Російські дронові атаки змусили Україну шукати нові способи захисту неба. Якщо досі основу протиповітряної оборони становили виключно військові підрозділи, то тепер до цього процесу дедалі активніше долучаються і цивільні структури.
Так в Україні з’явився експериментальний проєкт приватної ППО — системи, у межах якої підприємства можуть формувати власні групи протиповітряної оборони для захисту своїх об’єктів та регіонів від атак дронів і ракет.
Сьогодні приватна ППО — це вже не просто концепція. Перші компанії отримали дозволи, проходять сертифікацію, навчають персонал і мають підтверджені випадки збиття ворожих цілей. Але чим насправді є приватна ППО — підрозділом, який підприємство створює для захисту власних об’єктів, чи новим видом комерційного сервісу, де одна компанія збиває дрони для інших за гроші? І де межа між таким сервісом та приватною військовою компанією? Спробуємо розібратися.
Що таке приватна ППО і чому її запровадили
Приватна ППО — це не окрема компанія-підрядник, а підрозділ, який підприємство формує власними силами. Тобто бізнес набирає людей зі свого персоналу (або наймає), навчає їх за встановленою процедурою, отримує сертифікацію — і така група захищає об’єкт під оперативним управлінням Повітряного командування Повітряних Сил. Для роботи вони можуть використовувати дрони-перехоплювачі, засоби РЕБ, автоматизовані турелі, системи спостереження та інше обладнання, погоджене військовим командуванням.
Але на практиці навколо експериментального проєкту вже починає формуватися окремий ринок сервісів у сфері приватної ППО. Частина бізнесу розглядає не лише створення власних груп захисту, а й можливість користуватися послугами спеціалізованих компаній, які могли б забезпечувати прикриття інфраструктури від повітряних атак.
Приватна ППО стала логічним продовженням розвитку так званої «малої протиповітряної оборони» — багаторівневої системи захисту повітряного простору, до якої вже входять, зокрема, групи протиповітряної оборони у складі добровольчих формувань територіальних громад (ДФТГ).
Потреба в новому форматі виникла через постійні атаки російських дронів по цивільній та промисловій інфраструктурі. Підприємства в різних регіонах України майже щодня стають мішенню для ворожих «шахедів», а кількість об’єктів, які потребують захисту, постійно зростає.
Армія фізично не може одночасно прикрити всі об’єкти критичної та промислової інфраструктури. Саме тому підприємствам дозволили формувати власні групи протиповітряної оборони, які допомагають захищати об’єкти від атак дронів у координації з Повітряними Силами.
Першим кроком до цього став проєкт «Online R&D» у 2024 році, коли розробникам дронів-перехоплювачів виплачували до $20 000 за збитий ворожий «Шахед».
Паралельно розвивався інший напрямок: у листопаді 2025 року Кабінет Міністрів України за ініціативи Міністерства оборони затвердив порядок створення та роботи груп приватної ППО.
У березні 2026 року до порядку роботи проєкту внесли зміни: тепер військові частини можуть тимчасово передавати підприємствам засоби ППО та боєприпаси — за індивідуальним рішенням Командування Повітряних сил ЗСУ щодо кожного запиту.
Також було вдосконалено:
- процедури навчання та сертифікації груп;
- правила обліку і зберігання озброєння;
- механізми використання боєприпасів;
- координацію роботи приватних груп із Повітряними Силами.
Навіщо Україні приватна ППО
За словами міністра оборони Михайла Федорова, глобальна ціль — ідентифікувати 100% повітряних загроз у реальному часі та перехоплювати щонайменше 95% ракет і дронів. Адже закрите небо — це не лише безпека людей, а й стабільна робота економіки.
Водночас приватна ППО не розглядається як заміна класичним системам протиповітряної оборони. Йдеться радше про додатковий або «нижній» ешелон захисту, який допомагає перехоплювати насамперед дрони-камікадзе.
