не може повноцінно замінити middle strike. Далекобійні безпілотники призначені для системного виснаження стратегічного потенціалу росії, тоді як middle strike щодня руйнує логістику, управління та систему протиповітряної оборони противника поблизу фронту. Разом вони формують багаторівневу систему ударів, у якій кожен клас безпілотників виконує власну роль.
Від «Булави» до «Зозулі»: чим Україна б’є по російському тилу
Сьогодні middle strike в Україні — це не один конкретний безпілотник, а ціле сімейство ударних систем, які працюють на різних дистанціях і виконують різні завдання.
«Булава»: мисливець за ППО та РЕБ
Фото: «Мілітарний»
Одним із найвідоміших представників цього класу є ударний комплекс «Булава», створений компанією DeViRo. Він належить до компактніших систем middle strike.
Безпілотник має довжину 1,5 метра, розмах крил 1,6 метра та злітну масу 11,5 кілограма. Він може перебувати у повітрі до 50 хвилин, розвиваючи швидкість до 100 км/год. Бойова частина масою 3,6 кілограма найчастіше виконується у кумулятивно-термобаричному варіанті.
Для роботи на відстані до 55 кілометрів використовується MESH-мережа через дрон-ретранслятор. Наведення здійснюється через оптику з денним та нічним тепловізійним каналом. Принципова особливість: система на базі машинного зору дозволяє дрону самостійно захоплювати та відстежувати ціль, яку визначив оператор. Х-подібне оперення дає «Булаві» високу маневреність.
Саме завдяки поєднанню точності, стійкого зв’язку та потужної бойової частини «Булава» використовується для полювання на російські комплекси ППО, РЕБ, бронетехніку та інші високопріоритетні цілі.
Боєць «Серж Марко», чиї екіпажі тестували прототип навесні 2025 року, описує результат:
«Ми там п’ять вильотів зробили — п’ять влучань. 100% влучання. І це на найскладнішому напрямку».
Серед підтверджених уражень: кілька ЗРГК «Тунгуска», дві пускові установки «Бук», РЛС «Бук», дві системи «Тор», «Стріла-10».
RAM X: український аналог «Ланцета»
Фото: Defense Express
Ще одним представником класу middle strike став баражуючий боєприпас RAM X від компанії Incorporated Systems. Противники самі прозвали його «Укроланцетом» за схожу роль зі знаменитим російським дроном — але зазначають, що українська система менш помітна.
Система працює у зв’язці з розвідувальним безпілотником Shark, який виконує пошук цілей та ретрансляцію сигналу. Сам дрон створений на базі попереднього комплексу RAM II, але отримав покращені можливості для роботи по цілях у глибині оборони противника.
Точні характеристики RAM X не розголошуються, однак відомо, що попередник RAM II мав радіус дії 30 км і БЧ 3 кг. RAM X вже підтверджено застосовувався на дистанціях понад 50 км.
Серед підтверджених цілей — кілька ЗРГК «Тунгуска», дві пускові «Бук», РЛС «Бук», дві системи «Тор», «Стріла-10».
За прогнозами, RAM X з’явиться на фронті у значно більшій кількості, ніж існує «Ланцетів» у росіян.
FP-2: ставка на максимальну потужність
Окреме місце займає новий ударний безпілотник FP-2 від української компанії Fire Point.
Його створили на базі далекобійного FP-1, але спеціально адаптували для роботи на оперативній глибині. Конструктивно FP-2 є коротшою версією FP-1. Дальність скоротили з 1400 до 200 км, зате бойову частину збільшили до 105 кг — це найважча бойова частина серед відомих українських middle strike-систем.
FP-2 може працювати у двох режимах: автономно за координатами для ударів по стаціонарних цілях або під керуванням оператора для ураження рухомих об’єктів.
Пускова установка існує як у стаціонарному вигляді, так і в мобільному — замаскованому під армійську вантажівку.
Фактично цей дрон демонструє головну ідею концепції Middle Strike — пожертвувати надмірною дальністю заради більшого руйнівного ефекту по штабах, складах, логістичних вузлах та інших цілях оперативного рівня.
«Зозуля»: важкий дрон для ударів по логістиці та інфраструктурі
Ще одним прикладом є дрон-камікадзе «Зозуля» від компанії «Warbirds of Ukraine».
