Що таке лазерна зброя
Лазерна зброя — це система, що використовує сфокусований промінь світла надвисокої потужності для ураження цілей. Лазерний промінь концентрує велику кількість енергії на невеликій ділянці поверхні та швидко нагріває її до температур, за яких матеріал починає плавитися або випаровуватися.
У сучасних зразках бойових лазерів, як от британського DragonFire, температура в точці впливу може перевищувати 3000 °C — цього достатньо, щоб буквально пропалити оболонку цілі за лічені секунди й вивести її з ладу.
Як працює лазер
Принцип дії лазера базується на генерації фотонів — частинок світла. Електрична енергія проходить через спеціальне середовище, де створюється потужний потік світла. Потім система оптики збирає ці фотони в надзвичайно вузький і точний промінь.
У військових системах найчастіше використовують інфрачервоні лазери. Людське око не бачить такого випромінювання, тому сам промінь під час роботи непомітний.
Коли він потрапляє в ціль, енергія перетворюється на тепло. Саме це тепло руйнує матеріал або виводить з ладу електронні компоненти.
Чому лазери стали цікавими для ППО
Поява масових атак дронів змусила ППО шукати рішення, які не залежать від людського фактора та складної логістики. Більшість сучасних засобів протидії — від зенітних дронів-перехоплювачів до мобільних вогневих груп — це механіка, яка потребує залучення людей, постійного постачання розхідних матеріалів та часу на реагування.
Про розвиток приватної ППО в Україні та чи зможе така ініціатива насправді посилити загальну систему ППО країни, — читайте в матеріалі нашого блогу.
Лазер у цьому сенсі принципово інший. Це повністю автономна система, здатна виявляти, відстежувати і знищувати цілі без безпосередньої участі людини в кожному окремому перехопленні. Поки є електроенергія — система працює. Саме тому такі системи потенційно розглядаються як ефективний спосіб боротьби з масовими атаками дешевих безпілотників.
Серед інших переваг:
- майже миттєве ураження цілі;
- висока точність;
- практично безшумна робота;
- потенційно необмежений боєзапас за наявності електроживлення.
В травні 2026 року Україна значно посилила тиск на логістику росіян. Middle Strike: чим Україна б’є по логістиці росії? — читайте в матеріалі нашого блогу.
Лазерна зброя у світі: від експериментів до бойового застосування
Першими до практичних розробок лазерної зброї приступили американці — ще в 1980-х роках. Одним із найвідоміших ранніх проєктів став Airborne Laser (ABL) — хімічний лазер, встановлений на модифікованому Boeing 747. Система була здатна виявляти та знищувати балістичні ракети на фазі підйому, однак коштувала астрономічних грошей і у 2011 році програму закрили.
Наступним кроком стала система HEL MD — мобільний лазер потужністю 10 кВт, змонтований на вантажівці. На випробуваннях у 2013 році на полігоні Вайт-Сендз вона знищила понад 90 мінометних мін і кілька безпілотників.
Згодом у США з’явилися десятки нових проєктів — лазери встановлювали на бронемашини, кораблі та навіть випробовували на вертольотах Apache. Однак усі ці програми також продемонстрували, наскільки складною та дорогою залишається така технологія.
Ізраїльська Iron Beam
Найбільшого практичного успіху в розвитку лазерної зброї поки що досяг Ізраїль. Країна, яка роками живе під загрозою ракетних обстрілів, шукала спосіб здешевити протиповітряну оборону. Ще з 1996 року там велись роботи з хімічними лазерами (це системи, в яких генерація світла відбувається завдяки енергії екзотермічних хімічних реакцій, а не від зовнішнього джерела струму), а з приблизно 2007-го — з твердотільними.
У 2014 році вперше публічно показали концепт Iron Beam. Відтоді розробникам знадобилося майже дванадцять років, щоб довести систему до серійного виробництва. У 2025 році компанія Rafael завершила основні випробування комплексу, а вже у 2026 році перші системи були передані ізраїльським ВПС.
Фінальна версія Iron Beam 450 складається з двох лазерних модулів, що діють синхронно, і вже пройшла бойове хрещення — за даними компанії, під час атаки ХАМАСу у 2023 році система перехопила десятки цілей. У березні 2026 року Міноборони Ізраїлю офіційно передало Iron Beam ВПС країни. Потужність системи — 100 кВт, дальність — близько 10 км.
Головна перевага — вартість одного «пострілу» еквівалентна ціні витраченої електроенергії і становить лише кілька доларів. Ізраїльські військові розглядають Iron Beam не як заміну «Залізному куполу», а як ще один ешелон багаторівневої системи ППО, який дозволить значно дешевше відбивати масовані атаки.