Приватна ППО одночасно виконує кілька важливих функцій:
- посилює багаторівневу систему захисту повітряного простору України, особливо в регіонах, де є велика концентрація промислових підприємств;
- знижує навантаження на основні сили ППО Сил оборони України, дозволяючи військовим зосереджувати ресурси на пріоритетних напрямках;
- для самого бізнесу це можливість зберегти життя працівників, захистити виробництво, зменшити ризики простою підприємств та втрат для економіки країни.
Хто вже долучився до приватної ППО
Станом на квітень 2026 року статус уповноважених на виконання завдань протиповітряної оборони отримали вже 24 компанії. До проєкту долучилися підприємства різних форм власності з Харківської, Одеської, Київської, Полтавської, Закарпатської та інших областей.
Зауважимо, що публічно відомо небагато деталей про те, як саме більшість компаній планують реалізовувати приватну ППО. Частина бізнесів не коментує це з міркувань безпеки, адже інформація про захист критичної інфраструктури під час війни має обмежений доступ.
Наприклад, у «Київстарі» заявили, що підтримують державні ініціативи щодо посилення захисту бізнесу, однак не розкривають деталей про заходи безпеки чи можливе використання засобів ППО.
Як ми раніше писали, паралельно з моделлю, де підприємства самостійно формують групи захисту для власних об’єктів, в Україні починає формуватися окремий ринок сервісів у сфері приватної ППО.
Серед перших компаній, які публічно заявили про роботу в цьому напрямку, — Carmine Sky, «Гвардія» та SHERIFF.
Зокрема, Carmine Sky позиціонує себе як оборонну компанію, що займається технологічними рішеннями для підвищення обороноздатності України, серед яких — дрони, системи радіоелектронної боротьби та послуги з побудови приватного ППО.
«Гвардія», заснована у 2025 році, отримала повноваження від Міноборони у лютому 2026-го. Компанія тестувала артилерійські та лазерні установки й заявляла про домовленості щодо прикриття об’єктів «Нової пошти» та «Київського водоканалу».
«Ми маємо відповідну ліцензію від МВС на провадження охоронної діяльності, отримали наказ від Міністерства оборони та повноваження щодо здійснення заходів протиповітряної оборони об’єктів критичної інфраструктури. Надалі ми співпрацюємо з великим бізнесом, який має у своїй власності в операційній роботі великі термінали», — розповідає директор компанії Валерій Кочерга.
Не лише вдень, а й вночі! Команда VGI-9 запускає серійне виробництво модуля нічного донаведення дронів — дізнайтеся більше тут.
Тема приватної ППО раніше вже звучала і в публічних заявах представників «Нової пошти». Співзасновник компанії Володимир Поперешнюк заявляв, що бізнесу логічніше не створювати власні підрозділи, а користуватися послугами спеціалізованих компаній за принципом аутсорсингу. Водночас офіційно компанія не повідомляла про участь у експериментальному проєкті.
«Нова пошта» має особливу мотивацію, адже лише з початку 2026 року ворог завдав кількох прицільних ударів по її інфраструктурі, а 1 квітня внаслідок влучання «шахедів» згорів термінал компанії у Луцьку.
Нещодавно до ринку приватного ППО вийшов і холдинг SHERIFF. У компанії переконані, що приватне ППО може стати сервісом не лише для великих корпорацій, а й для середнього бізнесу, який не здатен самостійно створювати власні системи захисту.
Втім, не весь бізнес поспішає долучатися. Засновник компанії «Автострада» та групи MS Capital Максим Шкіль, чия компанія працює на 30 об’єктах енергетичної інфраструктури, каже відверто: «Фізично захистити всі об’єкти, виробництва і бази — неможливо, це надто дорогий проєкт».
Хто працює в групах приватної ППО
Групи приватної ППО — це не військові підрозділи, а цивільні працівники підприємств, які пройшли навчання, отримали сертифікати, допуски та відповідають вимогам безпеки.