Безпілотник має розмах крил майже 6 метрів, довжину близько 3,5 метра та може нести бойову частину масою до 50 кілограмів. Крейсерська швидкість становить близько 130 км/год, а тривалість польоту сягає дев’яти годин. Залежно від конфігурації дальність застосування може перевищувати 500 кілометрів, а в окремих версіях — понад 1000 кілометрів.
Особливістю «Зозулі» є поєднання великої дальності з можливістю працювати по оперативних цілях. Безпілотник оснащений системою візуальної навігації, засобами протидії спуфінгу та інерціальною навігаційною системою, яка дозволяє продовжувати політ навіть за втрати супутникового сигналу.
За словами командира 422-го полку Миколи Колесника, підрозділ використовує такі дрони не для окремих демонстративних ударів, а як інструмент системного впливу на російську логістику.
Серед підтверджених результатів — удари по електропідстанціях у Мелітополі, що живили гарнізони окупантів, знищення порту в Бердянську, реактивної системи «Торнадо-С» під час руху, а також локомотива, що вивозив крадене зерно до росії. Полк також вражав енергетичну інфраструктуру Джанкоя, Красноперекопська та Армянська в Криму — проходячи через кримське ППО без втрат.
«Зозуля» вже кодифікована Міноборони, вартість — близько $40 000.
Hornet: ловець російської логістики
Одним із найефективніших middle strike-дронів останнього року став американський Hornet від Perennial Autonomy, який активно використовують українські підрозділи для ударів по російських маршрутах постачання.
Безпілотник має злітну масу близько 15 кілограмів, розмах крил 2,2 метра та здатний нести бойову частину масою до 4,5 кілограма. Дальність його польоту оцінюють у 130–160 кілометрів.
Після виявлення цілі Hornet здатний автоматично супроводжувати її та атакувати на фінальному етапі польоту. Під час пікірування швидкість дрона може досягати 200 км/год.
Hornet летить переважно на малих висотах — до 200 м, часом до 5 м — і атакує тихо, залишаючи мінімум часу на реакцію. Збити його зі стрілецької зброї надзвичайно складно. За вартістю, за оцінкою військового оглядача Bild Юліана Рьопке, — менше 5000 євро.
Те, що відрізняє Hornet від багатьох аналогів, — це безперервна модернізація прямо в ході бойового застосування. Конструкцію оперативно змінюють за підсумками кожної серії вильотів.
За оцінками українських та російських військових оглядачів, саме Hornet останнім часом став одним із головних інструментів для ударів по російських колонах постачання, складах та логістичних маршрутах на окупованій території Донеччини, Запоріжжя та на сухопутному коридорі до Криму.
Middle strike це не лише нова зброя — це нова економіка удару
Одна високоточна ракета до HIMARS коштує від 150 до 220 тисяч доларів. «Зозуля» — близько 40 тисяч. Hornet, за оцінками, менше 5 тисяч євро. При цьому ціль одна й та сама: знищений радар, спалений склад або зупинена колона однаково виводить їх з бойового циклу незалежно від того, чим по них вдарили. Українські військові прямо кажуть: middle strike стає ефективною альтернативою дорогому ракетному озброєнню для роботи по оперативній глибині.
Саме тому Україна активно масштабує цей напрям. У квітні 2026 року Президент Володимир Зеленський назвав middle strike одним із головних пріоритетів найближчих місяців. За його словами, цього року вже законтрактовано у п’ять разів більше засобів middle strike, ніж торік, а виробництво та постачання надалі зростатимуть.
Про ефективність такого підходу свідчить і статистика застосування. Міністр оборони Михайло Федоров повідомляв, що у квітні кількість успішних уражень дронами середньої дальності зросла удвічі порівняно з березнем та вчетверо порівняно з лютим.
Поступово розвиток цього сегмента виходить і на міжнародний рівень. Україна запускає спільне виробництво middle strike-дронів із Норвегією, а також розширює співпрацю з європейськими країнами в межах ініціативи Build with Ukraine. Йдеться не лише про фінансування виробництва, а й про створення нових безпілотних систем із використанням сучасних технологій зв’язку, автономного наведення та елементів штучного інтелекту.
Фактично middle strike стає тим інструментом, який дозволяє переносити війну з лінії зіткнення в тил противника. І якщо FPV-дрони змінюють тактичний рівень бою, а Deep Strike впливають на стратегічний потенціал росії, то саме Middle Strike дедалі більше визначає, наскільки ефективно російська армія може воювати тут і зараз.