Фото: Rafael Advanced Defense Systems
Британський DragonFire
Велика Британія пішла дещо іншим шляхом. Її проєкт DragonFire стартував лише у 2018 році, але завдяки розвитку сучасної електроніки та оптики британським інженерам вдалося значно скоротити витрати на розробку порівняно з ранніми американськими програмами. На створення комплексу витратили близько 100 мільйонів фунтів стерлінгів.
Фото: MoD UK
Система потужністю понад 50 кВт фокусує 37 лазерних променів в один і, за заявами розробників, здатна вразити монету на відстані кілометра. Вартість одного «пострілу» — близько 10 фунтів стерлінгів.
У листопаді 2025 року DragonFire збив високошвидкісний безпілотник, що рухався зі швидкістю до 650 км/год — швидше за реактивний «Шахед». Після цього Велика Британія уклала контракт з MBDA на 316 мільйонів фунтів і розпочала серійне виробництво для есмінців Type 45 з плановим постачанням у 2027 році.
Варто згадати, що британська сторона обіцяла передати прототипи DragonFire ще до завершення повної розробки. У квітні 2024 року тодішній міністр оборони Грант Шаппс заявив, що система не обов’язково має бути готовою на 100%, щоб українці могли почати її використовувати. Однак відтоді жодних офіційних підтверджень постачання не надходило.
Українські лазерні системи
Система «Тризуб»
Першою публічно відомою українською розробкою у сфері бойових лазерів став комплекс «Тризуб».
Фото: Defense Blog
Вперше про нього публічно повідомили наприкінці 2024 року. У квітні 2025-го Сили безпілотних систем уперше продемонстрували його роботу.
За заявленими характеристиками, комплекс здатен знищувати ударні дрони, авіабомби, а також крилаті й балістичні ракети на дистанції до 3 км, а літаки, гелікоптери та розвідувальні БПЛА — до 5 км. Окрім ураження, лазер може засліплювати оптику дронів, гелікоптерів і літаків на відстані до 10 км.
Під час демонстрації комплекс уразив наземну мішень і засліпив камеру оптоволоконного FPV-дрона. При цьому наведення на ціль на момент випробувань здійснювалося вручну, за допомогою джойстика — попри наявність оптико-електронної станції. Орієнтовні характеристики прототипу:
- висота ураження близько 2 км;
- потужність лазера — до 50 кВт;
- здатність уражати об’єкти, що рухаються зі швидкістю приблизно 200 км/год.
Від першої демонстрації у квітні 2025 року проєкт продовжив розвиватися. У травні 2026 року компанія Celebra Tech, яка займається розробкою системи, повідомила про інтеграцію «Тризуба» до мобільного причіпного комплексу боротьби з безпілотниками. За словами розробників, система проходить фінальні випробування та готується до публічної презентації.
Розробники стверджують, що взимку 2025–2026 років лазер успішно уражав FPV-дрони різних типорозмірів на відстані 800–900 метрів. Також заявляється здатність знищувати розвідувальні безпілотники на дистанції до 1,5 км шляхом пошкодження оптики, електроніки та елементів конструкції.
Останні версії комплексу отримують елементи автоматичного супроводу цілей, алгоритми штучного інтелекту та інтеграцію з радарами.
У червні 2026 року командувач Сил безпілотних систем Вадим Сухаревський заявив, що наразі основним напрямом застосування «Тризуба» є боротьба з розвідувальними та ударними дронами тактичного рівня. Він повідомив, що особисто спостерігав роботу комплексу по FPV-дрону.
За його словами, триває робота над потужнішою версією системи, призначеною для протидії дронам типу Shahed.
Система Sleam Beam
У травні 2025 року українська компанія Fulltime Robotics представила лазерну турель SlimBeam.
Фото: FullTime Robotics
На відміну від «Тризуба», який позиціонувався як комплекс для ураження повітряних цілей на значній висоті, SLIM BEAM створювали насамперед для боротьби з безпілотниками на ближніх дистанціях.
Потужність лазера становить 1,5 кВт, а заявлена дальність знищення невеликих дронів — до 800 метрів. Для засліплення камер БПЛА система може працювати на відстані до 2 кілометрів. Комплекс має порівняно компактні розміри — 55×52×67 сантиметрів і важить близько 50 кілограмів.
Турель підтримує як дистанційне, так і автономне керування. Її можна встановлювати на наземні роботизовані комплекси, мобільні платформи або стаціонарні позиції для захисту критичної інфраструктури. Крім боротьби з дронами, розробники також розглядали можливість використання лазера для розмінування та нейтралізації вибухонебезпечних предметів.
У серпні 2025 року розробники повідомили про модернізацію комплексу для роботи проти FPV-дронів. Зокрема, компанія працювала над удосконаленням систем виявлення, автоматичного супроводження та захоплення малорозмірних цілей. За словами розробників, програмне забезпечення створене власними силами, що дозволяє оперативно адаптувати систему до нових загроз та вимог поля бою.