Навчання — не формальність. У тренувальних центрах курсанти відпрацьовують реальні сценарії: наприклад, стрільці тренуються на великокаліберному кулеметі «Браунінг» у VR-симуляції атаки «шахедів» на об’єкти інфраструктури. Пілоти дронів-перехоплювачів у симуляторі відпрацьовують маневри заходу та перехоплення на різних типах цілей — з повним відтворенням фізики польоту.
Як еволюціонували «Шахеди» та до яких сценаріїв розвитку наймасовішої далекобійної зброї ворога Україні варто готуватися — читайте у нашому новому матеріалі.
За погодженням із Повітряним командуванням Повітряних сил ЗСУ їм надається право застосовувати визначені засоби ППО на конкретній ділянці й у визначений час для захисту від повітряних атак.
Найчастіше до таких груп долучаються колишні військові, багатодітні батьки, жінки, працівники підприємств, які відповідно до закону не підлягають мобілізації, а також представники воєнізованої охорони, якщо вони є на підприємстві.
Участь у приватній ППО не дає бронювання, оскільки ці працівники й так не підлягають призову до Сил оборони
Скільки коштує приватна ППО
Створення власного прикриття від повітряних атак — дороге рішення навіть для великого бізнесу.
За даними компанії Carmine Sky, стартові інвестиції у розгортання приватної ППО починаються приблизно від 20 мільйонів гривень. У цю суму входять:
- закупівля обладнання;
- створення інфраструктури;
- облаштування позицій;
- робота операторів і технічних спеціалістів;
- обслуговування систем.
«Охорона обходиться близько 10% від вартості об’єкта. Це окупається після першого ж збиття», — розповідає директор «Гвардії».
А також додає: після першого успішного перехоплення такі інвестиції можуть повністю окупитися, якщо вдалося уникнути знищення критичної інфраструктури.
Саме через високу вартість далеко не всі компанії готові інвестувати у приватне ППО. А особливо це стосується бізнесу з великою кількістю об’єктів у різних регіонах.
Яке озброєння можуть використовувати компанії
Підприємства самостійно формують свої спроможності для протиповітряної оборони, закуповуючи необхідні засоби власним коштом.
Після погодження з Командуванням Повітряних сил ЗСУ компанії можуть придбати дрони-перехоплювачі, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), системи виявлення та моніторингу повітряних цілей, спеціально обладнані транспортні засоби, автоматизовані турелі з кулеметами та інші засоби, необхідні для виконання завдань.
Оптичне наведення, ШІ та кабель: чим дрони відповідають на РЕБ — читайте в нашому матеріалі про дрони на оптоволокні, штучний інтелект та системи донаведення.
Наприклад, Carmine Sky використовує турелі Sky Sentinel, оснащені кулеметами Browning M2, а також поступово впроваджує дрони-перехоплювачі з власними технічними рішеннями.
Крім того, підприємства можуть отримувати озброєння та техніку ЗСУ в тимчасове користування. Йдеться про зразки, які перебувають на складах військових частин і наразі не використовуються в бойових завданнях. Передача відбувається виключно за рішенням Командування Повітряних сил.
Усі типи озброєння обов’язково погоджуються з військовими, щоб уникнути конфліктів із загальною системою ППО та забезпечити технічну сумісність.
Хто контролює роботу приватної ППО
Приватна ППО не працює самостійно — усю її діяльність координує Повітряне командування Повітряних сил ЗСУ у відповідній зоні відповідальності.
Саме військові визначають ділянку роботи групи, особовий склад, перелік необхідного озброєння та конкретні повітряні цілі — в межах бойових можливостей групи.
«Ми лише доповнюємо класичну модель ППО. Державна ППО виконує більш стратегічну роль, а ми – локальну. Самі по собі не ухвалюємо рішення, ми працюємо у зв’язці з Міністерством оборони. Ціль і дозвіл на стрільбу дають суто вони особисто, ми не можемо це робити самі по собі. Ми будуємо систему ешелонами, як цибулю із шарів», — пояснює представник компанії Carmine Sky Руслан.
Компанії також підключаються до систем ситуаційної обізнаності «Скаймап», що дозволяє отримувати інформацію про цілі в реальному часі та діяти у взаємодії з місцевими тактичними групами ППО.