Система супроводження дронів для системи SLIM BEAM. Фото: FullTime Robotics
Станом на червень 2026 року нових публічних повідомлень про розвиток або бойове застосування системи у відкритому доступі не з’являлося.
Система Sunray
Однією з найновіших та найбільш засекречених українських розробок стала лазерна система протиповітряної оборони Sunray. У відкритому доступі практично немає даних про потужність комплексу, його максимальну дальність чи результати випробувань, а демонстрація комплексу пройшла майже без публічності.
Фото: MoD UK
Систему створили українські інженери у відповідь на нестачу зенітних ракет і зростання кількості масованих атак дронами-камікадзе — розробка тривала близько двох років.
За інформацією журналістів, комплекс встановлюється на звичайний пікап і може керуватися одним оператором. Під час демонстрації лазер за кілька секунд знищив невеликий дрон на відстані близько 100–200 метрів. Після наведення промінь пропалив ціль за лічені секунди, і дрон загорівся.
Серед заявлених переваг Sunray:
- мобільність;
- відносно невисока вартість;
- відсутність потреби у дорогих боєприпасах;
- швидке розгортання на позиції.
Орієнтовна вартість серійного зразка оцінюється у кілька сотень тисяч доларів, тоді як розробка прототипу обійшлася у кілька мільйонів — це суттєво дешевше за західні аналоги, які оцінюються у десятки або навіть сотні мільйонів доларів.
Про поточний стан проєкту теж відомо небагато. Після демонстрації системи журналістам The Atlantic у лютому 2026 року нових офіційних повідомлень про її характеристики чи етапи розробки майже не з’являлося. Тому наразі складно оцінити, наскільки ефективною система буде в реальних бойових умовах.
Єдине оновлення зʼявилося в березні, коли український журналіст Андрій Цаплієнко опублікував відео, на якому, ймовірно, зафіксовано застосування зброї спрямованої енергії проти російського безпілотника. Згідно відео з російського БпЛА, лазер міг пошкодити або перерізати волоконно-оптичний кабель, через який дрон отримував команди від оператора.
Офіційного підтвердження того, що на відео показана саме система Sunray, наразі немає, але ці кадри стали одним із перших можливих свідчень випробування української лазерної зброї в умовах реального бою.
Чому лазерна зброя не може повністю замінити ракети
Попри значний потенціал, лазерні системи мають серйозні обмеження.
Перше — потужність. Щоб пропалити твердий матеріал на дистанції, яка дозволяє знешкодити загрозу до того, як вона завдасть шкоди, потрібні десятки чи навіть сотні кіловатів. Найменші прототипи споживають близько 10 кВт — приблизно як електромобіль.
Друге — тепло. Навіть найефективніші високоенергетичні лазери мають коефіцієнт корисної дії не більше 50%, тож решта енергії перетворюється на тепло, яке потрібно кудись відводити. Це означає, що лазерній установці потрібна не лише потужна система живлення, а й система охолодження — а це додаткові габарити та вага.
Третє — «боєзапас» у вигляді електроенергії все одно не безмежний: бронемашина, корабель чи літак повинні мати власне джерело живлення, яке обмежує і потужність, і тривалість роботи лазера.
Четверте — погода. Дощ, туман і дим розсіюють промінь і знижують його ефективність, що ускладнює застосування таких систем у реальних бойових умовах.
І нарешті — час дії. Щоб завдати суттєвої шкоди, лазеру потрібно утримувати промінь на цілі впродовж кількох секунд, що складно зробити по швидкісних чи маневрених об’єктах.
Від ефектних демонстрацій до реального озброєння: коли чекати
Лазерна зброя вже давно перестала бути виключно елементом наукової фантастики. За останні роки вона довела свою здатність уражати безпілотники, мінометні міни, артилерійські снаряди та навіть окремі типи ракет.
Однак, світовий досвід показує, що між успішними випробуваннями та повноцінним прийняттям на озброєння часто минають роки або навіть десятиліття. Ізраїлю, наприклад, знадобилося понад десять років від першої демонстрації Iron Beam до появи серійних комплексів у військах, а Велика Британія лише готується розгорнути DragonFire на бойових кораблях у найближчі роки.
Україна вже долучилася до цієї технологічної гонки, але наразі більшість інформації про вітчизняні лазерні системи походить із демонстрацій, заяв розробників та окремих публікацій у медіа. Даних про серійне виробництво, масштаби розгортання чи реальне бойове застосування таких комплексів наразі небагато. Після гучних презентацій новини про подальший розвиток проєктів часто надовго зникають з інформаційного простору.
Тому відповісти на запитання, коли саме лазерна зброя стане повноцінною частиною української протиповітряної оборони, поки що складно. Поки що лазерна зброя залишається радше багатообіцяючим доповненням до традиційних систем ППО, ніж їхньою повноцінною заміною.