Яка ефективність приватної ППО
Попри те, що проєкт працює лише кілька місяців, його учасники вже заявляють про перші бойові результати.
На Харківщині одна з компаній-учасників проєкту приватного ППО вже перехоплює «шахеди» та розвідувальні дрони Zala.
https://t.me/zedigital/6690 (відео роботи)
А згодом Міністерство оборони заявило і про перше успішне перехоплення реактивного «шахеда», який рухався зі швидкістю понад 400 км/год.
https://www.facebook.com/share/v/1BDNfJLQcx/ (відео збиття)
У Міноборони називають це важливим елементом побудови багаторівневої системи ППО. Адже росія постійно ускладнює свої дрони, роблячи їх швидшими та складнішими для ураження.
Як компанії можуть долучитися до приватної ППО
Участь у проєкті приватної протиповітряної оборони доступна для компаній різних форм власності з будь-якого регіону України. Але для цього підприємство має відповідати низці вимог, визначених Міністерством оборони та урядом.
Серед основних критеріїв:
- наявність ліцензій або дозволів на відповідну діяльність — зокрема охоронну чи роботу зі спецзасобами;
- або перебування у реєстрі виконавців державних контрактів;
- відсутність санкцій;
- відсутність зв’язків із державою-агресором серед власників, бенефіціарів чи керівництва;
- відсутність бізнесу на території держави-агресора;
- наявність технічних і кадрових можливостей для виконання завдань ППО.
Окремі вимоги висуваються і до керівництва компанії. Йдеться про відсутність судимостей, відповідність віковим критеріям, дієздатність та відсутність захворювань, які можуть перешкоджати роботі у сфері протиповітряної оборони.
Персонал також проходить перевірки безпеки та отримує відповідні допуски.
Які труднощі має приватна ППО
Попри активний розвиток проєкту, приватна ППО залишається складною та суперечливою темою.
Головна проблема — монополія держави на застосування сили. Питання про те, хто має право володіти озброєнням, використовувати бойові дрони та вести спостереження, залишається одним із найбільш дискусійних.
Аналітик Національного інституту стратегічних досліджень Олексій Їжак наголошує, що сам рух до приватної ППО є логічним, особливо для оборонної промисловості та критичної інфраструктури, які повинні мати можливість захищати себе самостійно.
Водночас він підкреслює необхідність жорсткого контролю. Якщо така практика надто широко пошириться, виникає ризик неконтрольованого розповсюдження зброї та бойових технологій серед приватного бізнесу.
Особливо чутливим це питання стане після завершення війни, коли країна зіткнеться з великою кількістю зброї на руках і необхідністю чітко регулювати її використання.
І тут виникає закономірне запитання: чи не є приватна ППО — особливо в моделі, де одна компанія збиває дрони для інших за гроші — першим кроком до легалізації приватних військових компаній в Україні?
Які перспективи у приватної ППО
Попри дискусії навколо приватної ППО, проєкт поступово переходить із формату експерименту у повноцінний елемент системи захисту українського неба. Разом із цим в Україні починає формуватися новий ринок — активний захист інфраструктури від повітряних атак.
Якщо раніше бізнес міг розраховувати переважно на державну систему ППО та пасивні методи захисту об’єктів, то тепер компанії отримують можливість створювати власні групи оборони або користуватися послугами спеціалізованих операторів. Найбільший попит на такі рішення очікується серед енергетичних компаній, логістичних операторів, промислових підприємств та агросектору — тобто там, де атаки дронів уже безпосередньо впливають на операційну діяльність бізнесу.
Водночас приватна ППО розглядається не як альтернатива класичній системі протиповітряної оборони, а як додатковий ешелон захисту. У перспективі це може посилити багаторівневу систему ППО України, зменшити навантаження на військові підрозділи та пришвидшити розвиток українських технологій у сфері дронів-перехоплювачів, РЕБ і автоматизованих систем протидії повітряним загрозам.
